Справа № 22ц-2690/4782/12
Головуючий у 1– інстанції: Кізюн Л.І.
Доповідач : Кравець В.А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 лютого 2012 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :
Головуючої – Кравець В.А.,
Суддів – Семенюк Т.А., Музичко С.Г.
при секретарі – Попандопало Ю.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 23 січня 2012 року у справі за позовом Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло – сервіс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
В С Т А Н О В И Л А :
У листопаді 2009 року комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за надані комунальні послуги в сумі 9116 гривень 94 копійки за період з листопада 2007 року по листопад 2009 року, та надати право позивачу припинити надання експлуатаційних послуг до моменту погашення заборгованості та стягнути судові витрати.
В мотивування вимог посилалося на те, що 01 листопада 2005 року між ним та відповідачем було укладено договір № 279 «На відшкодування експлуатаційних витрат на утримання приміщення площею 161,1 кв. м. по АДРЕСА_1», що належить відповідачу на праві власності, оскільки з листопада 2007 року ОСОБА_2 не вносить плату за надані їй послуги.
В свою чергу ОСОБА_2 подала зустрічний позов, в якому просила суд ухвалити рішення, яким визнати порушеними її права як споживача послуг по санітарно-технічному обслуговуванню будинку та прибудинкової території, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та які повинні надаватись комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» згідно з договором № 279 від 1 листопада 2005 року, стягнути комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» на користь моральну шкоду в розмірі 9500 грн. за порушення її прав як споживача послуг, а також просила визнати договір № 279 від 1 листопада 2005 року на відшкодування експлуатаційних витрат, укладений між комунальним і експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» та нею, таким, що втратив чинність з 2006 року.
Рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 10 листопада 2010 року залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 02 лютого 2011 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» заборгованість у сумі 9116 грн. 94 коп., судовий збір у сумі 91 грн. 16 коп. та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи. У задоволенні інших позовних вимог первинного та зустрічного позову відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 08 червня 2011 року рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 10 листопада 2010 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 2 лютого 2011 року в частині задоволення позову про стягнення з ОСОБА_2 на користь комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» заборгованості у сумі 9116 грн. 94 коп. судового збору у сумі 91 грн. 16 коп. та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення – скасовано. В іншій частині – рішення та ухвали залишено без змін, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 23 січня 2012 року позов комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» до ОСОБА_2 – задоволено.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс»заборгованість у розмірі 9116,94 грн. та 121,17 грн. судових витрат, а всього – 9238 (дев’ять тисяч двісті тридцять вісім) грн. 11 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Солом’янського районного суду м. Києва та ухвалити нове рішення, яким відмовити задоволені позову щодо стягнення заборгованості, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам. Зазначає, що текст та зміст попереджень про заборгованість не містить письмової інформації про зміну тарифів, підстав такої зміни, а також розрахунку зміненого тарифу, а лише загальну суму заборгованості без її розшифрування. Так, позивач в порушення вимог чинного законодавства в односторонньому порядку змінив умови договору без інформування її як споживача. Крім того, в договорах про вивезення сміття, укладених КП «Житло-сервіс» з виконавцями таких робіт та послуг відсутнє обов’язкове погодження управління з питань цінової політики Київської міської державної адміністрації.
В судовому засіданні апелянт скаргу підтримав.
Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Задовольняючи позов в частині стягнення заборгованості, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не вчиняє будь-яких дій щодо оплати послуг, визначених умовами договору, про які вона повідомлялася щомісячно платіжними дорученнями.
Висновок суду відповідає обставинам справи та грунтується на вимогах закону.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником нежилого приміщення площею 161,1 кв.м по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 2 вересня 2004 року (т.1 а.с.15).
01 листопада 2005 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №279 «На відшкодування експлуатаційних витрат на утримання приміщення площею 161,1 кв.м по АДРЕСА_1, що належить відповідачу на праві власності (т.1 а.с.10-13) та додаток №1 до нього.
Відповідно до умов вказаного договору, підприємство зобов’язане виконувати комплекс робіт по санітарно-технічному обслуговуванню будинку і прибудинкової території (п. 2.1.1.); протягом року забезпечує вивіз побутових відходів, крім будівельних, які знаходяться у контейнерах для побутових відходів, згідно укладених підприємством договорів з відповідними підприємствами (п. 2.1.2.); у разі зміни вартості робіт, що відшкодовуються за цим договором повідомляти власника письмово або платіжним дорученням (п. 4.3.) (а.с.10-13).
Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_2 сплачує експлуатаційні витрати, пов’язані з проведенням комплексу робіт по санітарно-технічному обслуговуванню будинку прибудинкової території (п.1.1.).
Пунктом 1 ст. 32 Закон України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору.
У разі зміни вартості житлово-комунальних послуг виконавець/виробник не пізніше ніж за 30 днів повідомляє про це споживача з визначенням причин зміни вартості та наданням відповідних обґрунтувань з посиланням на погодження відповідних органів.
Згідно Наказу № 28/1 від 01.03.2004 року «Про затвердження розрахунку фактичної собівартості утримання будинків і прибудинкових територій», виданого директором Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» В.Архипенко та розрахунку до наказу, ставка експлуатаційних зборів за місяць з 01.03.2004 року становить 0,77 грн. (т.1 а.с. 20-21).
Відповідно до Наказу № 45/1 від 01.03.2007 року «Про затвердження розрахунку накладних втрат», виданого директором Комунального підприємства з експлуатації і ремонту >н/мітлового фонду «Житло-сервіс» В.Архипенко та розрахунку до наказу за 2006 рік, ставка експлуатаційних зборів за місяць становить 0,92 грн. (т.1 а.с. 22-23).
Згідно з Наказом № 356 від 21.11.008 року «Про затвердження розрахунку фактичної собівартості утримання будинків і прибудинкових територій» виданим в.о. директора Комунального підприємства експлуатації ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» В.Марущак та розрахунку до наказу за 2008 рік, фактична собівартість утримання будинків і прибудинкових територій склала 1,62 грн.
З довідки №110/905-2180 від 25.11.2009 року про розрахунок суми боргу за експлуатаційні витрати ОСОБА_2, наданого позивачем убачається, що заборгованість за експлуатаційні витрати станом на 01.11.2009 року складає 9116,94 грн. (т. 1 а.с. 8-9).
Розрахунок позивачем здійснювався у відповідності з Інструкцією з планування, обліку і калькулювання собівартості робіт (послуг) на підприємствах і в організаціях житлово-комунального господарства, затвердженої наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 31.03.1997 року №24 та на підставі 2 розпорядження КМДА від 19.05.2000 року № 748 «Про встановлення, розмірів квартирної плати та плати (для приватних квартир) за утримання будинків і при будинкових територій в м. Києві» із змінами та доповненнями.
Відповідно до п. 4.3 договору у разі зміни вартості робіт, що відшкодовуються за цим договором «Власником», «Підприємство» повідомляє про це «Власника» письмово або платіжними дорученнями.
Суд вірно виходив з того, що у своїх письмових поясненнях (т. 1 а.с. 47-53) відповідач не заперечувала, що вона отримувала попередження з вимогою про оплату заборгованості та подавала до позивача листи з проханням розшифрувати суму заборгованості. Відтак, ОСОБА_2 знала про суму заборгованості, зміни розмірів тарифів, однак не оплачувала їх у передбаченому договором порядку, із запитами щодо зміни розміру тарифів до позивача не зверталася, а обставина про споживання послуг не заперечувалась.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. Закону України «Про захист прав споживачів», під терміном «договір» розуміється усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами.
Крім того, згідно зі ст. 20 ч. 3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відповідач зобов’язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, оплачувати житлово – комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Суд дійшов вірного висновку про те, що ОСОБА_2 зверталася до позивача з листами з проханням розшифрувати суми заборгованості, а тому знала про те, що їй щомісячно нараховується плата за надані комунальні послуги та не оплачувала її навіть у розмірі,визначеному договором станом на 01 листопада 2005 року.
Отже, суд першої інстанції всебічно і об’єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.
Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і на суть прийнятого рішення не впливають.
Керуючись ст.ст. 303,304,307,308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – відхилити.
Рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 23 січня 2012 року в справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.
Головуючий Судді