Справа № 2-363/11

У К Р А Ї Н А

Ружинський районний суд Житомирської області

Р І Ш Е Н Н Я

28.03.2012

Ружинський районний суд Житомирської області

в складі : головуючого - судді Митюк О.В.,

за участю секретаря Дубравського С.В.,

позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Ружині Житомирської області цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до Прибережненської сільської ради Ружинського району Житомирської області, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7

про встановлення факту володіння житловим будинком з погосподарськими будівлями на праві приватної власності, та визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, мотивуючи його тим, що в данний час має намір оформити спадщину після смерті своєї тітки — ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, в с.Прибережне Ружинського району Житомирської області, однак зробити цього не може, так як за свого життя тітка не отримав правовстановлюючого документа на належне їй майно: житловий будинок з господарськими будівлями, розташований по АДРЕСА_1 Ружинського району Житомирської області. А тому просить встановити факт володіння спадкодавицею на праві приватної власності вказаним житловим будинком з погосподарськими будівлями, та визнати за ним право власності на вищевказане майно тітки в порядку спадкування. В якості відповідачів судом було залучено:28.09.2011 року — ОСОБА_6, 20.10.2011 року — ОСОБА_4, 15.11.2011 року — ОСОБА_2, та ОСОБА_5, 05.03.2012 року — ОСОБА_3, ОСОБА_7.

В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві.

В судовому засіданні відповідач — Прибережненська сільська рада Ружинського району Житомирської області позовні вимоги не визнала повністю, пояснивши, що тітка позивача, ОСОБА_8, якій належало спадкове майно чоловіка, не скористалася цим правом за життя і не зареєструвала право власності на це майно, а тому не має підстав для задоволення позову про визнання права власності вищевказаного майна за позивачем, крім того після смерті ОСОБА_9 залишились його прямі спадкоємці, які повинні спадкувати майно, а саме: невістка — ОСОБА_5, та онуки-ОСОБА_2, та ОСОБА_4.

В судовому засіданні відповідачка — ОСОБА_6 заявлені позовні вимоги визнала повністю, не заперечувала стосовно їх задоволення, в подальшому подала до суду заяву про слухання справи у її відсутність.

В судовому засіданні відповідачка — ОСОБА_2, ОСОБА_4, заявлені позовні вимоги не визнали повністю, оскільки вважають, що вони та їх мати є єдиними спадкоємцями майна ОСОБА_9, який помер, в 2002 році, хоча і не зверталися до нотаріальної контори з приводу прийняття спадщини, оскільки не знали, що треба писати відповідну заяву, є юридично необізнані.

В судовому засіданні відповідач — ОСОБА_3 позовні вимоги визнав повністю не заперечує проти їх задоволення.

В судовому засіданні представник відповідача — ОСОБА_3 позовні вимоги визнав повністю не заперечує проти їх задоволення.

В судове засідання відповідачка — ОСОБА_5 не з”явилася, подала до суду заяву в якій просить розгляд справи проводити у її відсутність.

Суд, заслухавши пояснення сторін, свідка, дослідивши та оглянувши матеріали справи, прийшов до висновку, що цивільний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав..

Судом встановлено, що будинковолодіння розташоване за адресою АДРЕСА_1 Ружинського району Житомирської області, яке являється предметом спору по даній справі, належало ОСОБА_9, що вбачається з погосподарської книги №11 Бистрицької сільської ради за 1974-1976 роки, головою двору був ОСОБА_9, член двору його дружина ОСОБА_10 яка до дня смерті, тобто до 19.02.1976 року проживала разом з ним. Після смерті дружини, ОСОБА_9 зареєстрував шлюб з ОСОБА_8 і вони почали спільно проживати у його будинку, користуватися земельною ділянкою, до смерті ОСОБА_9, до ІНФОРМАЦІЯ_2, спільне їх сімейне проживання підтверджується оглянутими в судовому засіданні погосподарськими книгами Бистрицької сільської ради за 1977-1979 рр., 1980-1982рр., 1983-1985рр., 1986-1990рр., 1991-1995рр., погосподарськими книгами Прибережнянської сільської ради за 1996-2000рр., 2001-2005рр., 2006-2010рр..

Згідно свідоцтва про смерть серії І-ТП НОМЕР_1 виданого 13.12.2002 року Прибережненською сільською радою Ружинського району Житомирської області, ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Прибережне.

Так як спірні правовідносини виникли в минулому то при їх вирішенні слід керуватися законодавством, яке діяло на момент винекнення цих правовідносин.

Згідно ст. 524 ЦК Української РСР ( в редакції від 1963 року) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Статтею 549 ЦК Української РСР ( в редакції від 1963 року) передбачено, що визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном чи/або подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР (затвердженої наказом Міністерства юстиції Української РСР № 45/5 від 31.10.1975 року), свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, які прийняли спадщину, тобто тим, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини. Доказом вступу в володіння майном можуть бути: довідка управління будинками, правління житлово – будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради депутатів трудящих про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним.

Відповідно до інформаційної довідки зі спадкового реєстру наданої Бердичівською державною нотаріальною конторою за вих №672/01-16 від 15.09.2011 року спадкова справа після смерті ОСОБА_9, не відкривалася , спадкоємці із заявами на прийняття спадщини не зверталися, свідоцтво про право на спадщину не видавалося, крім того позивачем не надано доказів фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном ОСОБА_8.

Таким чином, виходячи з викладеного, слідує, що спадкоємцями першої черги після померлого ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 була його дружина ОСОБА_8, (свідоцтво про одруженя серії І-ТП НОМЕР_2 виданим 16.05.1977 року Бистрицькою сільською радою Ружинського району Житомирської області), та його внуки — ОСОБА_2., (свідоцтво про народження серії І-АВ НОМЕР_3 видане 01.12.1970 року Бистрицькою сільською радою Ружинського району Житомирської області, свідоцтво про одруження серії ІІ-ТП НОМЕР_4 видане 20.01.1990 року Бистрицькою сільською радою Ружинського району Житомирської області) та ОСОБА_4, (свідоцтво про народження серії І-ТП НОМЕР_5 видане 22.08.1973 року Бистрицькою сільською радою Ружинського району Житомирської області, свідоцтво про одруження серії ІІ-ТП НОМЕР_6 видане 10.05.1992 року Бистрицькою сільською радою Ружинського району Житомирської област ), оскільки син ОСОБА_9 - ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_3, (свідоцтво про смерть серії І-ТП НОМЕР_7 видане 19.08.2002 року Бистрицькою сільською радою Ружинського району Житомирської област ), які згідно ст.549 ЦК Української РСР ( в редакції від 1963 року) не скористались своїм правом на спадкове майно.

Крім того позивачем не надано жодного відповідного доказу стосовно прийняття спадщини ОСОБА_8 після смерті ОСОБА_9, який відповідно даних погосподарських книг був головою двору, суд не може прийняти як доках покази свідка ОСОБА_12, яка дала пояснення з приводу того, що позивач та його сестра проводили догляд за покійною тіткою ОСОБА_8, та проводили її поховання.

А тому з даних підстав суд відмовляє в задоволенні позовних вимог за безпідставністю.

На підставі ст.ст.524, 529,549 ЦК України (в редакції 1963 року), керуючись ст.ст. 10, 60, 209, 212, 215, 218 ЦПК України , суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Прибережненської сільської ради Ружинського району Житомирської області, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7 про встановлення факту володіння житловим будинком з погосподарськими будівлями на праві приватної власності, та визнання права власності на спадкове майно - відмовити. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення, а особою, яка не була присутня в судовому засіданні під час проголошення судового рішення протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя О. В. Митюк.