Справа № 11-1136/11 Головуючий у 1 інстанції: Едер П.Т.
Доповідач: Галин В. П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2011 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області в складі
головуючого: Галина В.П.
суддів: Марітчака Т.М., Вовка А.С.
з участю прокурора: Фединця В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за апеляційними скаргами старшого помічника Львівського прокурора з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах Тарнавського Т.В. та засудженого ОСОБА_2 на постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 18 серпня 2011 року,
ВСТАНОВИЛА:
адміністрація Личаківської виправної колонії № 30 у Львівській області та спостережна комісія Шевченківської державної районної адміністрації Львівської міської ради звернулись до суду з поданням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_2, оскільки такий відбув 2/3 строку, протягом строку відбування покарання вимог режиму утримання не порушував, за час відбування покарання засуджений зарекомендував себе з позитивної сторони.
ОСОБА_2 засуджений вироком Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 25 березня 2009 року у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 309 ч. 2, 307 ч. 2, 69, 317 ч. 1 із застосуванням ст. 70 КК України на 6 (шість) місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.
Постановою Шевченківського районного суду відмовлено у задоволенні даного подання у зв"язку з його безпідставністю.
Суд першої інстанції, обґрунтовуючи прийняте рішення покликається на те, що у ОСОБА_2 це вже сьома судимість. Один раз він був звільнений з місць позбавлення волі умовно-достроково на невідбутий термін покарання 11 місяців 02 дні, збитки згідно вироку суду не були відшкодовані. Після звільнення з місць позбавлення волі на шлях виправлення не став та вчинив новий злочин, за який згідно вироку Рогатинського районного суду Івано-Франківської області був визнаний винним за ст.ст. 309 ч. 2, 307 ч. 2, 69, 317 ч. 1 із застосуванням ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) місяців з конфіскацією майна. Крім цього, на думку суду, наявність у ОСОБА_2 за весь термін покарання трьох заохочень, не свідчить про те, що він став на шлях виправлення, оскільки належне виконання законних вимог представників адміністрації виправної колонії під час відбуття покарання, його належна поведінка є для нього обов'язком впродовж всього строку відбування покарання. Будь-які докази, що засуджений засуджений довів своє виправлення у матеріалах подання відсутні. Суд вважає, що адміністрація не надала достатніх доказів того, що ОСОБА_2 зразковою поведінкою та сумлінним ставленням до виконання обов'язків в період відбування покарання засвідчив успішність процесу виправлення.
На дану постанову прокурор в справі Тарнавський Т.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таку та скерувати справу на новий судовий розгляд. Вважає, що постанова суду є незаконною. Зазначає, що на час розгляду справи судом засуджений відбув 2/3 строку призначеного йому покарання, тобто більше 2,5 років. Крім цього, зазначає, що з характеристики начальника відділення СВПС № 3 Личаківської ВК № 30 Кашаєва О.Х. від 12.07.2011 року на засудженого ОСОБА_2, затвердженої заступником начальника колонії з соціально-виховної та психологічної роботи Павлусь П.М., та затвердженої 27.08.2011 року начальником виправної колонії Бринзою А.В. вбачається, що в Личаківську ВК № 30 засуджений прибув 22.05.2009 року. Перебуваючи під вартою в Івано-Франківському слідчому ізоляторі порушень вимог режиму не допускав, до дисциплінарної відповідальності не притягався. Загалом під час перебування в місцях позбавлення волі жодного разу не порушував режим утримання, не карався в дисциплінарному порядку, за сумлінне ставлення до праці у період з квітня 2010 року по липень 2011 року 3 (три) рази заохочувався адміністрацією установи. Відбуваючи покарання в Личаківській ВК № 30 адміністрацією установи характеризується позитивно, вимоги адміністрації неухильно виконує, правил поведінки дотримується. Зазначає, що за характером засуджений спокійний, врівноважений, по відношенню до адміністрації –ввічливий, тактовний. Приймає активну участь у суспільно-корисній праці, долучається до занять з програми диференційованого виховного впливу, на заходи виховного впливу реагує, робить правильні висновки із свого злочинного минулого, соціально-корисні зв"язки на волі підтримує з родичами шляхом листування та побачень.
Засуджений ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі просить скасувати постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 18.08.2011 року. Вважає, що постанова суду є несправедливою, оскільки він своєю поведінкою та суспільно-корисною працею довів, що заслуговує на застосування щодо нього ст. 81 КК України. Зазначає, що з перших днів перебування в установі приймав активну участь в ремонтах і благоустрої відділення № 3, вимог режиму утримання ніколи не порушував. Крім цього,зазначає, що за час відбування покарання адміністрація колонії заохотила його трьома подяками.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав свою апеляцію, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції засудженого ОСОБА_2, колегія суддів вважає, що такі підлягають до задоволення.
Відповідно до вимог ст. 81 КК України до осіб, які відбули не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин може бути застосовано умовно-дострокове звільнення, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Як вбачається із характеристики на засудженого ОСОБА_2, такий, відбуваючи покарання, довів своє виправлення, не допускав порушень встановленого порядку відбування покарання, до дисциплінарної відповідальності не притягувався, адміністрацією Личаківської виправної колонії № 30 заохочувався тричі. На заходи виховного характеру реагує добре, приймає участь у програмі диференційованого виховного впливу "Фізкультура і спорт", у суспільно-корисній праці щодо поліпшення житлово-побутових умов засуджених відповідно до вимог ст. 118 КВК України та п. 64 Правил внутрішнього розпорядку установи виконання покарань, підтримує зв'язки з рідними. Вину у скоєному злочині визнає повністю, передбачений позов на суму 1 380 грн. 72 коп. відшкодував 250 грн. 00 коп.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, постановляючи рішення про відмову у застосуванні до ОСОБА_2 умовно-дострокового звільнення не навів мотивів свого рішення, які б базувались на основі матеріалів справи, а вдався в полеміку щодо застосування до ОСОБА_2 заохочень адміністрацією Личаківської виправної колонії № 30 та виконанням ним своїх обов'язків, як засудженого, перебуваючи в даній установі.
З врахуванням наведеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 18 серпня 2011 року слід скасувати, а справу скерувати на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.
При новому розгляді даної справи, слід виконати вимоги ст. 81 КК України.
Керуючись ст. ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
апеляційні скарги старшого помічника Львівського прокурора з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах Тарнавського Т.В. та засудженого ОСОБА_2 задоволити.
Постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 18 серпня 2011 року про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_2 –скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.
Головуючий:
Судді: