УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа 22-ц/0690/4006/11
Категорія
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого судді: Худякова А.М.,
суддів: Широкової Л.В.,
Снітка С.О.,
при секретарі судового засідання Ходаківській О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 28 вересня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 про встановлення факту батьківства,
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2011 року ОСОБА_3 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 звернулась до суду із вказаним позовом. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з ОСОБА_2 з жовтня 1993 року проживала однією сім’єю без реєстрації шлюбу і ІНФОРМАЦІЯ_2 вона народила від відповідача дочку ОСОБА_4. Посилаючись на те, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 помер, а їй встановлення факту батьківства необхідно для прийняття спадщини за законом, позивачка просила задовольнити позов.
Справа № 22ц/0690/4006/11 Головуючий в суді 1ї інст.Полонець С.М.
Категорія 49 Доповідач Худяков А.М.
Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 28 вересня 2011 року встановлено факт батьківства ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, відносно дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Зобов’язано відділ державної реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції внести зміни до актового запису №2943 від 2 листопада 1994 року про народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4, зазначивши батьком дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3.
У апеляційній скарзі ОСОБА_2 порушує питання про скасування постановленого по справі рішення та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову. Апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався нормами Сімейного кодексу України та виходив із того, що батько та матір померлого ОСОБА_2 визнавали позов.
З даним висновком не погоджується колегія суддів, оскільки він зроблений всупереч ст.213,214 ЦПК України без дотримання судом вимог щодо повного з’ясування обставин справи, обґрунтовування рішення належними доказами. Крім того, суд застосував норми матеріального права, які не підлягали застосуванню при розгляді даного спору.
Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами вирішено на підставі норм Сімейного кодексу України. При цьому, суд першої інстанції мотивував свій висновок про встановлення факту батьківства фактом визнання позову деякими відповідачами, а саме ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які в судове засідання не з’явились. Іншим доказам по справі оцінка не давалась, оскільки вони в справі відсутні.
Пленум Верховного Суду України від 15.05.2006 року в постанові №3 ”Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів” роз’яснив, що за загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч.1 ст.58 Конституції України) норми Сімейного кодексу України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 року.
Оскільки підстави для встановлення факту батьківства за рішенням суду, зазначені в СК України, істотно відрізняються від підстав його встановлення, передбачених у КпШС України, суди, вирішуючи питання про те, якою нормою слід керуватися при розгляді справ цієї категорії, повинні виходити з дати народження дитини.
Незважаючи, що дитина, відносно якої заявлено вимоги про встановлення факту батьківства, народилася до 01.01.2004 року, суд вирішив справу за відсутності достовірно підтверджуючих доказів в їх сукупності на підставі положень СК України, які не є аналогічними нормам КпШС України.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ОСОБА_3 із зазначеним позовом звернулась лише у червні 2011 року - тобто майже через 17 років після реєстрації народження дитини, яка отримала вже паспорт.
Крім того, суд розглянув справу без участі та належного повідомлення ОСОБА_2, а також не залучив всіх спадкоємців до справи.
Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що застосувавши закон, який не поширюється на спірні правовідносини, та не застосувавши закон, який підлягав застосуванню, суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору, а тому ухвалює нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст.303,304,307,309,314-316 ЦПК України, колегія суддів –
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Богунського районного суду м.Житомира від 28 вересня 2011 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 про встановлення факту батьківства – відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього ж дня на протязі двадцяти днів може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Головуючий Судді