Справа № 22- 22-4690/12
Головуючий у 1– інстанції: Мальченко О.В.
Доповідач : Кравець В.А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2012 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :
Головуючої – Кравець В.А.,
Суддів – Соколової В.В., Музичко С.Г.
при секретарі – Попандопало Ю.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 30 листопада 2011 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа – Публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк» про визнання права власності на квартиру та стягнення грошової компенсації, -
В С Т А Н О В И Л А :
У квітні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом.
В мотивування вимог посилався на те, що він перебував з ОСОБА_3 в зареєстрованому шлюбі, під час якого ними спільно було набуто нерухоме майно – квартира АДРЕСА_1, яка складається з однієї кімнати. Частину вартості квартири ними було сплачено самостійно, а решту коштів у розмірі 38 300 дол. США було взято в кредит. Кредитне зобов’язання забезпечено іпотекою та його порукою. Після припинення шлюбних стосунків між ним та відповідачем не було досягнуто згоди щодо поділу квартири, що є неподільною річчю. На його думку спільне проживання у спірній квартирі та визначення порядку користування нею є не можливим. У зв’язку з цим просив суд визнати за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1. Стягнути з ОСОБА_3 на його користь грошову компенсацію вартості належної йому частки у спільному сумісному майні подружжя у розмірі 163 974 грн. 15 коп. та судові витрати.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 30 листопада 2011 року – в задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам. Вважає, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновок суду про відсутність платоспроможності відповідача не відповідає обставинам справи та не доведено ОСОБА_3 Крім того, суд не взяв до уваги той факт існування спільного майна і необхідність його поділу.
В судовому засіданні апелянт скаргу підтримав.
Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з відсутності фінансової можливості у відповідачки на сплату вартості частки квартири.
Висновок суду відповідає обставинам справи та грунтується на вимогах закону.
Судом встановлено, що в період шлюбу сторони за рахунок спільних сумісних коштів та коштів отриманих за Кредитним договором №014/1975/08555 укладеним 27.12.2007 року між ОСОБА_3. та ВАТ «Ерсте Банк» придбали квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 49,10 кв.м., яка складається з однієї житлової кімнати розміром 17,5 кв.м. та на ім’я ОСОБА_3 Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради було видано свідоцтво про право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1.
Статтями 70,71 СК України передбачається, що у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою.
Відповідно до п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.
У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Відповідно до ч.2 ст.183 ЦК України неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.
Умовами ч.3 ст. 370 ЦК України передбачено, що виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності здійснюється у порядку встановленому ст. 364 цього Кодексу.
Згідно ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Виходячи з конструкції статей ЦК України отримання грошової компенсації або іншої матеріальної компенсації вартості частки із спільного майна є правом співвласника.
Відповідно до ч.5 ст. 319 ЦК України власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
В силу ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Суд дійшов вірного висновку про те, що спірна квартира, яка є спільною власністю подружжя є неподільною річчю, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток. Суд може визнати лише ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишити майно у їх спільній частковій власності.
Окрім того , колегія погоджується також із тим, що відсутність фінансової можливості у відповідачки на сплату вартості частки квартири є підставою до відмови у позові, оскільки у разі задоволення позову ставиться під сумнів фактичне виконання рішення суду, а саме стягнення грошової компенсації.
Отже, суд першої інстанції всебічно і об’єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.
Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і на суть прийнятого рішення не впливають.
Керуючись ст.ст. 303,304,307,308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 30 листопада 2011 року в справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.
Головуючий Судді