Справа № 22-ц-548/2012 Головуючий у I інстанції – Соловей В.В.
Категорія – цивільна Доповідач - Скрипка А. А.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 лютого 2012 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіСкрипки А.А.
суддів:Бобрової І.О., Шевченка В.М.
при секретарі:Рачовій І.І.
за участю:представника позивача -ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 05 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Олбинської сільської ради Козелецького району Чернігівської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,
в с т а н о в и в:
Рішенням рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 05 липня 2011 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_6 до Олбинської сільської ради Козелецького району Чернігівської області про визнання додаткового строку для прийняття спадщини відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зазначають, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є необґрунтованим. ОСОБА_6 вказує, що вона протягом тривалого часу отримувала архівні довідки державного архіву Чернігівської області, копію свідоцтва про народження, копію свідоцтва про одруження, які підтверджують факт того, що померлий ОСОБА_7 був її двоюрідним братом. Апелянт посилається на п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року „Про судову практику у справах про спадкування”, на положення статтей 1263, 1264 Цивільного кодексу України та зазначає, що вона стала спадкоємцем померлого ОСОБА_7 лише з 01 січня 2004 року. Поважність причин пропуску встановленого строку на прийняття спадщини апелянт обґрунтовує своїм похилим віком, загостренням її хронічних захворювань та захворювань чоловіка, постійним зверненням до лікарів, проживанням у іншому місті, необізнаністю про місце розташування нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. Апелянт зазначає, що оскільки вона є спадкоємцем третьої черги, виникнення у неї права на спадщину залежало від того, чи є спадкоємці інших черг; ОСОБА_6 не знала, що у померлого немає інших спадкоємців, оскільки вона з братом не спілкувалася, мешкаючи далеко від нього. Крім того, апелянт вказує, що Олбинською сільською радою, яка є відповідачем по справі, було визнано позовні вимоги ОСОБА_6, що є підставою для задоволення вимог позову. Суд першої інстанції всупереч ч.4 статті 174 ЦПК України, як зазначає апелянт, не постановив ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову.
Вислухавши суддю - доповідача, пояснення учасника судового розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції, - залишенню без змін, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
В ході судового розгляду даної справи встановлено і вказані обставини підтверджуються матеріалами справи, що ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року ( а. с. 4). Після померлого ОСОБА_7 залишилася спадщина, що складається із житлового будинку з надвірними будівлями, які знаходяться в АДРЕСА_1. ОСОБА_6 із заявою про прийняття спадщини у визначений законом шестимісячний строк після померлого ОСОБА_7 до нотаріальної контори не зверталася.
17 травня 2011року ОСОБА_6 звернулася з позовом до Олбинської сільської ради Козелецького району Чернігівської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після померлого ОСОБА_7, вказуючи, що він був її двоюрідним братом ( а. с. 3)
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не представлені суду належні та допустимі докази на підтвердження поважності причин пропуску позивачем строку для прийняття спадщини після ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, пов’язаних із об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій щодо прийняття спадщини. При цьому суд першої інстанції вказав, що в ході судового розгляду даної справи було встановлено, що ОСОБА_6 у жовтні 2003 року стало відомо про смерть ОСОБА_7, і відповідно, про відкриття спадщини після його смерті. У визначений статтею 1270 Цивільного кодексу України і статтею 549 Цивільного кодексу України в редакції 1963 року шестимісячний строк ОСОБА_6 не вчинено жодних дій, які б свідчили про прийняття спадщини.
Апеляційний суд погоджується з вірним по суті висновком суду першої інстанції .
Відповідно до приписів ч.1 статті 1270 Цивільного кодексу України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно ч.3 статті 1272 Цивільного кодексу України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини. Головною ознакою поважних причин є те, що вони роблять своєчасне звернення неможливим, поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Доводи апеляційної скарги, всупереч приписам статті 60 ЦПК України, яка регламентує обв’язок доказування і подання доказів, не спростовують вірного по суті висновку суду першої інстанції відносно того, що ОСОБА_6 не представлено суду належні та допустимі докази на підтвердження поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини після ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, пов’язаних із об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій щодо прийняття спадщини.
Твердження апелянта відносно того, що вона протягом тривалого часу отримувала відповідні документи; вони з чоловіком є особами похилого віку і страждають на ряд хронічних захворювань; апелянту не було відомо про місце розташування нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини не можуть бути розцінені, як поважні причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оскільки після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року і до часу звернення позивача з даним позовом до суду – 17 травня 2011року минув тривалий проміжок часу, при цьому ОСОБА_6 у жовтні 2003 року стало відомо про смерть ОСОБА_7, і відповідно, про відкриття спадщини після його смерті.
Доводи апелянта відносно того, що Олбинська сільська рада, яка є відповідачем по справі, в суді першої інстанції визнала позовні вимоги ОСОБА_6, що є підставою для задоволення позову, проте, суд першої інстанції вимоги позову не задовольнив і, всупереч ч. 4 статті 174 ЦПК України, не постановив ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову, також не можуть бути підставою для скасування вірного по суті рішення суду першої інстанції. Оскільки визнання відповідачем позову не повинно суперечити закону або порушувати права, свободи чи інтереси інших осіб. Суд першої інстанції відповідно до вимог статті 212 ЦПК України оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності , відобразивши результати оцінки доказів в рішенні, в якому навів відповідні мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті. Приписи ч. 2 статті 308 ЦПК України регламентують, що не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Крім того, позивачем не представлено жодних документів, які підтверджують факт того, що ОСОБА_6 є двоюрідною сестрою ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Враховуючи вищенаведене, у апеляційного суду відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, ухваленого на основі повно і всебічно з’ясованих обставин , на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Керуючись статтями : 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 05 липня 2011 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:Судді: