Справа №22-ц/2690/4265/12
Головуючий у I інстанції: Сенюта В.О.
Доповідач у II інстанції: Рейнарт І.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого - судді Рейнарт І.М.
суддів Білич І.М., Мараєвої Н.Є.
при секретарі Кононенко В.О.
розглянувши у відкритому судовому зсіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 29 листопада 2011р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, треті особи: Комунальне підприємство "Житлорембудсервіс" по утриманню житлового господарства Деснянського району м. Києва, Комунальне підприємство "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Деснянського районної в м. Києві ради
про визнання права користування житлом,
встановила:
позивачка звернулася до суду з позовом про визнання за нею права на користування квартирою АДРЕСА_1
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначала, що вказана квартира 2 грудня 2010р. була надана Київською міською державною адміністрацією її матері - ОСОБА_3, яка 2 лютого 2011р. отримала ордер та 17 березня 2011р. зареєструвалася у квартирі.
Позивачка зазначала, що вона проживала разом із матір'ю, яка була інвалідом по зору та потребувала стороннього догляду, і вони намагалися здійснити приватизацію квартири, однак їм було відмовлено з посиланням на те, що будинок повністю не прийнятий на баланс, тому приватизація неможлива. ІНФОРМАЦІЯ_1. мати померла, не реалізувавши своє право на приватизацію квартири, тому позивачка звертається з даним позовом.
Рішенням суду від 29 листопада 2011р. у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В апеляційній скарзі зазначає, що судом не надана оцінка тому факту, що її мати та вона не мали змоги поселитися у спірну квартиру, так як будинок, де розташована квартира, не був зданий в експлуатацію і мешканцям не були видані ключі від квартири. Також апелянт зазначає, що судом перекручені факти стосовно прийняття будинку в експлуатацію, так як наявність сертифікату відповідності не свідчить про прийняття будинку в експлуатацію.
Крім цього, апелянт вважає, що судом не надана оцінка тому факту, що її мати була позбавлена можливості приватизувати спірну квартиру, так як у цьому їй було відмовлено у зв'язку із неприйняттям будинку в експлуатацію.
Апелянт, будучи належним чином повідомленою про день та час розгляду справи, у судове засідання не з'явилася.
Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.
- 2 -
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не надано доказів у підтвердження того, що вона за згодою ОСОБА_3 поселилася у спірну квартиру.
Вказані висновки суду відповідають матеріалам справи та ґрунтуються на нормах матеріального права.
Встановлено, що 08 лютого 2011р. ОСОБА_3 Печерською районною в м. Києві державною адміністрацією був виданий ордер на зайняття квартири АДРЕСА_1 (с.с.6).
17 березня 2011р. ОСОБА_3 була зареєстрована у даній квартирі (с.с.9).
ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_3 померла (с.с.10).
Відповідно до ч. 1 ст. 65 ЖК УРСР наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення своїх дітей. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Позивачкою суду першої інстанції не було надано доказів у підтвердження того, що вона поселилася у спірну квартиру за життя ОСОБА_3 і за її згодою. Навпаки, позивачка у своїй апеляційній скарзі зазначає, що ОСОБА_3 не мала ключів від спірної квартири, у неї не поселялася, а продовжувала проживати разом із позивачкою.
Таким чином, позивачка визнає, що вона у спірну квартиру разом із ОСОБА_3 не поселялася, тому не набула права на користування нею.
Посилання апелянта на те, що ОСОБА_3 за життя намагалася приватизувати спірну квартиру, однак їй у цьому було відмовлено, не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду, так як позивачка не надала суду доказів у підтвердження цим обставинам.
Сам по собі факт не прийняття будинку 3 по вул. Градинській у м. Києві на момент смерті ОСОБА_3 в експлуатацію не може свідчити про те, що ОСОБА_3 зверталася до відповідних органів з письмовою заявою про приватизацію спірної квартири, так як таких заяв позивачкою суду надано не було.
Крім того, намір ОСОБА_3 приватизувати спірну квартиру не може бути правовою підставою для визнання за позивачкою права на користування спірною квартирою, так як це не передбачено діючим житловим законодавством.
Рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального права, при його постановлені не було допущено порушення норм процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313,314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Деснянського районного суду м. Києва від 29 листопада 2011р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді