Справа № ___2-о-210____                                                                                  

                                                                                   2008г.                                                                                                                                

                                   Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

                                                          ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

“_27_” березня 2008р.  Свердловський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді                 Бабенко С.Ш.,

при секретарі                     Радченко Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Свердловську Луганської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту втрати джерела засобів до існування у зв'язку зі смертю чоловіка ОСОБА_2

                             в с т а н о в и в:

       Заявниця звернулася до суду із заявою, в якій зазначає, що 30 квітня 1970 року вона проживала однією сім'єю з ОСОБА_2 в зареєстровану шлюбі, від якого народилося троє дітей.

          З 28 жовтня 1967 року до 18 червня 1987 року чоловік заявниці працював на підприємствах вугільної промисловості м.Свердловська Луганської області з повним робочим днем під землею. З роботи був звільнений у зв'язку з переходом на пенсію по інвалідності 2 групи. Останнє місце роботи шахта 60 років СРСР в/о “Свердловантрацит”, правоприємником якої є ВП “Шахта Довжанська-Капітальна” ДП “Свердловантрацит”. Крім пенсії чоловік заявниці отримував відшкодування у зв'язку із втратою здоров'я з професійним захворюванням.

         Заявниця працювала з 15 серпня 1969 року по 16 травня 1979 року на педагогічній роботі, а потім на інших роботах до 01 січня 2000 року і була звільнена за власним бажанням у зв'язку з переходом на пенсію за віком на пільгових умовах, отримувала невелику пенсію, інших доходів не мала.

         Заявниця проживала зі своїм чоловіком у своєму будинку з пічним опалюванням. Чоловіку, який багато років працював на підземних роботах з важкими умовами праці, підприємство безкоштовно надавало вугілля на побутові потреби.

         ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 52 років чоловік заявниці помер і їй, як члену його сім'ї шахта припинила надавати безкоштовно вугілля на побутові потреби, тому що заявниця не отримувала пенсію у разі втрати годувальника, оскільки не досягла на той час 55 річного віку.

         Зараз заявниця вважає, що є всі підстави для призначення заявниці пенсії у разі втрати годувальника.

         Просить суд постановити рішення, яким встановити факт, що у зв'язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 вона втратила джерело засобів до існування.                                       

          У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 обставини поданої заяви та зазначені вимоги підтримала у повному обсязі, наполягає на їх задоволенні.

          Представник заінтересованої особи УПФ в м.Свердловську Луганської області Мальнова О.В., із заявленими вимогами погодилася та не заперечує проти їх задоволення.

          Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, свідків ОСОБА_3. та ОСОБА_4., перевіривши матеріали справи та надані докази, вважає заяву такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Відповідно до положень ч.2 ст.256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

          Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 та померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2., були подружжям, проживали разом, вели спільне господарство, що підтверджується свідоцтвом про одруження від 30.04.1970 року, відповідно до якого ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб у Калінінської сільської ради м.Свердловська Ворошиловградської області. Після реєстрації шлюбу, присвоєні прізвища чоловікові ОСОБА_1, дружини ОСОБА_1.

          Згідно довідки ПФУ України в м.Свердловську Луганської області ОСОБА_2. станом на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 отримував пенсію у розмірі 143 грн та його щомісячні страхові виплати становили у розмірі  200 грн, станом на квітень 2001 року ОСОБА_1 не працювала з 01.01.2000 року, що підтверджується копією трудової та отримувала пенсію у розмірі 87,79 грн, що значно менше пенсії та щомісячних страхових виплат, отримуваних при житті ОСОБА_2

          Згідно свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 13.04.2001 року ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 52 років.

          Відповідно до положень ст.36 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування. Непрацездатними членами сім'ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.    До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: були на повному утриманні померлого годувальника; одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

          Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

          Відповідно до п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику по справах про установлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31.03.1995р. для установлення факту перебування особи на утриманні померлого необхідно, щоб допомога, що робиться для заявника була постійним і основним джерелом до існування. В судовому засіданні встановлено, що при житті ОСОБА_4 його пенсія за віком для заявниці була постійним і основним джерелом засобів її існування, оскільки її доходи були значно менше пенсії її чоловіка.

          При таких обставинах суд вважає доведеними вимоги заявниці, оскільки встановлення даного факту має для неї юридичне значення, тому що дозволяє їй надалі реалізувати право на одержання пенсії у зв'язку з втратою годувальника, суд вважає її вимоги такими, що підлягають задоволенню.

          На підставі ст.273 ЦПК України, ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 09.07.2003р., ст.38 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику по справах про установлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31.03.95р., керуючись ст.ст.10-15, 60, 212-215, 223, 293 ЦПК України, суд

                               в и р і ш и в :

          Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

          Встановити факт втрати ОСОБА_1 джерела засобів до існування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка ОСОБА_2

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

          На рішення суду може бути подана заява про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Луганської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження судового рішення, через суд першої інстанції.

Головуючий