Справа № 22ц/2690/5160/2012 Головуючий у 1– інстанції: Коробенко С.В.
Доповідач : Кравець В.А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2012 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :
Головуючої – Кравець В.А.,
Суддів – Семенюк Т.А., Музичко С.Г.
при секретарі – Попандопало Ю.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 24 січня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за заборгованістю по аліментах, -
В С Т А Н О В И Л А :
У вересні 2011 року позивач звернулася в суд із зазначеним позовом, в якому просила стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати аліментів з доходів, отриманих не за основним місцем роботи, в період з 01 жовтня 2010 року по 28 жовтня 2011 року.
В мотивування вимог посилалася на те, що відповідач отримує дохід не за основним місцем роботи, зокрема у серпні, вересні, жовтні, листопаді та грудні 2010 року в Інституті клітинної біології та генетичної інженерії, а також у червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2010 року та квітні 2011 року в Інституті харчової біотехнології та геноміки НАНУ. Проте, відповідач сплачувати аліменти в добровільному порядку не бажає, у зв’язку з чим утворилася заборгованість і пеня за прострочення сплати цих сум.
Рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 24 січня 2012 року – позов задоволено частково.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 120 206,63 гривень (сто двадцять тисяч двісті шість грн. 63 коп.) в якості неустойки за прострочення сплати аліментів.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1202,07 гривень.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Солом’янського районного суду м. Києва та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позову в повному обсязі, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам. Зазначає, що на час звернення позивача до суду з позовною заявою від 15.09.2011 року його заборгованість по аліментах уже була визначена рішенням Апеляційного суду м. Києва від 12 липня 2011 р. Крім того, у позовній заяві ОСОБА_3 та у рішенні суду першої інстанції є багато неточностей та помилок, зокрема щодо розрахунку неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів не за основним місцем роботи. На думку апелянта, суд невірно застосував норми ст. 196 СК України щодо визначення порядку нарахування неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, порушивши норми ст. 61 Конституції України, за якою ніхто не може бути притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне и те саме правопорушення, та положення ч. 2 ст. 550 ЦК України, за яким відсотки на неустойку (як повторна пеня) не нараховується.
В судовому засіданні апелянт скаргу підтримав.
Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач сплатив аліменти з доходів, отриманих не за основним місцем роботи, за період з червня 2010 року по квітень 2011 року лише 28 жовтня2011 року, позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення з Відповідача пені за прострочення сплати цих аліментів суд вважав обґрунтованими.
Висновок суду відповідає обставинам справи та грунтується на вимогах закону.
Судом встановлено, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 27.02.2009р. з ОСОБА_2 було стягнуто аліменти на користь позивача на утримання їх спільних дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в розмірі 40% всіх видів доходів починаючи з 08.11.2007р.
16.03.2009р. було відкрите виконавче провадження за вказаним виконавчим листом. (а.с.145). Цього ж дня державним виконавцем видане розпорядження головному бухгалтеру Національної академії наук України про утримання із заробітної плати боржника поточних аліментних платежів в розмірі 40% від зарплати, а також – 10% - в рахунок погашення заборгованості, яка утворилась за період з 08.11.2007р. по 31.03.2009р. і становила 27535,30 грн. (а.с. 147, 151)
У зв'язку з тим, що окрім отримання доходів за основним місцем роботи, ОСОБА_2 отримував доходи і з інших джерел, з яких не сплачував аліменти, позивач звернулась до Солом'янського районного суду м. Києва із позовом про стягнення заборгованості зі сплати аліментів та пені за прострочення їх сплати.
Рішеннями Солом'янського районного суду м. Києва від 20.10.2010р. та Апеляційного суду м. Києва від 12.07.2011р. (а.с.84-89) було встановлено, що станом на 01.04.2010р. заборгованість відповідача зі сплати аліментів за період з 08.11.2007р. по 31.03.2009р. за основним місцем роботи складала 18438,06 гривень, заборгованість позивача зі сплати аліментів з доходів, отриманих з інших джерел, становила 24151,01 грн., а пеня за прострочення сплати аліментів з доходів з інших джерел за період з 25.05.2010р. по 20.10.2010р. становила 35983,50 гривень. Всього за вказаними рішеннями відповідач був зобов'язаний сплатити позивачу 78572,57 грн., яку він оплатив 28 жовтня 2011 року в межах виконавчого провадження, порушеного ВДВС Голосіївського РУЮ м. Києва. (а.с. 93)
Таким чином, враховуючи, що заборгованість зі сплати аліментів за період з 08.11.2007р. по 31.03.2009р. за основним місцем роботи в розмірі 18438,06 гривень (станом на 01.04.2010р.) одночасно погашалась позивачем в межах двох виконавчих проваджень (в Шевченківському ВДВС та Голосіївському ВДВС), за рахунок щомісячного (в період з квітня 2010 року по вересень 2011 року) утримання із заробітної плати відповідача 10% від зарплати 28 жовтня 2011 року утворилась сума в розмірі 9783,34 гривень, яка фактично являла собою надлишково утримані аліменти з відповідача із заробітної плати за основаним місцем роботи. (а.с.83)
З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_2 продовжував отримувати доходи не за основним місцем роботи, зокрема:
- у серпні (1867,50 грн.), вересні (1867,50 грн.), жовтні (1888,25 грн.), листопаді (1888,25 грн.) та грудні 2010 року (1888,25 грн.) - в Інституті клітинної біології та генетичної інженерії, (а.с.13)
- у червні (1782,00 грн.), липні (1782,00 грн.), серпні (1782,00 грн.), вересні (2778,00 грн.), жовтні (1079,00 грн.), листопаді (1162,00 грн.), грудні 2010 року (1245,00 грн.) та квітні 2011 року (659,00 грн.) в Інституті харчової біотехнології та геноміки НАНУ.
З вказаних доходів ОСОБА_2 аліментів на користь своєї колишньої дружини в розмірі 40% не сплачував. Розмір несплачених аліментів зі вказаних доходів становить 8667,50 гривень.
Враховуючи, що 28 жовтня 2011 року відповідачем було здійснено одноразову сплату суми в розмірі 78572,57 грн., за рахунок надлишку в розмірі 9783,34 гривень фактично відповідачем було погашено заборгованість зі сплати аліментів з доходів, отриманих не за основним місцем роботи, внаслідок чого надлишок сплачених відповідачем аліментів зменшився до 1115,84 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Таким чином, враховуючи, що фактично відповідач сплатив аліменти з доходів отриманих не за основним місцем роботи за період з червня 2010 року по квітень 2011 року лише 28 жовтня 2011 року, позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення з відповідача пені за прострочення сплати цих аліментів є обґрунтованими.
Відповідно до п.7.5.2 Інструкції про проведення виконавчих дій розмір заборгованості визначається державним виконавцем за період, протягом стягнення не проводилось, у разі надходження виконавчого документу. Розміри поточних аліментних платежів з доходів, отриманих за цивільно-правовими угодами платник може визначати самостійно і сплачувати добровільно, в тому числі шляхом поштових переказів, що власне Відповідач декілька разів і робив (Рішення Апеляційного суду м. Києва від 12.07.2011р.).
Розрахунок пені за прострочення аліментів наданий ОСОБА_3 (а.с.74) відповідає матеріалам справи та чинному законодавству.
Таким чином, загальний розмір пені за прострочення ОСОБА_2 сплати аліментів з доходів, отриманих не за основним місцем роботи, за період до 28 жовтня 2011 вірно визначений судом та складає 121 322,47 гривень.
Відповідно до ч.2 ст. 196 Сімейного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає про наявність підстав до зменшення неустойки.
Разом з тим, суд , ухвалюючи рішення вірно врахував те, що ОСОБА_2 офіційно працевлаштований, стабільно отримує заробітну плату, має у власності майно, в тому числі нерухоме. За таких обставин підстав для визнання відповідача таким, що перебуває у скрутному матеріальному стані, немає.
Таким чином, встановлено, що суд повно та всебічно з’ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303,304,307,308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – відхилити.
Рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 24 січня 2012 року в справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.
Головуючий Судді