Справа № 11-51/12 Головуючий у 1 інстанції: Кузь В.Я.
Провадження № 11/1390/51/12 Доповідач: Галин В. П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2012 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Галина В.П.
суддів: Романюка М.Ф., Березюка О.Г.
з участю прокурора: Шахрайчук Н.І.
захисника: ОСОБА_1
засудженого: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_2 та прокурора, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, на вирок Франківського районного суду м. Львова від 28 грудня 2009 року,
ВСТАНОВИЛА:
цим вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Львова, громадянин України, проживаючий у М.Львові, АДРЕСА_1, раніше не судимий,
засуджений:
- за ч.2 ст.15-ч.5 ст.191 КК України на 7 (сім) років позбавлення волі з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю строком на З (три) роки, з конфіскацією належного йому майна;
- за ч.І ст.209 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю строком на 2 (два) роки, з конфіскацією належного йому майна;
- за ч.2 ст.222 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю строком на 2 (два) роки;
- за ч.І ст.366 КК України на 1 (один) рік обмеження волі з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю строком на 2 (два) роки;
- за ч.2 ст.367 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю строком на 2 (два) роки без застосування штрафу.
На підставі ст.70 КК України остаточну міру покарання призначено шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді 7 (семи) років позбавлення волі з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю строком на 3 (три) роки, з конфіскацією належного йому майна, без застосування штрафу.
Цивільний позов, заявлений ЛРУ ВАТ КБ "Надра" до ОСОБА_2 (т.З ас. 167-168), задоволено частково, стягнуто з засудженого на користь банку суму в розмірі 288933,56 (двісті вісімдесят вісім тисяч дев'ятсот тридцять три) грн. 56 коп.
Вирішено питання з судовими витратами та речовими доказами.
За вироком суду, ОСОБА_2 визнаний винним за те що, 11.02.2004р., шляхом уступки корпоративних прав, придбав у гр. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пакет документів підприємства «Дункан», ЄДРПОУ 22346228, що припиняло свою діяльність, вніс відповідні зміни в установчі та реєстраційні документи, подав їх у Городоцьку райдержадміністрацію і зареєстрував в Городоцькій МДПІ, як підприємство платника податку на додану вартість, хоч попередньо таке перебувало на єдиній системі оподаткування, отримав свідоцтво про реєстрацію № 18369177 від 23.02.2004р. залишивши ту ж юридичну адресу підприємства - вул.Перемишльська, 16а у м. Городок Львівської області та видав наказ про своє призначення директором.
Будучи одночасно засновником та директором приватного підприємства "Дункан" - службовою особою, посада якої пов'язана з виконанням організаційно-розпорядчих, та адміністративно-господарських обов'язків, маючи умисел на незаконне привласнення чужого манна шляхом відшкодування ПДВ - бюджетних коштів в особливо великих розмірах, зловживаючи своїм службовим становищем, за попередньою змовою в групі осіб, діючи від імені директора підприємства, у розпорядженні якого, були печатка та установчі документи ПП «Дункан», протягом лютого-березня 2004 року виготовив та видав ряд фіктивних організаційно-розпорядчих та адміністративно - господарських документів, ніби то укладених з ТОВ Артекс" із зазначеною юридичною адресою реєстрації по вул. Київський шлях,1 в смт. Іванків Київської області, про отримання і зберігання електромагнітних лічильників та манометрів тиску води, податкові і видаткові накладні до договорів та актів, відповідне доручення на умовне їх придбання від ТОВ "Артекс".
З цією метою, ОСОБА_2., використовуючи своє службове становище, спрямоване для безпідставного отримання ПП"Дункан" бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, достовірно знаючи, що ПП «Дункан»фактично нічого не отримувало від ТОВ "Артекс", склав і видав завідомо неправдиві офіційні документи та фіктивні документи, що формували податкову звітність ПП "Дункан", а саме: договір купівлі-продажу від 2.02.2004р. за №2; додаток №1 до договору; договір відповідального зберігання №3 від 2.02.2004р.; додаток №1 до договору відповідального зберігання від 2.02.2004р.; видаткову накладну № РН-0000009 від 2.02.2004р.; податкову накладну №9 від 2.02.2004р.; акт прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей на відповідальне [ зберігання у відповідності до договору №3 від 2.02.2004р.; видаткову накладну № РН 0000018 від 4.02.2004р.; податкову накладну №18 від 4.02.2004р.; акт прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей на відповідальне зберігання від 04.02.2004р. у відповідності до договору №3 від 2.02.2004р.; видаткову накладну № РН-0000024 від 6.02.2004р.; податкову накладну від 6.02.2004р. №24; акт прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей на відповідальне зберігання від 6.02.2004р., у відповідності до договору №3 від 2.02.2004р.; видаткову накладну № РН-0000027 від 10.02.2004р.; податкову накладну №27 від 10.02.2004р.; акт прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей на відповідальне зберігання від 10.02.2004р., у відповідності до договору №3 від 2.02.2004р.; видаткову накладну № РН-0000029 від 12.02.2004р.; податкову накладну № 29 від 12.02.2004р.; акт прийому-передачі товарно матеріальних цінностей на відповідальне зберігання від 12.02.2004р., у відповідності до договору №3 від 2.02.2004р.; видаткову накладну № РН-0000032 від 17.02.2004р.; податкову накладну №32 від 17.02.2004р.; акт прийому-передачі товарно матеріальних цінностей на відповідальне зберігання від 17.02.2004р., у відповідності до договору №3 від 2.02.2004р.; видаткову накладну № РН-0000033 від 18.02.2004р.; податкову накладну №33 від 18.02.2004р.; акт прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей на відповідальне зберігання від 18.02.2004р., у відповідності до договору №3 від 2.02.2004р.; довіреність серії НАР 049404 від 2.02.2004р.. серії НАП № 049405 від І2.02.2004р., серії НАР 049406 від 1.03.2004р., серії НАР № 049407 від 12.03.2004р.; декларацію з податку на додану вартість за лютий 2004 року за вхідними 1118 від 19.03.2004р., декларацію з податку на додану вартість підприємства за березень 2004 року за вхідним № 1982 від 20.04.2004 року, в яких відображено віднесення до складу І податкового кредиту з податку на додану вартість, суму в розмірі 700 013 гривень. Дані документи затвердив своїм підписом і відтиском мастичної печатки ПП "Дункан" та подав у Городоцьку МДПІ, тобто зловживаючи своїм службовим становищем, безпідставно заявив до відшкодування з державного бюджету для ПП «Дункан»суму в розмірі 700 013 грн. у вигляді відшкодування податку на додану вартість, однак з незалежних від його волі причин, заволодіти коштами не зміг, у зв'язку з тим, що був викритий працівниками Городоцької МДШ, які проводили перевірку діяльності ПП «Дункан»та зупинили механізм відшкодування.
Крім цього, ОСОБА_2, будучи засновником та директором приватного підприємства "Львівм'ясопрод", являючись службовою особою, відповідальною за організацію та ведення бухгалтерського обліку, повноту нарахувань та своєчасність сплати податків, достовірність даних, які містяться у звітних документах очолюваного ним підприємства, обов'язки керівника виконував неналежно, а у подальшому взагалі самоусунувся від їх виконання.
Так, в період 4 кварталу 2003 року, внаслідок неналежного виконання своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, ОСОБА_2, як директор підприємства, кадрового питання про введення в штат підприємства та прийняття на посаду головного бухгалтера, не вирішив, а довірив виконання функціональних обов'язків головного бухгалтера сторонній особі - гр. ОСОБА_7 (в порушенні кримінальної справи відносно якої відмовлено, у зв'язку із смертю, на підставі п.8 ст.6 КПК України), не оформивши її належним наказом по підприємству про прийняття на роботу з визначенням відповідних обов'язків та меж відповідальності. З жовтня 2003 року залишив їй документацію та печатку ПП "Львівм'ясопрод" без належного нагляду та контролю. В подальшому достовірність бухгалтерських та звітних документів складених ОСОБА_7 не перевіряв, що призвело до здійснення останньою фіктивного оформлення ряду фінансово-господарських операцій від імені ПП "Львівм'ясопрод" в особі директора ОСОБА_2, про ніби то, придбанні м'ясопродукти у ДАПП "Домінант" ВАТ "Ходорівський м'ясокомбінат", ПФ "Білаки", ВАТ "Західний Буг", з подальшим їх експортом в Російську Федерацію за цінами значно нижчими цін придбання.
В наслідок, неналежного ставлення директора ПП «Львівм'ясопрод» ОСОБА_2 до виконання своїх службових обов'язків, передбачених п. 4.1 ст. 4, п.5.1 ст. 5, п. 1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в бюджет держави не надійшло податку з прибутку в розмірі 143, 28 тис. гривень, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам.
Крім цього, 7 квітня 2004 року, ОСОБА_2, будучи директором ПП "Львівм'ясопрод», тобто службовою особою суб'єкта господарської діяльності, з метою отримання кредиту для підприємства в сумі 300 тис. грн., звернувся у ЛРУ ВАТ КБ «Надра», що по вул.Сахарова, 35 у м. Львові. При цьому, ОСОБА_2, як директор підприємства, в числі інших необхідних для отримання кредиту документів, в забезпечення повернення кредитних коштів, надав завідомо неправдиву інформацію -фіктивний договір бн від 14.08.2003р. «Про надання послуг по прийманню, зберіганню, заморозці та видачі м'яса», укладеного з ДАПП «Домінант» ВАТ «Ходорівський м'ясокомбінат»- юридична адреса: Львівська область, Жидачівський район, м. Ходорів, вул.Шевченка, 128, згідно якого, в ДАПП «Домінант», ніби то знаходяться на зберіганні м'ясопродукти зазначені у договорі, достовірно знаючи, що даний договір є фіктивний і не відображає фактичних обставин. З урахуванням даного фіктивного договору, між директором ПП «Львівм'ясопрод»ОСОБА_2 та ЛРУ ВАТ КБ «Надра», було укладено кредитний договір № 102\2004 від 7 квітня 2004 року, відповідно до умов якого, банк надав ПП «Львівм'ясопрод»на виробничі потреби, кредит в сумі 300 тис. грн. з кінцевим строком погашення 7.10.2004 р. Для гарантії виконання зобов'язань за кредитним договором №102\2004р., між сторонами, у цей же день, було укладено договір застави №109\2004р., згідно якого, ПП «Львівм'ясопрод», в особі директора ОСОБА_2, надав в заставу банку товари в обігу (м'ясопродукти заморожені), в наявності яких, у нього не було.
18.05.2004р. перевіркою банку було встановлено відсутність заставленого майна - товарів в обігу (м'ясопродуктів заморожених). Отримані згідно кредитного договору №102\2004 від 7.04.2004р. у ЛРУ ВАТ КБ «Надра»кредитні кошти в сумі 300 тис. грн., ПП «Львівм'ясопрод», в особі директора ОСОБА_2, не повернуто, чим ЛРУ ВАТ КБ «Надра» завдано великої матеріальної шкоди.
Отримавши кредит в сумі 300 тис. грн., ПП «Львівм'ясопрод», в особі директора ОСОБА_2, перерахувало їх на розрахунковий рахунок ПП «Сателіт»(код ЄДРПОУ 32695246), засновником та директором якого, був він же, ОСОБА_2. як повернення фінансової допомоги в сумі 300010 грн., тобто ОСОБА_2 вчинив фінансову операцію з грошовими коштами, одержаними в наслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало їх легалізації шляхом надання банку завідомо неправдивої інформації з метою отримання кредиту.
В апеляції прокурор просить змінити вирок суду та виключити із обвинувачення епізоди підроблення свідоцтва № 18369177 про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП "Дункан", виписаного 23.02.2004 рок, електрографічні копії податкової декларації з податку на додану вартість "Дункан" за березень 2004 року, а також розрахунок коригування сум ПДВ до неї, а також звільнити його від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.366; ч.2 ст.222; КК України на підставі ст. 49 КК України.
В своїй апеляції засуджений ОСОБА_2 просить даний вирок скасувати і повернути справу на додаткове розслідування або на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.
В змінах до апеляційної скарги засуджений ОСОБА_2 просить змінити вирок суду. Виключити із обвинувачення епізоди підроблення свідоцтва № 18369177 про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП "Дункан", виписаного 23.02.2004 рок, електрографічні копії податкової декларації з податку на додану вартість "Дункан" за березень 2004 року, а також розрахунок коригування сум ПДВ до неї. Звільнити його від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.366; ч.2 ст.222; ч.2 ст.367 КК України у зв"язку із закінченням строків давності. За ч.2 ст.15 –ч.5 ст.191; ч.1 ст.209 КК України застосувати ст.69 КК України та пом"якшити покарання.
Покликається на те, що при обранні міри покарання суд не прийняв до уваги те, що він в судовому засіданні вину у пред'явленому обвинуваченні визнав частково, тільки в тому, що не здійснював належного контролю за діяльністю бухгалтера ОСОБА_7., що і призвело до неповернення кредитних коштів ЛРУ ВАТ КБ «Надра»та до втрати документів обігу, в тому числі оригіналів договорів з ДАПП «Домінант», а також в тому, що підписуючи документи від імені директора ПП «Дункан»не перевіряв їх, довіряючи ОСОБА_9 Розкаюється у вчиненому. Оскільки він не має юридичної освіти, а відтак можна сказати, що не є юридично грамотним, тому не може давати юридичної оцінки своїм діям. Він не заперечую тих фактів, які встановлені судом першої інстанції, а саме, що дійсно стояли йогої підписи на документах, які подавалися в податкову та інші органи, проте його просто обманули люди, яким він довіряв.
Судом також не враховано, що вчинення злочинів передбачених ч.І ст.366, ч.2 ст.222, ч.2 ст.367 КК України, до набрання вироком законної сили минуло п'ять років, тому слід його було звільнити від кримінальної відповідальності за цими статтями в зв'язку із закінчення строків давності відповідно до вимог ст.49 КК України, виключити з обвинувачення епізоди підроблення свідоцтва № 18369177 про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «Дункан», виписаного 23.02.2004р.,електрографічні копії податкової декларації з податку на додану вартість «Дунган»за березень 2004р., а також розрахунок коригування сум ПДВ до неї.
При прийнятті рішення судом не було взято до уваги те що він позитивно характеризується по місцю проживання.
Згідно довідки з місця проживання про склад сім'ї і прописку № 1112 від 22.11.2010р. він проживає разом з своїми батьками.
Його брат ОСОБА_10 1966 р.н., у 1992 р. поїхав на постійне місце проживання до Росії в м. Санк - Петербург де у 2005р. одружився, має сім'ю.
ОСОБА_11 1941 р.н., його мати, відповідно до довідки Сер. ЛВА - 1015817 є інвалідом другої групи, причина інвалідності загальне захворювання. Інвалідність встановлена безтерміново. Висновок про умови та характер праці непрацездатна. Відповідно до посвідчення ОСОБА_11 за багаторічну добросовісну працю нагороджена медаллю «ветеран праці».
ОСОБА_11, згідно посвідчення є пенсіонером, хворою особою відповідно до медичних документів перенесла операцію по видаленню матки і придатків. Окрім цього в ОСОБА_11. рак щитовидної залози, що підтверджується медичними документами.
Його батько ОСОБА_13 1938р.н., пенсіонер, почесний ветеран праці підприємства, відповідно до посвідчення №709 ОСОБА_13 є учасником бойових дій (посвідчення НОМЕР_1 ).
ОСОБА_13 відповідно до довідки Сер. ЛВА - 1 047447 є інвалідом третьої групи, причина інвалідності загальне захворювання. Інвалідність встановлена безтерміново. Висновок про умови та характер праці слюсар на дрібних деталях, (копія довідки додається).Відповідно до медичної документації ОСОБА_13 переніс операцію на серце.
Він, одна працездатна особа в даній родині, так як його брат багато років не проживає з батьками не допомагає їм, хоча зареєстрований разом з ними. Він є одним годувальником в сім'ї. З такими захворюваннями, як в його батьків необхідні значні кошти для купівлі різного роду медикаментів, оскільки пенсія батьків не є значною. На даний час старі батьки залишилися фактично без годувальника, батько може пересуватися лише по квартирі, оскільки стан його здоров'я критичний.
Заслухавши доповідача, прокурора, яка підтримала свою апеляцію та частково заперечила апеляцію засудженого, засудженого ОСОБА_2 та в його інтересах захисника ОСОБА_1, які підтримали зміни до апеляції та апеляцію прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора та засудженого слід задоволити.
Засуджений ОСОБА_2 у змінах до своєї апеляційної скарги, яку підтримав при апеляційному розгляді справи, не оспорює правильність кваліфікації його дій за ч. ст.222; ч.1 ст.366; ч.2 ст.367 КК України, а просить закрити провадження за цими статтями відповідно до ст.49 КК України, а тому колегія суддів не вдається до дослідження доказів його винуватості за цими статтями і вважає, що в цій частині його апеляція та апеляція прокурора підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
Станом на день розгляду даної справи в апеляційному порядку минуло п"ять років з моменту вчинення цих злочинів. Відповідно до ст.12 КК України злочин за ч.2 ст.222 КК України відноситься до середньої тяжкості, злочин за ч.1 ст.366 КК України до невеликої тяжкості, за ч.2 ст.367 КК України до середньої тяжкості. Згідно ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки у разі вчинення злочину невиликої тяжкості та п"ять років у разі вчинення злочину середньої тяжкості.
ОСОБА_2 засуджений за ч.1 ст.209 КК України за легалізацію коштів одержаних як кредит внаслідок надання банку неправдивої інформації.
Проте, відповідно до роз"яснень п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 15.04.2005 року "Про практику застосування судами законодавства про кримінальну відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом", не є предметом легалізації кошти (незалежно від їх розміру), одержані як субсидії, субвенції, дотації чи кредити внаслідок надання неправдивої інформації суб"єктами, зазначеними в диспозиції ч. 1 ст. 222 КК, вказаними у цій нормі Закону кредиторам, хоча з такими коштами надалі і вчинюються діяння, перелічені у ст. 209 КК, оскільки ці кошти одержуються офіційно (легально) і злочин, склад якого передбачений ч. 1 ст. 222 КК, не містить усіх ознак предикатного діяння, визначеного у п. 1 примітки до ст. 209 КК.
За таких обставин колегія суддів вважає, що вирок суду в частині засудження ОСОБА_2 за ч.1 ст.209 КК України підлягає скасуванню і в цій частині провадження слід закрити на підставі п.2 ст.6 КПК України за відсутністю в діянні ОСОБА_2 складу злочину.
Висновок суду про доведеність винності засудженого ОСОБА_2 у вчиненні злочинних дій за ч.2 ст.15, ч.5 ст.191 КК України відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами.
Засуджений ОСОБА_2 на досудовому слідстві та в суді, а також у змінах до апеляції не заперечує саму подію злочину. Проте вважає, що його ввели в оману особи, яким він довіряв та використали його довіру до них. Вказує, що не мав намір незаконно відшкодовувати ПДВ, а проявив у цьому халатність.
Такі пояснення засудженого ОСОБА_2, а також доводи в апеляції не грунтуються на матеріалах справи і є безпідставними.
Зокрема, засуджений ОСОБА_2 в суді підтвердив свої підписи на документах, які служили підставою повернення ПДВ та вказав, що не пригадує, хто їх подавав у податкову та не заперечує, що можливо і він.
Той факт, що підписи на документах, які слугували підставою повернення із бюджету ПДВ в користь ПП "Дункан", власником та директором якого був ОСОБА_2 і які фактично були фіктивними, виконані самим ОСОБА_2, також стверджується висновками судово-почеркознавчих експертиз ЛНДІСЕ № 3710/3711 від 24.10.2007 року та №3708 від 22.10.2007 року. (Т-10, с.с. 257-261, 279-283)
Колегія судді вважає, що ОСОБА_2, як керівник підприємства, несе персональну відповідальність за бухгалтерський облік та податкову звітність і сам факт складання ним фіктивних договорів, видаткових накладних, актів прийому –передач, а відтак податкових декларацій з ПДВ говорить про його умисел на незаконне відшкодування ПДВ, а тому його твердження про халатність у його діях є безпідставне. В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження доводів ОСОБА_2
Суд першої інстанції дослідив докази у справі та у вироку дав їм належну оцінку і вірно прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_2 у скоєнні злочину за ч.2 ст.15, ч.5 ст.191 КК України.
Обираючи покарання ОСОБА_2 суд першої інстанції у вироку зазначив, що враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчинених злочинів, особу підсудного, який відповідно до ст. 89 КК України вважається не судимий, по місцю проживання характеризується позитивно, на утриманні має престарілих батьків.
Обставин, що обтяжують чи пом"якшують покарання суд не встановив.
У зв"язку з відсутністю пом"якшуючих обставин суд першої інстанції відхилив клопотання про застосування до ОСОБА_2 ст. ст. 69 та 75 КК України.
Проте, такий висновок суду не відповідає матеріалам справи, а покарання за ч.2 ст.15, ч.5 ст.191 КК України вимогам ст. 65 КК України.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та яке б запобігало вчиненню нею нових злочинів.
Суд першої інстанції невірно прийшов до висновку про відсутність обставин, що пом"якшують покарання ОСОБА_2. Зокрема, його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину за ч.2 ст.15, ч.5 ст.191 КК України.
Той факт, що ОСОБА_2 на досудовому слідстві та в суді заперечив кваліфікацію його дій за ч.2 ст.15, ч.5 ст.191 КК України, а вважає, що він проявив халатність, колегія суддів не розцінює як відсутність щирого каяття та активного сприяння у розкритті цього злочину, а визнає як юридичну необізнаність, оскільки він із самого початку та впродовж усього слідства давав показання, які є об"єктивною стороною даного злочину.
Крім цього, відповідно до ч.2 ст. 66 КК України, слід визнати пом"якшуючими обставинами: відсутність заподіяної шкоди за цим злочином, наявність на утриманні батьків похилого віку, де мати інвалід другої групи, а батько учасником бойових дій, пенсіонер .
Наявність цих пом"якшуючих обставин істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Згідно ст.69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом"якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті.
Враховуючи особу ОСОБА_2, який позитивно характеризується за місцем проживання, раніше не судимий, а також обставини, що пом"якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відсутність заподіяної шкоди за цим злочином, наявність на утриманні батьків похилого віку, колегія суддів вважає, що до ОСОБА_2 слід застосувати ст. 69 КК України відносно засудження його за ч.2 ст. 15, ч.5 ст. 191 КК України та обрати покарання у вигляді позбавлення волі строком три роки з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю строком на 2 (два) роки без конфіскації належного йому майна.
Таке покарання буде необхідне і достатнє для його виправлення та запобіганню вчинення ним нових злочинів.
Доводи апеляції прокурора та засудженого ОСОБА_2 в частині виключення із обвинувачення епізодів: підроблення свідоцтва № 18369177 про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП "Дункан", виписаного 23.02.2004 року, електрофотографічної копії податкової декларації з податку на додану вартість ПП "Дункан" за березень 2004 року, а також розрахунок коригування сум ПДВ до неї є обгрунтованими та грунтуються на вимогах закону, а тому апеляції в цій частині підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст.366, 377 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
апеляції прокурора, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції та засудженого ОСОБА_2 задоволити.
Вирок Франківського районного суду м. Львова від 28 грудня 2009 року відносно ОСОБА_2 в частині його засудженя за ч.2 ст.15, ч.5 ст.191 КК України змінити.
Пом"якшити покарання ОСОБА_2 та вважати його засудженим за ч.2 ст.15, ч.5 ст.191 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на три роки позбавлення волі з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю строком на 2 (два) роки без конфіскації належного йому майна.
Цей же вирок в частині засудження ОСОБА_2 за ч.2 ст 222; ч.1 ст. 366; ч.2 ст. 367 КК України скасувати, звільнити його від кримінальної відповідальності за цими статтями в зв"язку із закінченням строків давності та закрити провадження по справі.
Цей же вирок в частині засудження ОСОБА_2 за ч.1 ст. 209 КК України скасувати, а провадження по справі закрити на підставі п.2 ст. 6 КПК України
Виключити із обвинувачення засудженого епізоди підроблення свідоцтва № 18369177 про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП "Дункан", виписаного 23.02.2004 року, електрофотографічної копії податкової декларації з податку на додану вартість ПП "Дункан" за березень 2004 року, а також розрахунок коригування сум ПДВ до неї.
В решті частині вирок залишити без щмін.
СУДДІ:
Галин В.П. Романюк М.Ф. Березюк О.Г.