АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22 - 2939 / 2006                         Головуючий в 1 інстанції - Католікян М.О.

Категорія -9/12                                            Доповідач   - Глущенко Н.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ          УКРАЇНИ

22 серпня 2006 року                            Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого    - Глущенко Н.Г.

суддів                - Григорченка Е.І., Лаченкової О.М.

при секретарі   - Білоконь Н.В.

з участю адвоката - ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2 в інтересах

ОСОБА_3 на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 14 березня 2006 року по справі за позовом    ОСОБА_3 до ОСОБА_4, . ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Дніпропетровської міської ради, третя особа -      приватний нотаріус і^; Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8 про визнання недійсним договору дарування та визнання права власності, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 14.03.2006 року та ухвалити нове рішення про задоволення в повному обсязі позовних вимог ОСОБА_3.

Зазначеним рішенням суду від 14.03.2006 року ОСОБА_3 відмовлено в позовних вимогах про визнання недійсним договору дарування квартири та визнанні права власності на неї / 181 -182 /.

Як на підстави апеляційної ОСОБА_2 посилався на те, що рішення є незаконним і необгрунтованим. Крім того, рішення ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, а його висновки не відповідають фактичним обставинам справи /195-197 /.

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 заперечують проти апеляційної скарги / а. с. 213-214,216-217,219-220 /.

Судом першої інстанції встановлено, що 06.03.2001 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 було укладено договір дарування квартириАДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8 / а. с. 32 /. ОСОБА_10 зареєстрував 07.05.2001 року квартиру на своє ім'я / а. с. 28,32,34 /. Між сторонам, за їх життя, склалися довірчі відносини і ОСОБА_9, повністю довіряючи ОСОБА_10, ще до укладення зазначеного договору, склала 18.11.1998 року заповіт за яким заповідала спірну квартиру ОСОБА_10 / а. с. 31 /.

Затим, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 помер / а. с. 33 /, але не зважаючи на дану обставину ОСОБА_9 продовжувала проживати в зазначеній квартирі, ніякі перепони їй в проживанні з боку спадкоємців ОСОБА_10 не чинились.

Тільки в лютому 2004 року ОСОБА_9 звернулася до суду з позовом про визнання недійсним договору дарування спірної квартири та визнання за нею права власності на цю квартиру.

В період розгляду справи в суді першої інстанції позивачка ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 померла / а. с.132 / і була похована членами сім'ї ОСОБА_10 -відповідачами по справі, які несгїи всі затрати на поховання позивачки / а. с. 161-168 /.

Правонаступницею по справі, після смерті позивачки ОСОБА_9, судом залучена її племінниця ОСОБА_3. / а. с. 141-142, 158 /.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що ні позивачка ОСОБА_9, ні її правонаступниця ОСОБА_3 не надали суду доказів того, що договір дарування з боку померлої було вчинено внаслідок помилки, як і не надали інших доказів для визнання спірного договору дарування недійсним.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об'ємі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обгрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а також поясненнями свідків та самих сторін.

При вище зазначених обставинах справи, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що позовні вимоги про визнання недійсним договору дарування квартири та визнання права власності на квартиру не піддягають задоволенню.

Приведені в апеляційній скарзі доводи ОСОБА_2 не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Відповідно ж до ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими для вирішення спірного питання. Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необгрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну, скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 14 березня 2006 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.

СУДДІ

З