Справа № 22ц/2690/5771/2012 Головуючий у 1– інстанції: Батрин О.В.
Доповідач : Кравець В.А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2012 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :
Головуючої – Кравець В.А.,
Суддів – Семенюк Т.А., Левенця Б.Б.
при секретарі – Попандопало Ю.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 лютого 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» Державного підприємства «Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма «Прогрес», Державної компанії «Укрспецекспорт», за участю третьої особи ОСОБА_3 про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, -
В С Т А Н О В И Л А :
У січні 2012 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.
В мотивування вимог посилався на те, що з 23 вересня 2010 року по 22 грудня 2011 року працював на посаді головного спеціаліста Департаменту реалізації контрактів ДП ДК «Укрспецекспорт» ДП «Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма «Прогрес». З даної посади позивача звільнено в зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України оскільки ДП ДК «Укрспецекспорт» ДП «Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма «Прогрес» приєднується до ДК «Укрспецекспорт».
Оскільки відповідачем не було розроблено та затверджено новий штатний розпис та не було запропоновано відповідно до ст.. 49-2 КЗпП України іншу роботу на тому ж підприємстві або на підприємстві, до якого здійснюється приєднання, тому позивач просив поновити його на даній посаді та стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з 23 грудня 2011 року.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 17 лютого 2012 року -в задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд не дав належної оцінки тим обставинам, що відповідач не виконав вимоги законодавства при звільненні, а саме – роз’яснення Міністерства юстиції України від 25 січня 2011 року. Крім того, при звільненні йому не було запропоновано посади на тому ж підприємстві або на підприємстві, до якого здійснюється приєднання.
В судовому засіданні апелянт скаргу підтримав.
Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду жодних належних та допустимих доказів як на підставу задоволення свої позовних вимог.
Висновок суду відповідає обставинам справи та грунтується на вимогах закону.
Пунктом 1 ст. 40 КЗпП України встановлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Судом встановлено, що наказом від 27 липня 2011 року № 84 Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» припинено юридичну особу ДП ДК «Укрспецекспорт» ДП «Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма «Прогрес» шляхом приєднання до «Укрспецеькспорт».
На підставі наказу від 20 жовтня 2011 року № 110-ШР доручено заступнику голови комісії вручити працівникам підприємства, зазначеним в додатку № 1 до наказу повідомлення про наступне звільнення за роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України, в зв’язку з припиненням юридичної особи ДП ДК «Укрспецекспорт» ДП «Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма «Прогрес» шляхом приєднання до ДК «Укрспецекспорт».
В переліку додатку № 1 до даного наказу зазначено і посаду позивача – головного спеціаліста Департаменту реалізації контрактів. Про заплановане звільнення було повідомлено позивача, про що свідчить його підпис на попередженні.
Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 6 листопада 1992 року, розглядаючи трудові спори, пов’язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов’язані з’ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації,скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджував ся він за 2 місяці про наступне вивільнення.
В апеляційній скарзі позивач зазначає , що зміни в організації виробництва і праці ДГІ СЗТФ «Прогрес» фактично відбулись23 грудня 2011 року, тобто лише наступного дня після його звільнення, оскільки штатний розклад затверджено 15 листопада 2011 року протоколом засідання комісії з припинення ДП СЗТФ «Прогрес» та введено в дію з 23 грудня 2011 року, в той час коли штатний розклад ДП СЗТФ «Прогрес» повинен затверджуватись керівником ДП СЗТФ «Прогрес»шляхом видання відповідного наказу, а не протоколу.
Натомість, як убачається з матеріалів справи, відповідно до протоколу засідання комісії з припинення ДП ДК «Укрспецекспорт» ДП «Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма «Прогрес» від 1 листопада 2011 року було затверджено новий штатний розпис підприємства з кількістю штатних одиниць 14 та, який вводиться в дію з 23 грудня 2011 року.
Даний штатний розпис був погоджений генеральним директором ДП ДК «Укрспецекспорт» Дп «Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма «Прогрес» 21 жовтня 2011 року і відповідно до нього скорочувався Департамент реалізації контрактів, в якому працював позивач на посаді головного спеціаліста.
Тобто, пріоритетним при скороченні чисельності або штату працівників у першу чергу є ліквідація вакантних місць, зокрема, вакантного місця, що обіймав позивач з огляду також на те, що право визначати чисельність і штат працівників належить тільки власникові або уповноваженому ним органу. Суд не вправі обговорювати питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, оскільки власник має право, на свій розсуд, вносити зміни в штатний розпис.
У виконання наказу від 20 жовтня 2011 року № 110- ШР попереджено позивача про його звільнення у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України 22 грудня 2011 року, тобто за два місці до звільнення відповідно до ст.ст. 49-2, 49-4 КЗпП України, а також подано до податкового органу звіт про заплановане вивільнення працівників підприємства.
Ч. 2 ст. 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Згідно довідки від 13.02.2012 року №14 в період з 15 жовтня 2011 року по 23 грудня 2011 року вакансії на посаду, що займав позивач на ДП ДК «Укрспецекспорт» ДП «Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма «Прогрес» були відсутні.
Відповідно до ч. з ст. 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників.
В силу ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
З наведеного вище убачається, що суд дійшов вірного висновку, що ОСОБА_2 правомірно звільнено у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці та неможливістю переведення на іншу роботу п. 1 ст. 40 КЗпП України , оскільки на підприємстві в період його реорганізації дійсно відбувалось скорочення штату працівників, а позивача неможливо було перевести на іншу посаду, оскільки Департамент реалізації контрактів, в якому працював позивач на посаді головного спеціаліста, був скорочений (а.с. 79); в період з 15 жовтня 2011року по 23 грудня 2011 року вакансії на ДП ДК «Укрспецекспорт» ДП «Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма «Прогрес» були відсутні, що стверджується довідкою 13лютого 2012 року № 14.
Отже, суд першої інстанції всебічно і об’єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.
Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Інші доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують і на суть прийнятого рішення не впливають.
Керуючись ст.ст. 303,304,307,308, 313-315 ЦПК України колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – відхилити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 лютого 2012 року в справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.
Головуючий Судді