УКРАЇНА

              Справа № 22-529/12 р.                          Головуючий в 1 інстанції – Яровенко Н.О.

                                                                                                                 Доповідач – Усик Г. І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

            13 березня 2012 р. Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого – Усик Г.І.

суддів – Соколової В.В., Пікуль А.А.

при секретарі – Бігус М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19 серпня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Герольдмайстер» про стягнення заробітної плати, відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

У травні 2010 р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТОВ «Герольдмайстер»  про стягнення заборгованості по заробітній платі за березень 2010 р. у розмірі 1 085 грн., компенсації за невикористану відпустку - 628 грн. 87 коп., а всього 1 714 грн. 28 коп. та відшкодування моральної шкоди в розмірі 5 000 грн.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що він був прийнятий на роботу в ТОВ «Герольдмайстер» на посаду кур’єра з посадовим окладом 1 200 грн. З січня 2010 р. без його згоди незаконно відраховувались 20% від зарплати на оплату комунальних послуг. Крім того, в день звільнення з ним не був проведений остаточний розрахунок.

            Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 19.08.2010 р.  в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.              

          Зазначав, що відмовляючи в задоволенні позову суд не урахував, що відповідач визнав той факт, що він не отримував заробітну плату за березень, та за  невикористані дні відпустки.

          В судовому засіданні  ОСОБА_1 просив задовольнити апеляційну скаргу з наведених у ній підстав.

          Представник ТОВ «Герольдмайстер» просив апеляційну скаргу відхилити, посилаючись на те, що її доводи не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

          Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Наказом №01-10-п від 06.10.2009 р. ОСОБА_1 було прийнято на роботу на посаду кур’єра з окладом згідно штатного розкладу, з випробувальним терміном 1 місяць.

Відповідно до штатного розкладу ТОВ «Герольдмайстер», посадовий оклад кур’єра з грудня 2008 р. складав 650 грн., з листопада 2009 р. – 830,00 грн., а з січня 2010 р. - 870 грн. Зазначене спростовує доводи позивача про те, що він був прийнятий на роботу з посадовим окладом 1200,00 грн., а також його твердження про неповне нарахування йому заробітної плати при звільненні.  

05.03.2010 р. ОСОБА_1 написав заяву про звільнення його за ст. 38 КЗпП України, на підставі якої був виданий наказ №02-03-у від 05.03.2010 р. про його звільнення та нарахування йому компенсації за невикористану відпустку за період з 06.10.2009 р. по 05.03.2010 р. в кількості 11 днів.

Згідно довідки ТОВ «Герольдмайстер» за 5 відпрацьованих днів у березні 2010 р. ОСОБА_1 було нараховано заробітну плату в розмірі 197, 73 грн. та 128,90 грн. за 11 днів невикористаної відпустки, а всього 326,63 грн., з якої вирахувано 57,60 грн. – загальна сума податку на доходи фізичних осіб та інші соціальні відрахування. Всього до виплати йому належало 269, 03 грн.

Зазначені кошти, як стверджував представник ТОВ «Герольдмайстер», ОСОБА_1 відмовився отримувати при звільненні, посилаючись на те, що заробітна плата та компенсація за невикористану відпустку нарахована неправильно.

Зазначене не заперечував в суді першої інстанції і представник ОСОБА_1   Позивач не надав доказів, які б підтверджували, що в день звільнення чи в подальшому відповідач відмовив у виплаті належних йому сум. Обов’язку ТОВ «Герольдмайстер» виплатити ОСОБА_1 всі належні йому суми при звільненні кореспондує право позивача на отримання таких виплат.    

Не знайшли в судовому засіданні і доводи позивача про відрахування з його заробітної плати 20% на оплату комунальних послуг ТОВ «Герольдмайстер».

          Ураховуючи, що в судовому засіданні не встановлено порушення трудових прав позивача, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні його позову.

          Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому підстав для її задоволення не убачається.

         Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

          Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Дніпровського  районного суду м. Києва від 19 серпня 2011 року  залишити без змін.

          Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.  

              Головуючий:                                    Судді: