КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2а-2757/11/2670                                                    Головуючий у 1-й інстанції:  Шрамко Ю.Т.     

Суддя-доповідач:  Шостак О.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"06" березня 2012 р.                                                                                                 м. Київ

            Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:  

            головуючого судді:                                              Шостака О.О.,

            суддів:                                                                    Горяйнова А.М., Грибан І.О.,

            при секретарі:                                                       Лелюх М.В.,

            розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу  Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.07.2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Стамір»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, –

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі           м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000271705/0/31095 від 27.08.2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.07.2011 року  позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ’єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 19 жовтня 2007 року між позивачем і ФОП ОСОБА_2 був укладений договір оренди транспортного засобу з екіпажем (водіями). Відповідно до даного договору,  ОСОБА_2 передав ТОВ «Стамір»в строкове платне користування для перевезення вантажів транспортні засоби разом з екіпажем (водієм). Дані транспортні засоби з екіпажем позивачем прийнято за актом прийому-передачі до договору оренди транспортних засобів від 19.10.2007 р. До договору були укладені Додаткові угоди  № РОР-1107 від 17.11.2007 р. та  № РОР-1207 від 01.12.2007 р.

17 вересня 2009 року між ТОВ «Стамір»і ФОП ОСОБА_2 був укладений договір оренди транспортного засобу з екіпажем (водієм). Відповідно до даного договору, ОСОБА_2 передав ТОВ «Стамір»в строкове платне користування для перевезення вантажів транспортні засоби разом з екіпажем (водіями). Дані транспортні засоби з екіпажем ТОВ «Стамір»прийнято за актом прийому-передачі до договору суборенди транспортного засобу від 17.09.2009 р.

12 листопада 2007 року та 01 грудня 2007 року між позивачем і ФОП ОСОБА_3 були укладені договір суборенди транспортних засобів №11071 та договір № ТЗРІС-1207 суборенди транспортного засобу з екіпажем (водіями). За цими договорами транспортні засоби з екіпажем (водіями) передавались ТОВ «Стамір»в строкове платне користування. Дані транспортні засоби з екіпажем ТОВ «Стамір»приймало за актами прийому-передачі до договорів суборенди транспортних засобів.

З 26 липня 2010 року по 06 серпня 2010 року відповідачем на підставі направлення на перевірку від 26.07.2010 р. № 656, виданого ДПІ у Дарницькому районі м. Києва, проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Стамір»з питань дотримання вимог податкового законодавства та оподаткування при нарахуванні (виплаті, отриманні) заробітної плати, інших виплат та відшкодувань, які підлягають оподаткуванню, у тому числі у вигляді додаткових благ, у тому числі, внаслідок не укладення такою особою трудових договорів з найманою особою, згідно з Кодексом законів про працю України за період з 05.09.2007 р. по 31.03.2010 р.

11 серпня 2010 р. ДПІ у Дарницькому районі м. Києва за результатами перевірки складено акт №5097/1705/35390973.

В зазначеному акті перевірки відповідач вказує, що вищенаведені правочини позивач вчинив для приховання неоформлених працівників, які надавали водійські послуги ТОВ «Стамір», тому такі договори оренди та суборенди ТЗ з екіпажем є удаваними та вважаються нікчемними і слід керуватися нормами законодавства про працю щодо правочину, який сторони насправді вчинили. В Акті перевірки встановлено порушення ТОВ «Стамір»п. 8.1. ст. 8 та п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та нараховано податок з доходів фізичних осіб  за 2007-2010 рр. у сумі 8250,00 грн.

На підставі акту №5097/1705/35390973 27 серпня 2010 року відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №0000271705/0131095, яким визначив суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) 24750, 00 грн. (8250,00 грн. податку з доходів фізичних осіб,  16500,00 грн. штрафних санкцій).

Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Окружний адміністративний суд м. Києва прийшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Апеляційна інстанція не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

В обґрунтування своїх вимог відповідач вказує на те, що особи, які на постійній основі надають послуги підприємству, повинні бути оформлені саме як працівники у відповідності із законодавством України про працю, власне самі правочини оренди транспортних засобів з екіпажем є удаваними і сторони при їх укладенні не мали наміру здійснювати ті дії, які ними були передбачені.

Колегія суддів погоджується з такими доводами відповідач та вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, контрагенти позивача, на дату підписання, реєстрацію договорів та передачі ТЗ в користування підприємства, не мали даних найманих працівників, які до того ж постійно змінювалися, а саме: ОСОБА_5 працював не оформлений за період з листопада 2007р. по липень 2008р. потім з 01.08.2008 р. був офіційно оформлений на підприємство водієм; ОСОБА_6 з грудня 2007 р. по березень 2008 р.; ОСОБА_7 в грудні 2007 р.; ОСОБА_8 з березня 2009 р. по серпень 2009 р.; ОСОБА_9 з серпня 2009 р. по вересень 2009 р.; ОСОБА_4 з липня 2009 р. по жовтень 2009 р.; ОСОБА_10 з листопада 2008 р. по квітень 2009 р.; ОСОБА_14 жовтень 2008 р.; ОСОБА_11 з грудня 2009 р. по лютий 2010 р.; ОСОБА_12 з травня 2008 р. по серпень 2008 р., з 01.09.2009 р. був офіційно оформлений; ОСОБА_15 з листопада 2007 р. по даний час офіційно не оформлений.

Слід зазначити, що водійські послуги фізичні особи - платники податку, надавали саме підприємству, виконували доручення директора підприємства, що підтверджується матеріалами справи.

Вказане свідчить про те, що дані правочини було здійснено для приховування неоформлених найманих працівників, які фактично надавали водійські послуги підприємству TOB «Стамір»тому відповідно до положення ст.235 ЦК дані правочини є удаваними, які вчинено сторонами для приховання інших правочинів, тобто таких які згідно ст. 206 ЦК було вчинено в усній формі щодо реально отриманого доходу за виконаний обсяг робіт платників податків, який не буде відображено в податковій звітності, тобто не оформлення працівників та виплата неофіційної заробітної плати.

Відповідно до п. 1.15 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»підприємство - податковий агент є юридична особа, яка не залежно від їх організаційно правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язана нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до Закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Згідно із пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 вказаного Закону податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Податковим агентом, не включено до оподатковуваного доходу, дохід, який згідно п.1.3 ст.1 Закону є сумою будь-якого доходу, одержаного платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України.

Таким чином, податковий агент TOB «Стамір»при укладанні письмових угод, не міг не усвідомлювати їх протиправність і суперечність їх мети інтересам держави і суспільства.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави й суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї зі сторін, або відповідного органу державної влади визнано недійсним.

Положення ст.ст. 207 та 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Окрім того, необхідно зазначити, що згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним, судом не вимагається.

Відповідно до вимог Закону України «Про оплату праці»та КЗпП України, кожний працівник отримує за виконану ним роботу заробітну плату, тобто винагороду, як правило, у грошовому виразі.

Як вбачається з матеріалів справи на підприємстві діє тарифна система оплати праці (Накази «Про затвердження штатного розкладу»), а відповідно ст. 96 КЗпП не оформленим працівникам - водіям нараховано дохід в розмірі окладу затвердженого Наказом підприємства.

При цьому податковий агент, який нараховує (виплачує) оподаткований дохід на користь платника податку, повинен був утримати податок від суми такого доходу на його рахунок використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах ст.7  ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб»та своєчасно сплачувати його до бюджету, чим порушено п.8.1 ст.8 Закону.

Відповідно до частини першої та другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку про доведеність вимог апелянта, в зв’язку з чим постанова суду підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державній податковій інспекції у Дарницькому районі м. Києва –задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.07.2011 року –скасувати та постановити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову  товариству з обмеженою відповідальністю «Стамір»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення –відмовити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя                                                                       Шостак О.О.

Судді:                                                                                              Горяйнов А.М.

                                                                                                         Грибан І.О.