Вирок
Іменем України
02 квітня 2012 року
Первомайський районний суд Автономної Республіки Крим
у складі: головуючого - судді Забара Г.Я.,
за участю секретаря Безручко С.І., прокурора Павлик О.В.,
підсудного ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Первомайське
кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Фергана, громадянина України, освіта вища, не одруженого, має на утриманні малолітню дитину, не працює, не судимий, зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1, - в скоєнні злочину, передбаченого ст. 122 ч. 1 КК України,
встановив:
ОСОБА_1 15.01.2012 року о 20 годині, перебуваючи поблизу домоволодіння АДРЕСА_2, внаслідок неприязних відносин з ОСОБА_2, умисно, з метою спричинення шкоди здоров’ю, наніс удар ногою по тілу ОСОБА_2 в область грудної клітини зліва, в результаті чого потерпілому були спричинені тілесні ушкодження: лінійний перелом 6-го ребра по передньо-м’язевій лінії без зміщення відломків, які відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров’я.
Підсудний винним себе визнав частково, показав, що 24.12.2011 року він дізнався, що ОСОБА_2 здійснив крадіжку з території домоволодіння його дідуся ОСОБА_3 15.01.2012 року о 20 год. він випадково зустрівся з ОСОБА_2, висказав йому свої претензії, вимагав повернення викраденого. ОСОБА_2 заперечував факт вчинення ним крадіжки, його це сильно обурило і він наніс ОСОБА_2 удар долонею по обличчю, ОСОБА_2 впав на тротуарну доріжку, після чого піднявся і побіг додому. Удар ногою йому не наносив. Через кілька днів зустрів ОСОБА_2 і намагався владнати конфлікт, однак той сказав, що вже пізно і він звернувся із заявою до міліції.
Крім часткового визнання вини підсудним, його вина повністю доказана в судовому засіданні показаннями потерпілого, свідків і іншими, дослідженими судом доказами.
Потерпілий ОСОБА_2 показав, що 15.01.2012 року о 20 год. біля свого будинку випадково зустрів ОСОБА_1, він протягнув йому руку щоби привітатися. ОСОБА_1 почав звинувачувати його в крадіжці майна, що належало його діду. Він заперечував і почав пояснювати свої заперечення, однак ОСОБА_1 без будь-яких пояснень наніс йому удар рукою по обличчю, потім ногою в область грудної клітини, від удару він впав і грудною клітиною вдарився об кут тротуарної доріжки. Після цього він піднявся і пішов додому. Вдома він відчув біль в області ребер з лівої сторони. Наступного дня йому стало погано, в лікарні у нього діагностували перелом 6-го ребра зліва.
Свідок ОСОБА_4 показав, що 15.01.2012 року він з ОСОБА_1 ремонтували його автомобіль, 0 19 год. виїхали з гаража, він був за кермом, зустріли ОСОБА_5, вирішили його підвезти. Проїжджаючи по вул. Севастопольській біля будинку ОСОБА_2 почули неполадки в автомобілі, зупинилися перевірити, відкрили капот і почали оглядати машину. Він стояв зліва від капота машини, ОСОБА_1 знаходився справа. Підійшов ОСОБА_2 з боку ОСОБА_1, про що вони розмовляли, він не чув, побачив тільки, що ОСОБА_1 ударив ОСОБА_2 правою долонькою по обличчю. потім ОСОБА_2 не стало, можливо він пішов, вони сіли в машину і поїхали додому. ОСОБА_1 сказав, що ударив ОСОБА_2 за те, що той вкрав у його діда фляги. Не бачив, чи ударив ногою ОСОБА_1 ОСОБА_2, було темно.
Свідок ОСОБА_5 показав, що 15.01.2012 роки він йшов увечері додому, було близько 19 годин. На машині їхали ОСОБА_6 і ОСОБА_1, вони зупинилися і запропонували підвезти. На вул. Севастопольської зупинилися і вийшли всі разом подивитися, що трапилося з машиною, відкрили капот, схилилися над машиною. Після чого ОСОБА_1 пішов за ключами і зразу ж повернувся, приніс ключі. Він і ОСОБА_1 стояли з одного боку машини, а ОСОБА_6 стояв з другого боку. Потім до них підійшов ОСОБА_2 з їх сторони, і ОСОБА_1 запитав у нього, де бідони і ударив ОСОБА_2 долонькою по обличчю, після чого ОСОБА_2 відхилився і втік. Він не бачив, щоб ОСОБА_2 падав, і щоб ОСОБА_1 бив його ногою теж не бачив, було темно.
Свідок ОСОБА_7, свідчення якої на досудовому слідстві, відповідно до вимог ст.. 306 КПК України, досліджувалися судом, оскільки суд визнав неможливість з поважної причини явки свідка в судове засідання (а.с. 31), показала, що в середині січня 2012 року о 19 год. знаходилася в будинку і почула, що на вулиці ОСОБА_1 кричав її цивільному чоловіку ОСОБА_2, що зламає йому ще пару ребер. Більше вона нічого не чула і не знає. Після інциденту, що стався 15 січня 2012 року, ОСОБА_2 одразу ліг спати, лише наступного дня сказав, що у нього сильний біль в області ребер зліва. Також розповів, що тілесні ушкодження йому 15.01.2012 року наніс ОСОБА_1, який його вдарив рукою і ногою, він впав і грудною клітиною вдарився об кут тротуарної доріжки.
Згідно висновку експерта № 13-мд від 26.01.2012 року, у ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження: лінійний перелом 6-го ребра по передньо-м’язевій лінії без зміщення відломків, які спричинено від дії тупого твердого предмету з обмеженою поверхнею, відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров’я, не виключено їх спричинення 15.01.2012 року (а.с. 22-23);
Експерт Красноперекопського бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_8, допитаний в судовому засіданні, показав, що 23 і 26.01.2012 року ним була проведена експертиза за фактом спричинення ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, у нього виявлений лінійний перелом 6-го ребра по передньо-м’язевій лінії без зміщення відломків, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров’я. Він оглянув ОСОБА_2 23.01.2012 року, у якого була виявлена припухлість на грудній клітці зліва, в проекції 6-7 ребра і там же у нього був перелом 6 ребра зліва без зміщення. Інших пошкоджень при огляді у нього не було виявлено. Вказані пошкодження утворилися від дії тупого твердого предмету з обмеженою діючою поверхнею. При падінні ці пошкодження не характерні, по-перше, при падінні на площину обов'язково утворюються якісь пошкодження на кінцівках, наприклад на лікті або колінному суглобі, якщо він впав на якийсь предмет, то в місці удару обов'язково утворюється якісь пошкодження у вигляді садна або ран. Якщо це дуже твердий предмет, наприклад бетонна плита або залізний предмет то видно місце прикладання сили, в даному випадку нічого цього не було. Так впасти і зламати локально одне ребро практично неможливо, це повинен був бути конкретний удар. В даному випадку я вважаю, що був удар ногою, оскільки розміри пошкодження невеликі 2-3 см. що характерне для удару ногою в область грудної клітки.. Швидше за все, в даному випадку був удар ногою, тому що цей перелом був без зсуву, що говорить про те, що удар був не дуже сильний, якби він впав з прискоренням на якийсь предмет обов'язково місце перелому ребра було б із зсувом кісткових відламків всередину. Можна точно стверджувати, що при падінні він не міг отримати такі тілесні пошкодження. Також він був присутній при відтворенні обстановки та обставин події за участю ОСОБА_1 і підтверджує свій висновок. По тому, як підсудний стояв по відношенню до потерпілого удар був правою ногою в ліву сторону потерпілому.
Заперечення підсудного, що він не наносив удар потерпілому ногою, судом ретельно перевірені, і суд вважає їх способом захисту підсудного, вони спростовані дослідженими судом вказаними доказами, а також протоколами огляду місця події, проведений додатково за дорученням суду (а.с. 107-122), протоколами відтворення обстановки та обставин події за участю підсудного і потерпілого з оглянутим судом відеозаписом вказаних слідчих дій (а.с. 32, 97-101). Згідно довідки Кримської астрофізичної обсерваторії в с. Гвардійське 15.01.2012 року сонце було у заході, і була повна темнота, з 20 год. луна знаходилась нижчі горизонту і її не було видно, тому свідки дійсно могли не бачити як ОСОБА_1 наніс другий удар ногою потерпілому (а.с. 120). ОСОБА_1 в ході дізнання 21.01.2012 року, дав пояснення, будучи попередженим про його право не свідчити проти себе, відповідно до ст.. 63 Конституції України, і пояснив, що наніс потерпілому удар долонею руки та потім «з розвороту удар правою ногою в область туловища» (а.с. 8). Згідно вироку Первомайського районного суду від 01.13.2012 року ОСОБА_2 засуджений за ст.. 185 ч. 3 КК України за крадіжку майна ОСОБА_6, що підтверджує наявність причини сперечання між ними під час події (а.с. 122).
Дії підсудного підлягають кваліфікації за ст. 122 ч. 1 КК України - як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров’я.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є злочином середньої тяжкості, особу підсудного, який за місцем проживання характеризується позитивно, він не працює, має на утриманні неповнолітню дитину. Обставинами, що пом’якшують покарання підсудного, є відшкодування матеріальної і моральної шкоди, раніше він не судимий.
Всі обставини у сукупності, враховуючи думку потерпілого, дають суду підстави призначити підсудному покарання у вигляді обмеження волі, однак, вважаючи можливим його виправлення без відбування покарання, застосувати до нього ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, призначивши йому іспитовий строк, що суд, відповідно до ст. 65 КК України, вважає необхідним і достатнім для його виправлення і попередження скоєння нових злочинів. Призначити інше покарання, передбачене санкцією статті виправні роботи, суд не може, оскільки підсудній не працює. Підстав для застосування ст.. 69, 69-1 КК України не має, оскільки підсудний себе винним не визнав.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України суд
засудив:
ОСОБА_1 визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого ст. 122 ч. 1 КК України, і призначити покарання у вигляді двох років обмеження волі.
Відповідно до ст.ст. 75, 76 КК України звільнити засудженого від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на один рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання і роботи, періодично з’являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Запобіжний захід відносно засудженого після набрання вироком законної сили – скасувати.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим протягом 15 діб з моменту його проголошення шляхом подачі апеляції через Первомайський районний суд Автономної Республіки Крим.
Головуючий