Ухвала
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 березня 2011 р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Шалаути Г.І,
суддів ГорблянськогоЯ.Д. , Меленко О.Є.
секретаря Сурмачевської У.С..
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім’єю та визнання права власності на половину автомобіля ,за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 20 грудня 2011року,з участю апелянта ОСОБА_2,представників відповідачки- ОСОБА_1.,ОСОБА_4-
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім’єю з її сином- ОСОБА_6,який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина .Встановлення факту проживання однією сім’єю їй потрібне для отримання частини спадщини ,зокрема половини автомобіля. Позов мотивувала тим,що перебувала з ОСОБА_6 у шлюбі з 7серпня 1997 року,за рішенням Коломийського міськрайоного суду від 19.05.2005 року шлюб між ними було розірвано,однак ніхто з них не отримав свідоцтва про розірвання шлюбу в ЗАГСі ,через короткий час після розірвання шлюбу вони помирилися і продовжували проживати разом однією сім»єю, вели спільне
Справа № 2/0909/1014/2011р. Головуючий у 1 інстанції Хільчук І.І.
Провадження№22ц/0990\348\2012 Суддя-доповідач Шалаута Г.І.
Категорія 67
господарство до серпня 2010 року ,весь цей час проживали разом у будинку її батька за адресою м.Коломия,вул..Січнева35,вели спільне господарство,мали спільний бюджет .Через погіршення матеріального становища , вона змушена була поїхати на роботу за кордон в серпні 2010 року,чоловік залишився проживати у зазначеному будинку , вести їх господарство .7.09.2010 року чоловік раптово помер ,про що це вона дізналася від своїх родичів. Просила заяву задоволити,встановити факт спільного проживання її з ОСОБА_6однією сім»єю протягом періоду з червня 2005 року по серпень 2010 року.
Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 20 грудня 2011року у задоволенні позову ОСОБА_2. відмовлено за недоведеністю заявлених вимог.На дане рішення суду ОСОБА_2. подала апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність і необґрунтованість через порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріальнго права, не відповідність висновків суду встановленим обставинам справи .Апелянт також вважає,що суд, з’ясувавши обставини справи, дав їм неправильну оцінку.
Апелянт в апеляційній скарзі на обгрунтування заявлених нею вимог виклала нові обставини та зіслалася на ряд письмових доказів ,які не були предметом дослідження судом першої інстанції : ксерокопії різних документів ,переписки банківських установ з ОСОБА_6,щодо отримання ним кредитів у банках ,ксерокопії кредитних договорів ,за період з 2007-2008 роки, запрошення ОСОБА_6 на вибори Президента України у січні 2010 році, у яких зазначено місце проживання - АДРЕСА_1 .Також апелянт посилається на виписку з реєстру про вчинення нотаріальних дій приватним нотаріусом Косівського районного нотаріального округу ОСОБА_8за липень-листопад 2008 року ,про дачу нею згоди ОСОБА_6 на купівлю земельної ділянки в с.Брустури Косівського району,в якості дружини,як на доказ спільного придбання зазначеного майна. Апелянт пояснила,що ці документи були закриті ОСОБА_6.в окремій кімнаті ,вона не знала про це , а тому не могла представити цих доказів суду першої інстанції. Також апелянт вважає,що суд взяв до уваги свідчення свідків ОСОБА_9,ОСОБА_10,ОСОБА_11,як належні докази заперечень проти її позову ,хоча зазначені свідки є зацікавленими особами , а тому їх твердження про те ,що ОСОБА_6 не проживав з нею однією сім»єю після розірвання шлюбу, не вів спільного господарства ,а жив на різних квартирах,у своїх друзів, у цеху харчувався,мав електроплитку та сам готував собі їжу , не відповідають дійсності. Вважає,що проживаючи з ОСОБА_6 однією сім»єю протягом 5 років,до його смерті,вона набула права на все майно,яке придбане в цей період часу – столярний цех, земельну ділянку в с.Брустури Косівського району ,а не тільки на половину автомобіля.
Апелянт просила скасувати рішення суду першої інстанції, ухваливши нове рішення про задоволення її позову. Дослідивши причини не подання апелянтом доказів,зазначених в апеляційній скарзі ,які не були предметом дослідження судом першої інстанції ,колегія суддів вважає їх поважними.
Заслухавши суддю-доповідача,апелянта,яка підтримала доводи апеляційної скарги,представників відповідачки,які доводи апеляційної скарги вважають необґрунтованими та недоведеними ,перевіривши матеріали справи,колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги,виходячи з наступного.
Колегією суддів встановлено ,що після розірвання шлюбу за рішенням суду в травні 2005 року,хоча в органах ЗАГСу сторони у своїх паспортах не вчинили відмітки про розірвання шлюбу, ОСОБА_2 виписала ОСОБА_6,з квартири свого батька -АДРЕСА_1, в серпні 2006 року,такі її дії ,на думку колегії суддів , не узгоджується з її поясненнями про те,що через місяць після розірвання шлюбу вони помирилися і продовжували спільно проживати разом ,за вказаною адресою до серпня 2010 року. Після виписки із зазначеної адреси , впродовж 4-х років ,ОСОБА_6 не маючи реєстрації свого місця проживання,однак будучи учасником цивільно-правових угод , в офіційних документах зазначав своє останнє відоме місце реєстрації ,згідно паспортних даних,а тому формальне зазначення такої адреси не може бути доказом фактичного його проживання,оскільки апелянт не спростувала твердження представників відповідачки про те,що за адресою по АДРЕСА_1 не було жодних особистих речей померлого та жодних оригіналів квитанцій про сплату ним автомобіля в кредит чи інших оригіналів документів про придбання майна чи витрат по його утриманні,які зберігаються в них ,що ксерокопії таких документів апелянт почала шукати після розгляду справи судом першої інстанції. Також такі доводи апелянта спростовуються показами свідків - ОСОБА_9,ОСОБА_10,ОСОБА_11, які добре знали покійного та обставини його життя та підтвердили, що він після розірвання шлюбу з апелянтом однією сім»єю не проживав,а проживав за різними адресами,обладнав у цеху кімнату,де ночував,готував собі їжу .Слід відхилити ,як надумані , доводи апелянта щодо порушення судом норм процесуального права-прийняття в якості належних доказів судом– свідчення зазначених свідків,які є зацікавленими особами ,оскільки колегією з»ясовано ,що зазначені свідки не перебувають у родинних відносинах з відповідачкою ,добре знали покійного та обставини його життя ,про його побут ,а тому суд прийняв їх свідчення ,як належні та допустимі докази ,на законних підставах.
4
Матеріали фотовідтворення присутності ОСОБА_6 на похоронах батьків апелянта ,на окремих святкуваннях різдв»яних чи великодніх свят ,дня народження ,на виставці та ін.,теж не можна вважати доказом спільного проживання та ведення спільного господарства ,у прийнятті частини з яких правомірно відмовив суд першої інстанції , як доказів неналежних та допустимих ,так як вони не містять відображення періоду та часу їх виготовлення,а містять власноручні дописи апелянта із зазначенням змісту події та часу подій і ,якщо вони і були виготовлені після розірвання шлюбу ,то можуть слугувати лише підтвердженням того ,що ОСОБА_6 та ОСОБА_2 після розірвання шлюбу не залишилися ворогами,а продовжували підтримувати загально-людські ,нормальні взаємини. З наданого апелянтом документу-про дачу нею згоди нотаріусу на придбання земельної ділянки 21.11.2008 року ОСОБА_6 ,вбачається,що апелянту не відомо ,яка земельна ділянка , і де була придбана ,оскільки апелянт вказує,що земельну ділянку куплено у с.Брустури Косівського району, у 2008 році ,однак не знає ,що ОСОБА_6 придбав лише 1/3 частину земельної ділянки в іншому населеному -в с.Шепіт Косівського району .
У зв»язку з наведеним,колегія суддів вважає,що дачу згоди апелянтом на придбання зазначеної земельної ділянки слід розцінювати,не як доказ спільного придбання її ,а як доказ вчинення однієї з формальностей фізичною особою ,яка вимагається при посвідченні нотаріальної угоди нотаріусом за участю громадянина, в паспорті якого відсутній штамп про розірвання шлюбу з цією особою. .
Колегія суддів вважає недоведеними вимоги апелянта ,як в суді першої інстанції ,так з урахуванням ново-викладених обставин про спільні витрати на похорони її батьків у 2007 та у 2008 роках, про спільне проведення євроремонту у квартирі батька у 2008 році,по АДРЕСА_1,про користування ОСОБА_6 телефоном за вказаною адресою ,оскільки на підтвердження зазначених обставин нею не подано доказів про проведення оплати ОСОБА_6 за придбання речей на похорони батьків чи проведення оплати інших витрат,пов?язаних з цими подіями,про оплату ОСОБА_6послуг за користування телефоном за адресою АДРЕСА_1,про оплату ОСОБА_6 за придбання будівельних матеріалів чи за проведення ремонтних робіт у будинку батька восени 2009 року, які можуть бути належними та допустимими доказами на підтвердження факту спільного проживання , ведення спільного господарства та спільного бюджету за оспорюваний період.
Відповідно до змісту ст.303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та
5
вимог,заявлених в суді першої інстанції .Апеляційний суд досліджує докази,які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку,або в дослідженні яких судом було неправомірно відмовлено,а також нові докази,неподання яких до суду першої інстанції було обумовлено поважними причинами.
Відповідно до принципу диспозитивності,викладеного у ч.2 ст.11ЦПК України,особа,яка бере участь у справі ,розпоряджається своїми правами щодо предмета спору , на власний розсуд.
Ст.60 ЦПК зобов»язує кожну сторону судового процесу довести ті обставини,на які вона посилається,як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини,які мають значення для ухвалення рішення рішення у справі ,і щодо яких у сторін чи інших осіб,які беруть участь у справі ,виникає спір.
Ст.213 ЦПК України визначено,що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.Законним є рішення ,яким суд,виконавши всі вимоги цивільного судочинства,вирішив справу згідно з законом.Обгрунтованим є рішення,ухвалене на основі повноі всебічно з»ясованих обставин,на які сторони посилаються ,як на підставу своїх вимог та заперечень,підтверджених тими доказами,які були досліджені в судовому засіданні.
Суд першої інстанції виконав ці вимоги закону,а тому підстав для скасування рішення суду,колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст..ст.307,308,312,-315,317 ЦПК України,колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити,а рішення Коломийського міськрайонного судувід 20 грудня2011 рокузалишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуюча: Г.І. Шалаута
Суддя: Я.Д.Горблянський
О.Є.Меленко