Справа № 2-822/11

                                                               РІШЕННЯ

                                                           Іменем України

19 березня 2012 року                                                                                 місто Вінниця

Вінницький районний суд

                                 Вінницької області

      В складі:    судді  Ганкіної І.А.

      При секретарі: Морозовському А.С.

      Позивачі ОСОБА_1

      Відповідачі ОСОБА_2

      Адвокаті ОСОБА_3

          Розглянувши в відкритому  судовому засіданні в м. Вінниці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення, -

                                                              Встановив:

           ОСОБА_1 звернувся до суду зпозовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення.

           В позові ОСОБА_1 зазначив, що позивач 04.02.2010р. було придбано у власність у ОСОБА_2 нерухомість у вигляді цілого житлового будинку  з будівлями та спорудами, про що свідчить договір купівлі-продажу від зазначеної дати. Вказаний договір було посвідчено нотаріально за правочином №3814947. Відповідно до п.4.8 даного договору відповідач забов»язався виселитися з будинку до 1 травня 2010р., що ним зроблено не було. 2.05.2010р. між позивачем та його дружиною та відповідачем було укладено в присутності двох свідків договір найму житлового приміщення, предметом якого виступив будинок, який належить позивачу на праві приватної власності. До договору було складено акт здачі-приймання від 3.05.2010р., чим було засвідчено виконання позивачем своїх забов»язань перед відповідачем за договором найму. Відповідно до п.4.1 договору найму відповідач мав виселитися з будинку 31.01.2011р., що на момент написання позову зроблено ним не було. У п.8.2 договору найму зазначено, що сторони повинні призначити своїх представників та приступити до передачі об»єкта, що наймається, протягом одного дня з моменту спливу терміну найму об»єкту. Відповідно до п.8.3 договору найму відповідач забов»язався виїхати з будинку протягом терміну вказаного в п.8.2 та підготувати його до передачі наймодавцям. Після закінчення терміну дії договору найму позивач неодноразово усно попереджав відповідача про відсутність наміру з його боку та з боку іншого наймодавця продовжувати договір найму та пропонував відповідачу звільнити будинок в добровільному порядку, однак, цього зроблено не було. Доказом цього є довідка отримана позивачем в Стрижавській селищній раді 8.04.2011р.  Враховуючи зазначене, позивач був змушений звернутися до суду та просить позов задоволити.

            В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав та уточнив вимоги, вказавши, що просить усунути чинимі йому відповідачем перешкоди в користуванні власністю шляхом примусового виселення відповідача без надання іншого житлового приміщення з будинковолодіння за АДРЕСА_1. Суду додав, що вказаний будинок був придбаний ним в наслідок вчинення договору купівлі-продажу між ним та ОСОБА_2 і за домовленістю між ними він дозволив тимчасово проживати відповідачу з членами його родини проживати у будинку на безоплатній основі. Оскільки, строк дії договору найму скінчився і ОСОБА_2 не звільняє його власності він звернувся до суду та простить його позов задоволити.   

           Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав та суду показав, що договір купівлі-продажу між ним та позивачем був укладений, щоб відповідач міг отримати в борг грошові кошти у позивача. Гроші були ним позичені під заставу будинку АДРЕСА_1, однак на вимогу позивача між ними було укладено договір купівлі-продажу, а не застави, після чого між ними було укладено договір найма на строк на протязі якого він був повинен повернути борг. Однак, в зв»зку  фінансовою кризою повернути борг він не зміг і тому позивач звернувся до суду за його виселенням. Враховуючи вказане, відповідач простить в задоволенні позову відмовити.

            Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд встановив наступне:                    

            04.02.2010р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_1 придбав у власність житловий будинок  з будівлями та  спорудами за АДРЕСА_1, Вінницьког району та області. Вказаний договір було посвідчено нотаріально за правочином №3814947 (а.с.4).

            2.05.2010р. між позивачем та його дружиною та відповідачем було укладено в присутності двох свідків договір найму житлового приміщення, предметом якого виступив будинок, який належить позивачу на праві приватної власності.

           До договору було складено акт здачі-приймання від 3.05.2010р., чим було засвідчено виконання позивачем своїх забов»язань перед відповідачем за договором найму.

          Відповідно до п.4.1 договору найму відповідач мав виселитися з будинку 31.01.2011р., що на момент написання позову зроблено ним не було. У п.8.2 договору найму зазначено, що сторони повинні призначити своїх представників та приступити до передачі об»єкта, що наймається, протягом одного дня з моменту спливу терміну найму об»єкту.

          Згідно до п.8.3 договору найму відповідач забов»язався виїхати з будинку протягом строку вказаного в п.8.2 та підготувати його до передачі наймодавцям.

          Після закінчення терміну дії договору найму позивач попередив відповідача про відсутність наміру з його боку та з боку іншого наймодавця продовжувати договір найму та пропонував відповідачу звільнити будинок в добровільному порядку, однак, цього зроблено не було, що підтверджує довідка Стрижавської селищної ради від  8.04.2011р.                                    

         Визначаючись щодо заявлених вимог, суд виходить з того, що відповідно до ст.316 ЦК України правом  власності  є право особи на річ (майно),  яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею,  незалежно від  волі інших осіб.

    За ст. 317 ЦК України власникові   належать  права  володіння, користування  та розпоряджання своїм майном. При цьому, на зміст права власності  не впливають  місце  проживання власника та місцезнаходження майна.

         В силу ст.319 ЦК України власник  володіє,  користується,   розпоряджається   своїм майном на власний розсуд та має  право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

          При цьому, за ст.321 ЦК України право  власності  є  непорушним.  Ніхто   не   може   бути протиправно   позбавлений   цього   права   чи  обмежений  у  його здійсненні.

           Як встановлено по справі, спірні правовідносини ґрунтуються на вищевказаних нормативних положеннях.

          Визначаючись щодо дійсності договору купівлі-продажу від 04.02.2010р. укладеного між сторонами суд виходить з того, що відповідно до рішення Вінницького районного суду від 23.09.2012р. по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу від 04.02.2010р.  недійсним  в задоволенні позову було відмовлено.

          Вказане рішення суду вступило в чинність після винесення ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 02.11.2011р. за якою в задоволенні апеляційної скарги  ОСОБА_2 про скасування рішення суду було відмовлено.

           За ст.61 ЦПК України не підлягає доказуванню обставини встановлені судовим рішенням, що забрало законної сили, тому враховуючи вказане нормативне положення суд вважає, що право власності позивача на будиноколодіння за АДРЕСА_1 є доведеним та не скасованим.    

           За ст.386 ЦК України  власник,   який   має   підстави   передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою,  може звернутися  до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій,  які можуть порушити його право,  або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.  Власник,  права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

            Враховуючи зазначене, а також той факт,що відповідач відмовляеться добровільно виселятися з належного позивачу будинку, суд виходячи з меж заявлених вимог, які позивачем не збілшувалися, вважає, що порушене право позивача підлягає до захисту шляхом задоволення позову в повному обсязі.

            За судовим рішенням слід забов»язати відповідача усунути перешкоди чинимі позивачу шляхом виселення ОСОБА_2. з будинковолоіддя за АДРЕСА_1.

         Керуючись ст.ст. 316,319,321,386,391,782,785 ЦК України, ст.158 ЖК України, ст.ст.15,26,28,33,30,60,61,67,73, 214,215,223 ЦПК України, суд, -

                                                                   Вирішив:

       Позов задоволити.

       Усунути перешкоди чинимі ОСОБА_1 у здійсненні права власності  шляхом виселення ОСОБА_2 з будинковолодіння за АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

       Рішення суду може бути оскаржено  до  Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд  шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення  рішення апеляційної скарги.

                 Суддя: