АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-4995                          Головуючий у 1 інстанції

2006р.                                                        Шиш А.Б.

Суддя-доповідач Савченко О.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2006р.                                     м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Савченко О.В.

суддів: Спас О.В., Бондаря М.С.

при секретарі: Винник І.С.

за участю адвоката: Мініної І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргоюОСОБА_1на рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 26 червня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 доОСОБА_1про стягнення заборгованості по орендній платі за договором найму транспортного засобу,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2006 року ОСОБА_2. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по орендній платі, мотивуючи свої вимоги тим, що згідно з договором оренди транспортного засобу, укладеним між нею та ОСОБА_1 5 листопада 2005 року та нотаріально завіреним. 8 листопада 2005 року вона передала, а відповідач прийняв у тимчасове володіння та користування за плату з правом подальшої купівлі автомобіль ЗАЗ 110307 ЗНГ, 2003 року випуску, державний номер НОМЕР_1, на строк 1 рік 10 місяців.

За умовами договору розмір орендної плати в місяць складав 1430 гр, сума оплати за весь термін дії договору - 31 460 гр.

20 березня 2006 року відповідач в односторонньому порядку припинив ^:дію договору, відмовився від подальшого виконання його умов та повернув автомобіль. За період тимчасового володіння та користування автомобілем з 8.11.2004 року по 20.03.2006 року щомісячну орендну плату ОСОБА_1. вносив не у повному обсязі, загальна сума внесеної ним плати склала 10143 гр., однак суму боргу по оплаті за вказаний період у розмірі 13244 гр. 42 коп. у добровільному порядку повернути відмовився.

Рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 26 червня 2006 року позов задоволено.

ЗОСОБА_1стягнуто на користь ОСОБА_2 13244 гр. 42 коп. в рахунок погашення заборгованості по оплаті орендної плати за договором найму транспортного засобу, 132 гр.45 коп. судового збору та 30 гр. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1., посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

просить рішення скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 5 листопада 2004 року між сторонами був укладений та нотаріально посвідчений договір найму автомобіля ЗАЗ 110307 ЗНГ, 2003 року випуску, державний номер НОМЕР_1(а.с.4).

За умовами договору відповідач прийняв у тимчасове володіння та користування за плату з правом подальшої купівлі вказаний автомобіль на строк 1 рік 10 місяців, з орендною платою у розмірі 1430 гр. в місяць(п.1 договору).

8.11.2004 року автомобіль був переданий ОСОБА_1., який користувався ним до 20.03 2006 року(а.с.5).

Сума орендної плати, внесеної відповідачем за вказаний період, становила 10143 гр., що підтверджується підписаними ОСОБА_1 відомостями виплат(а.с.6-7). За даними відомостей суми, які щомісячно виплачував наймач, були меншими, ніж передбачено у договорі.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що умови договору від 5.11.2004 року стосовно виплати наймачем автомобіля орендної плати в повному обсязі ОСОБА_1 виконані не були, оскільки доводи позивачки щодо наявності у нього боргу по виплатам у сумі 13244 гр. підтверджуються доказами.

Висновок суду відповідає матеріалам справи і є обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом норм матеріального права, оскільки укладений сторонами договір від 5.11.2004 року слід вважати договором лізингу, не заслуговують на увагу, враховуючи навіть те, що учасниками такого договору можуть бути тільки суб"єкти підприємницької діяльності. Крім того, вимоги щодо визнання угоди від 5.11.2004 року недійсною в ході розгляду справи ОСОБА_1 у встановленому порядку не заявлялися.

Інші доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому оскаржуване рішення слід залишити без зміни.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів.

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргуОСОБА_1- відхилити, рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 26 червня 2006 року по даній справі, - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Судді: