Справа № 1505/130/2012
ПОСТАНОВА
Іменем України
01 лютого 2012 року м. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області
в складі: головуючого - одноособово судді Донцова Д.Ю.,
розглянувши в порядку скороченого провадження у залі суду в м. Білгород-Дністровському справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України м. Білгород-Дністровський та Білгород-Дністровському районі про стягнення соціальної допомоги,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України м. Білгород-Дністровський та Білгород-Дністровському районі з адміністративним позовом про стягнення соціальної допомоги, в якому просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком згідно Закону України № 2195/IV з 12.03.2011 р. до 04.01.2012 р. та в майбутньому, посилаючись на те, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»він має право на щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, оскільки є пенсіонером та має статус дитини війни, однак в порушення вищенаведеного закону в 2006-2007 р. р. щомісячна державна соціальна допомога "Дітям війни" взагалі не виплачувалась, в 2008 р. виплачувалась у розмірі 10% від мінімальної пенсії за віком, а саме з 01.01.2008 р. 47,00 гривень; з 01.04.2008 р. 48,10 гривень, з 01.07.2008 року 48,20 гривень, з 01.10.2008 року 49,80 гривень, в 2009, 2010, 2011 р. р. у розмірі 49, 80 що на думку позивача є грубим порушенням його прав.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18 січня 2012 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України м. Білгород-Дністровський та Білгород-Дністровському районі про стягнення соціальної допомоги в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену йому, як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком згідно Закону України № 2195/ІV за період з 12 березня 2011 року по 03 липня 2011 року - залишено без розгляду.
Отже, суд розглядає по суті позовні вимоги позивача у частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити йому недоплачену, як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком згідно Закону України № 2195/ІV за період з 04 липня 2011 року по 04 січня 2012 року та виплат позивачу, як дитині війни щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком згідно Закону України № 2195/ІV у майбутньому.
Відповідач направив до суду заперечення згідно яких, проти задоволення позовної заяви заперечує, зазначаючи, що при нарахуванні державної соціальної допомоги позивачу діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами та просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі та справу розглянути у відсутності його представника.
Розглянувши матеріали справи, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Закон України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195-1V від 18 листопада 2004 року (зі змінами та доповненнями станом на час розгляду спірних правовідносин), встановлює правовий статус дітей війни та визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 1 вказаного закону передбачено, що дитина війни це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
ОСОБА_1 згідно паспорту серії НОМЕР_1, народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто станом на 2 вересня 1945 року їй було 9 р.
Отже позивач є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни", що не заперечується відповідачем, а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни", в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст. 6 зазначеного Закону, виходячи з наступного.
Відповідно до заперечень, наданих відповідачем, позивачу виплачувалась надбавка дітям війни у розмірі 49,80 гривень із розрахунку 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При цьому відповідач нараховував підвищення у вказаному розмірі на підставі Закону України "Про державний бюджет на 2011 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та постанови Кабінету Міністрів України від 06.07.2011р. № 745 р.
Суд з приводу спірних правовідносин щодо неотримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитини війни зазначає наступне.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової непрацездатності, втрати годувальника, безробіття з належних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік від 14 червня 2011 року внесені зміни до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" та Прикінцеві положення закону доповнені пунктом 4 згідно якого установлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статтей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
Згідно п. ІІ Закону № 3491-VI цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Закон України про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік від 14 червня 2011 року № 3491-VI був опублікований в газеті "Голос України" 18 червня 2011 року № 110, отже набрав чинності 19 червня 2011 року.
Законом України " Про державний бюджет на 2012 рік" також встановлено, що норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статтей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші номрмативно-правові акти не мають зворотньої дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Таким чином, закон, який встановлює нові процесуальні обов'язки, скасовує чи звужує права особи, чи обмежує їх використання , не має зворотньої дії у часі.
Таким чином, позовні вимоги про зобов’язання відповідача виплачувати щомісячно державну соціальну допомогу як дитині війни відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 04 липня 2011 року по 04 січня 2012 року суд вважає необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки Законом України № 3491-VI ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" змінено та виплати передбачені нею скасовано.
Щодо позовних вимог позивача у частині зобов’язання відповідача в подальшому виплачувати щомісячно державну соціальну допомогу як дитині війни відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", тобто в майбутньому суд вважає, що вони безпідставні та не підлягають задоволенню, так як відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Без встановлення такого порушення, а лише допускаючи можливість неправомірної поведінки суб’єкта оскарження, суд не має підстав для захисту прав у майбутньому, оскільки це не випливає із повноважень, визначених статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного, керуючись ст.19, 46 Конституції України, законом України «Про соціальний захист дітей війни», ст. ст. 2, 11, 21, 71, 128, 158-164, 167,183-2, 256 КАС України суд,
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України м. Білгород-Дністровський та Білгород-Дністровському районі про стягнення соціальної допомоги - відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена в Одеський апеляційний адміністративний суд через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. Якщо було подано апеляційну скаргу , постанова якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя: