Справа №2-171/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

09 грудня 2011 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Сидоренко З.С.,

за участю секретаря Пінчук О.М.,

адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дубровиця справу за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації, співвідповідача Дубровицької районної державної адміністрації про поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до відповідача Управління праці та соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації та просить:

- поновити її на посаді директора територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян Управління праці та соціального захисту населення Дубровицької райдержадміністрації;

- стягнути з відповідача Управління праці та соціального захисту населення Дубровицької райдержадміністрації на її користь середньомісячну заробітну плату за весь час вимушеного прогулу - з дня звільнення по день поновлення на роботі;

- стягнути з відповідача Управління праці та соціального захисту населення Дубровицької райдержадміністрації на її користь заподіяну їй моральну шкоду у розмірі 5000 грн.;

- рішення суду в частині поновлення її на роботі і стягнення заробітної плати, але не більше чим за один місяць, допустити до негайного виконання.

Свої вимоги мотивує  тим, що з 21 липня 2010 року начальником Управління праці та соціального захисту населення Дубровицької райдержадміністрації у присутності апарату територіального центру її повідомлено в усній формі про звільнення. З яких підстав проведено таке звільнення їй відомо не було. В той же день за її заявою було видано лише копію витягу з наказу від 20 липня 2010 року про звільнення, а не безпосередньо копію наказу. Зі змісту даного витягу вона дізналася про її відмову підтвердити своїм підписом факт її ознайомлення з даним наказом, що засвідчено певними посадовими особами. Проте такий запис є упередженим і не відповідає дійсності, оскільки наказ про звільнення їй надано не було. При звільненні відповідач керувався положеннями ч.3 ст.40 та п.2 ст.147 КЗпП України, які передбачають стягнення за порушення трудової дисципліни, зокрема звільнення за систематичне невиконання без поважних причин посадових обов'язків. Однак до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Дану норму Закону відповідач не виконав. Крім того, в день звільнення працівникові повинна бути видана належно оформлена трудова книжка, однак трудову книжку їй до цього часу так і не видали. Варто також додати, що з копії витягу з наказу не вбачається конкретної правової норми КЗпП України, що є підставою для її звільнення, а також календарної дати, з якої вона підлягає звільненню. За таких обставин, вважає, що звільнення її з роботи проведене виключно з грубим порушенням законодавства про працю, а тому таке звільнення є неправомірним та безпідставним.

В судовому засіданні позивач позов підтримала. Пояснила, що з 20 липня 2010 року та до цього часу вона перебуває у вимушеному прогулі. У зв'язку з цим відповідач зобов'язаний виплатити на її користь середньомісячну заробітну плату за весь час такого прогулу, що складає 31755,20 грн. Крім того, внаслідок неправомірного звільнення їй заподіяно значної моральної шкоди, суть якої полягає у виникненні глибоких душевних страждань, що стали підставою для настання у її житті вимушених змін та позначилися на порушенні звичного для її способу життя, на її здоров'ї. У зв'язку з цим, вона була вимушена звернутися за медичною допомогою в лікарню та нести матеріальні витрати. Внаслідок неправомірного звільнення вона змушена шукати інші джерела доходів для організації життя своєї сім'ї, а також відмовитися від втілення в реальність своїх намірів, які вона могла б здійснити, якби відповідач не звільнивби її та продовжував виплачувати їй заробітну плату. Вважає, що умовним еквівалентом спричиненої відповідачем моральної шкоди є грошові кошти у розмірі 5000 грн.

Представник відповідача Управління праці та соціального захисту населення Дубровицької райдержадміністрації Буткевич В.А. позов не визнав. Пояснив, що згідно наказу по Управлінню праці та соціального захисту населення Дубровицької РДА від 20.07.2010 року №48-Ос "Про звільнення директора територіального центру ОСОБА_2" позивач звільнена за систематичне невиконання своїх посадових обов'язків, невчасне використання коштів спецрахунку, що стримує покращення умов перебування та якості обслуговування проживаючих у стаціонарному відділенні с.Біла, на основі довідки про проведення перевірки стану усунення недоліків у господарсько-фінансової діяльності територіального центру обслуговування пенсіонерів та одиноких громадян, виявлених попередньою перевіркою, яка проводилась у квітні 2009 року та враховуючи догану, наказ по Управлінню від 21.07.2009 року №56. При цьому догани у ОСОБА_2 були й до цього, а саме: наказ №114 від 22.12.2005 року, наказ №29 від 08.06.2006 року, наказ №2 від 17.01.2007 року. Щодо наказу по Управлінню Управління праці та соціального захисту населення Дубровицької райдержадміністрації від 20.07.2010 року №48-Ос "Про звільнення директора територіального центру ОСОБА_2.", то у наказі зазначено, що ОСОБА_2 ознайомлена з наказом 20.07.2010 року і дата наказу про звільнення є датою її звільнення, але ОСОБА_2 від підпису відмовилась у присутності працівників Управління Управління праці та соціального захисту населення Дубровицької райдержадміністрації. Щодо отримання трудової книжки, наслідків несвоєчасної видачі трудової книжки, то запис у журналі обліку руху трудових книжок працівників Управління Управління праці та соціального захисту населення Дубровицької райдержадміністрації та акт складений 20.07.2010 року свідчать про відмову нею в отриманні трудової книжки і ознайомлення під розписку в особовій картці із записом про звільнення також у присутності працівників Управління Управління праці та соціального захисту населення Дубровицької райдержадміністрації. 27 серпня 2010 року правомірність звільнення з роботи ОСОБА_2 перевірялось за її заявою державним інспектором з праці по Зарічненському районі, однак про факти порушення її звільнення не повідомлено, тобто їх не виявлено. Відповідно до наданих позивачкою витягів із медичної картки не доведено, що звільнення привело до значного погіршення її здоров'я, нема експертного висновку ЛКК, а з такими скаргами на стан самопочуття може звернутися до лікаря половина дорослого населення району.

Представник співвідповідача Дубровицької районної державної адміністрації Яцута А.І. позов не визнала. Просить у задоволенні позову відмовити за безпідставністю.

Вислухавши сторони та дослідивши докази по справі, суд позов задовольняє з наступних підстав.

Згідно наказу по Управлінню праці та соціального захисту населення №48-Ос від 20.07.2010 року "Про звільнення директора територіального центру ОСОБА_2." (а.с.38) ОСОБА_2 звільнена з роботи на підставі п.3 ст.40 КЗпП України, а саме за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Отже, підставою для розірвання трудового договору за п. 3 ст. 40 КЗпП України с систематичне невиконання працівником трудових обо­в'язків.

Легальне тлумачення систематичності було спочатку дане роз'ясненням Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань та Секретаріату ВЦРПС "Про деякі питання, пов'язані з застосуванням законодавства про трудову дисципліну" (п.3.2), а саме: систематично порушуючими трудову дисципліну були визнані працівники, що мали дисциплінарне чи громадське стягнення за порушення трудової дисципліни і порушили її знову протягом року з дня застосування стягнення за перше порушення.

Юридичну чинність згаданого визначення систематичності невиконання трудових обов'язків підтвердив Пленум Верховно­го Суду України у постанові "Про практику розгляду судами трудових спорів", зафіксувавши їх у п. 23 цієї постанови.

Дисциплінарні та громадські стягнення погашаються, якщо протягом року після їх застосування працівник не порушив дисципліну знову, що передбачено ч.1 ст. 151 КЗпП України.

Отже, враховуючи вказану норму Закону, незважаючи на догани, які зазначені представником відповідача Управління праці та соціального захисту населення Дубровицької РДА Буткевич В.А., які накладені згідно наказу №114 від 22.12.2005 року, наказу №29 від 08.06.2006 року, накауз №2 від 17.01.2007 року не можуть ввжатися підставою систематичності, оскільки після їх застосуваня пройшли строки, передбачені ст.151 КЗпП України.

Як на це неодноразово наголошував Верховний Суд України, при вирішенні спору про звільнення на підставі п.3 ст.40 КЗпП України (за систематичне невиконання невиконання працівником без поважних причин обов'язків покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення) суди зобов'язані перевіряти чи дотримано порядок та строки застосування попередніх стягнень та чи не сплили строки після застосування попередніх стягнень передбачені ст.151 КЗпП України.

Стосовно ж наказу №56 від 21.07.2009 року, то дане дисциплінарне стягнення застосоване з порушенням чинних норм трудового законодавства.

Зокрема, згідно ст.148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці.

В судовому засіданні встановлено, що підставою для застосування названого дисциплінарного стягнення послужив акт перевірки, яка мала місце у квітні 2009 року.

З квітня до липня 2009 року ОСОБА_2 не перебувала "на лікарняному" чи "у відпустці", а тому застосування до неї дисциплінарного стягнення 21.07.2009 року не може вважатись законним, оскільки застосоване пізніше одного місяця з дня виявлення проступку за яке воно застоване.

Відповідно до ч.1 ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової диципліни письмові пояснення.

Незважаючи на те, що представник відповідача Управління праці та соціального захисту населення Дубровицької райдержадміністрації Буткевич В.А. стверджує про відібрання таких пояснень, однак будь-якого документального підтвердження не надав.

Частиною 3 ст.149 КЗпП України передбачено, що при обранні виду стягнення власник або уповноваений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Як вбачається з характеристики на ОСОБА_2 (а.с.9) остання характеризується як кваліфікований працівник, який володіє відмінними професійними знаннями, а свої службові обов'язки виконує з високим рівнем відповідальності.

Вказані характеризуючі дані підтверджуються наказами Управління праці та соціального захисту населення №23-Г від 27.10.2009 року, №29-Г від 25.12.2009 року, №2 26.01.2010 року, №4 від 18.02.2010 року, №7 від 19.03.2010 року та №9 від 12.04.2010 року (а.с.98-103), що вказує на заохочення ОСОБА_2 за сумлінну працю.

Крім того, 06 квітня 2010 року ОСОБА_2 була нагороджена грамотою за сумлінну, багаторічну працю, високий професіоналізм, за особистий внесок у розвиток соціальної сфери, активну громадську роботу (а.с.88).

Як встановлено у судовому засіданні, позивачка трудову книжку при звільненні не отримала.

Як вбачається з довідки №535 від 27.10.2011 року (а.с.146) середньомісячна заробітна плата ОСОБА_2 складає 1894,49 грн.

Отже, середньомісячна заробітна плата за весь час вимушеного прогулу з дня звільнення по день поновлення на роботі становить 31755,20 грн. , що складає:

- з 23 липня 2010 року по 31 липня 2010 року 811, 89 грн. (90,21 грн. сер.ден. з/п * 9 днів);

- з 01 серпня 2010 року по 31 грудня 2010 року 9472,45 грн. (1894,49 грн. сер. міс. з/п * 5 міс.);

- з 01 січня 2011 року по 30 листопада 2011 року 20830,39 грн. (1894,49 грн. сер. міс. з/п * 11 міс.);

- з 01 грудня 2011 року по 07 грудня 2011 року 631,47 грн. (90,21 грн. сер.ден. з/п * 7 днів).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 неодноразово, після звільнення, зверталася за медичною допомогою, що підтверджується копією медичної книжки (а.с.17-19) та фіскальним чеком на придбання медичних препаратів (а.с.20).

Вказані обставини підтверджують глибину душевних страждань, що стали підставою для настання у житті позивачки вимушених змін та позначилися на порушенні звичного для її способу життя та на її здоров'ї.

Відповідно до ч.1 ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року від №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, зокрема, враховується стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках.

          Суд, враховуючи характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також всі обставини, які мають істотне значення, враховуючи вимоги розумності та справедливості дійшов висновку, що моральна шкода підлягає повному задоволенню.

Згідно розпорядження голови районної державної адміністрації №219 від 29.07.2010 року "Про зміну назви Територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян та приведення у відповідність статутних документів" (а.с.147-148) назва юридичної особи "Територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян Управління праці та соціального захисту населення райдержадміністрації" змінено на "Дубровицький районний територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг)".

Як вбачається з квитанції від 07.09.2011 року ОСОБА_2 за представництво та надання правової допомоги по справі сплатила адвокату ОСОБА_1 1000 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що є всі підстави для задоволення позову.

Керуючись ст.ст.233, 235, 237-1 КЗпП України, ст.ст.3, 1167 ЦК України ст.ст. 10, 60, 84, 88, 214, 215, 292, 294 ЦПК України суд -,

в и р і ш и в:

Позов задоволити.

          Поновити ОСОБА_2 на посаді директора Дубровицького районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг).

          Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації на користь ОСОБА_2 середньомісячну заробітну плату за весь час вимушеного прогулу з дня звільнення по день поновлення на роботі у розмірі 31755,20 грн. (тридцять одну тисячу сімсот п'ятдесят п'ять гривень 20 копійок).

          Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації на користь ОСОБА_2 5000 грн. (п'ять тисяч гривень) моральної шкоди.

          Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації на користь ОСОБА_2 1000 грн. (одну тисячу гривень) витрат на правову допомогу.

          Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 1894,49 грн. (одна тисяча вісімсот дев'яносто чотири гривні 49 копійок) підлягає негайному виконанню.

          Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації судовий збір у розмірі 367,55 грн. (триста шістдесят сім гривень 55 копійок) на користь держави.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Рівненської області через Дубровицький районний суд з поданням апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

          Суддя:     підпис.

З оригіналом згідно.

Голова Дубровицького

          районного суду:                                                                                З.С.Сидоренко