Справа 22ц-920/12 Суддя 1 інстанції: Варнавська Л.О.
Категорія 32 Доповідач: Принцевська В.П.




РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 січня 2012 року Апеляційний суд Донецької області

у складі: головуючого судді Маширо О.П.
суддів: Барков В.М., Принцевської В.П.
при секретарі Кушек Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сніжне на рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від 22 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сніжне про стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Сніжнянського міського суду Донецької області від 22 листопада 2011 року позов задоволено. З даним рішенням не погодився відповідач і оскаржив його в апеляційному порядку. Він посилається на те, що суд неповно з»ясував обставини справи, не звернув увагу на їх доводи і заперечення проти позову, та ухвалив рішення в порушення норм процесуального і матеріального закону. Просили скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Позивач до суду не з»явився, повідомлений про час і місце судового засідання судовою повісткою.
Представник апелянта в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає необхідним задовольнити частково апеляційну скаргу з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач тривалий час працював у шкідливих підземних умовах праці. Перебуває на обліку у відділенні виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м.Сніжне.
Згідно з довідкою МСЕК від 23.01.2003 року первинно позивачу у зв»язку з профзахворюванням встановлено 25% втрати працездатності.

Статтею 21 п.1 підпунктом «е» Закону України, від 23.09.1999, № 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" передбачено, що у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.
Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» № 3235-УІ зупинено на 2006 рік дію абзацу 4 ст.1 , підпункту «е» п.1 ч.1 ст. 21, ч.3 ст. 28 та ч.3 ст.34 Закону України «Про загальнообов»язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», а також Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» №489-УІ зупинено на 2007 рік дію абзацу 4 ст.1 , підпункту «е» п.1 ч.1 ст. 21, ч.3 ст. 28 та ч.3 ст.34 Закону України «Про загальнообов»язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності».
Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що право на відшкодування моральної шкоди у позивача виникло ще до набрання чинності як Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» так і Законом України « Про державний бюджет України на 2007 рік». Також суд правильно, виходячи з засад розумності, добросовісності, виваженості та справедливості, при визначенні розміру моральної шкоди врахував відсоток втрати професійної працездатності, характер та обсяг фізичних та душевних страждань, яких зазнав позивач, їх тривалість.
Однак суд при визначенні суми у відшкодування судових витрат не уважно дослідив довідку адвоката ОСОБА_2, який представляв інтереси позивача. В даній довідці не вказано яку саме юридичну послугу адвокат надав клієнту. З матеріалів справи вбачається, що адвокат приймав участь в судовому засіданні 22 листопада 2011 року і витратив на дану юридичну послугу дванадцять хвилин.
Згідно з Постановою КМ України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про гранічні розміри компенсації витрат, пов»язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» компенсація витрат, пов»язаних з розглядом цивільних справ, якщо компенсація сплачується іншою стороною не повинна перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає необхідним частково задовольнити апеляційну скаргу, змінити рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від 22 листопада 2011 року в частині стягнення витрат на правову допомогу та стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сніжне на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу в сумі 1 грн. 18 коп.
В решті частині рішення необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сніжне – задовольнити частково.

Рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від 22 листопада 2011 року в частині стягнення витрат на правову допомогу – змінити.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сніжне на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу в сумі 1 грн. 18 коп.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили в момент проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до касаційного суду протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.


Головуючий
Судді