Справа № 22ц/2690/5971/2012 Головуючий у 1– інстанції: Піхур О.В.
Доповідач : Кравець В.А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 березня 2012 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :
Головуючої – Кравець В.А.,
Суддів – Семенюк Т.А., Музичко С.Г.
при секретарі – Попандопало Ю.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 січня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» про повернення коштів, -
В С Т А Н О В И Л А :
У березні 2011 року позивач звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просила суд стягнути з відповідача кошти в розмірі 1 411,02 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 11 218,03 грн. та судові витрати.
В мотивування вимог посилалася на те, що 21 липня 2006 року між ОСОБА_3 та АКБ «Мрія» назву якого було змінено на ПАТ «ВТК Банк», укладено кредитний договір № АК- 21072006/104 на придбання автомобіля.
Для забезпечення виконання зобов’язання 21.07.2006 року між позивачкою та АКБ «Мрія» укладений договір поруки № 11-АК, за яким позивач взяла на себе зобов’язання відповідати перед банком в тому ж обсязі, що і позичальник , як солідарні боржники.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 - помер.
Судовим наказом Роменського міськрайонного суду від 22.04.2009 року по справі № 2-Н-30/09 з позивача, як з поручителя було стягнуто 19 553,44 доларів США, яку було частково сплачено (15 655,38 доларів США) після реалізації заставного автомобіля, але, на думку позивача,банк нарахував позивачу заборгованість по кредитному договору за межами суми, вказаної в судовому наказі. Зазначає, що в зв’язку з неправомірними діями відповідача, вона переплатила кошти в розмірі 1411,02 доларів США, що станом на 17.01.2011 року за курсом НБУ становить 11 218,03 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18 січня 2012 року – в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам. Зазначає, що вона не несе відповідальність перед банком за невиконання зобов’язань ОСОБА_3 за кредитним договором, оскільки порука припинила свою дію відповідно до норм ч.3 ст.559 ЦК України.
В судовому засіданні представник позивача скаргу підтримала.
Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що чинним законодавством України та договором кредиту не передбачено припинення нарахування відсотків та штрафних санкцій у випадку видачі судового наказу.
Висновок суду відповідає обставинам справи та грунтується на вимогах закону.
Згідно зі ст..ст.. 553, 554 ЦК за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за невиконання ним свого обов’язку. У разі порушення такого зобов’язання боржник і поручитель відповідають як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. При наявності кредитного договору та договору поруки поручитель приймає на себе зобов’язання відповідати за виконання кредитного договору за боржника.
Судом встановлено, що позивачка є поручителем за договором кредиту № АК-21072006/104 на придбання автомобіля, укладеного 21 липня 2006 року між її чоловіком ОСОБА_3 та АКБ «Мрія», яка згідно з п. 2 договору поруки несе солідарну відповідальність у разі невиконання позичальником зобов’язань за кредитним договором .
Роменським міськрайонним судом Сумської області 22.04.2009 року було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ВАТ ВТБ Банк заборгованість за кредитним договором в розмірі 19 553,44 доларів США та судові витрати (а.с. 15).
Як в апеляційній скарзі, так і у позовній заяві позивачка вказує на безпідставне стягнення з неї як поручителя заборгованості по кредитному договору за межами суми, вказаної в судовому наказі.
Проте, як вірно встановлено судом, відповідно до положення «про облікову політику ВТБ Банк», а саме розділу 7 п. 3.13, нарахування доходів в фінансовому (бухгалтерському) обліку здійснюється до часу погашення клієнтом заборгованості за договором або списання заборгованості з балансу, як безнадійної до отримання.
Зазначене узгоджується з п.п.7.3 та п. 9.1 кредитного договору, де вказано, що при нарахування процентів враховується день списання коштів з позичкового рахунку і не враховується день повернення кредиту або його частини, а у разі несвоєчасного повернення кредиту позичальник зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30 (тридцять) процентів річних від простроченої суми.
Отже, доводи позивачки про те, що видача судового наказу припиняє нарахування відсотків та штрафних санкцій , які , на її думку, становлять суму позову, не ґрунтуються на законі.
Безпідставними є доводи апеляційної скарги і в частині того, що відповідно до норм ч. З ст..559 ЦК України порука припинила свою дію, а тому позивач як поручитель, не несе відповідальність перед банком за невиконання зобов’язань ОСОБА_3, оскільки такі доводи суперечать укладеним договорам , зокрема, договору поруки та нормам цивільного законодавства.
В силу ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Таким чином, суд дійшов вірного висновку, що позивачем не було надано жодних належних та допустимих доказів порушення її прав з боку відповідача.
Отже, суд першої інстанції всебічно і об’єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.
Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і на суть прийнятого рішення не впливають.
Керуючись ст.ст. 303,304,307,308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 січня 2012 року в справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.
Головуючий Судді