Справа № 22-1187/2006р.     Головуючий у І інстанції   - Писанець К.К.

Доповідач - собослой  Г.Г.

РІШЕННЯ

АПЕЛЯЦІЙНОГО  СУДУ ЗАКАРПАТСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

14 вересня 2006 року                                                                                                 м. Ужгород.

Судова палата в цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого - Собослоя Г.Г.,

суддів - Бєлякова; І.І., Боднар О.В.,

при секретарі - Байзат С.Ю.,

з участю ОСОБА_1 та представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3

розглянувшу відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 5 червня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні житлом шляхом виселення та розподіл спільного майна і за позовом ОСОБА_1До ОСОБА_2 про визнання права спільної часткової власності, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2005 року ОСОБА_2, в особі представника ОСОБА_3 звернулася

до суду із вищезазначеним позовом, мотивуючи тим, що під час розірвання шлюбу між нею

та відповідачем питання про розподіл спільного майна подружжя, не вирішувалося і від

шлюбу у них народилася донька ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1

з якою на праві приватної спільної сумісної власності належить житлова

квартира АДРЕСА_1. У зв'язку з конфліктною ситуацією в

сім'ї та неможливістю спільного сумісного проживання з відповідачем в даній квартирі

змушена проживати у своїх батьків. За час шлюбу з відповідачем ними була придбана

земельна ділянка, яка розташована в м. Ужгороді мкрн. «ІНФОРМАЦІЯ_2» поз. 19площею 0, 055

га, згідно договору купівлі-продажу від 04.11.2002 року, що стверджується державним

актом на право приватної власності на землю та рухоме майно, яке знаходиться у квартирі,

а саме: меблева стінка вартістю 2000 грн., м'який куток вартістю 1500 грн., телевізор

вартістю 1000 грн., кухонна Мемель вартістю 1000 грн. Посилаючись на вказані обставини

просила винести рішення. Яким усунути перешкоди в користуванні належною квартирою

шляхом виселення відповідача без надання іншого житлового приміщення та розподілити

належну їм земельну ділянку, залишивши її у власності відповідача, стягнувши на її користь

вартість 1/2 частини вказаної земельної ділянки відповідно до частки відповідача, рухоме

майно: меблеву стінку, вартістю 2000 грн., м'який куток вартістю 1500 грн., телевізор

                   вартістю 1000 грн., кухонну мебель вартістю! 000 грн,, залишивши їх за відповідачем.

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1, мотивуючи тим, що за час спільного проживання з колишньою дружиною ОСОБА_2 вони придбали цю квартиру і в березні 2004 року він знявся з реєстраційного обліку за місцем проживання у зв'язку з виїздом у складі українського батальйону миротворчого контингенту військ ООН в Косово. За час його відсутності ОСОБА_2 приватизувала житлове приміщення на себе та їх доньку, внаслідок чого він позбавлений права на житло, але оскільки з грудня 2004 року фактично проживає у вказаній квартирі, оплачує комунальні послуги та зареєстрований відповідно до законодавства, просив суд визнати за ним право спільної часткової власності на спірну квартиру.

Під час розгляду справи ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 зменили позовні вимоги і просили не проводити розподіл рухомого майна у зв'язку з його добровільним розподілом, а в решті позовні вимоги підтримали.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 5 червня 2006 року виселено ОСОБА_1 з квартири за адресою  АДРЕСА_1.

Земельну ділянку в м. Ужгороді мкрн. «ІНФОРМАЦІЯ_2» поз. 19; площею 0, 055 га залишено у власності ОСОБА_1, стягнувши з нього на користь ОСОБА_2 вартість 1/2 частини вказаної земельної ділянки в розмірі 12.702 грн. 25 коп.

В позовних вимогах ОСОБА_1 до; ОСОБА_2 про визнання права спільної часткової власності відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави не повністю сплачений судовий збір при поданні позову в розмірі 84 грн. 52 коп.

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 127 грн. 02 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати в частині виселення його з квартири будинку поАДРЕСА_1 без надання іншого житла  як таке, що в цій частині постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки суд не вірно застосував норму ст. 116 ЖК України і ст. 150 ЖК України , як підстави для прийняття рішення про позбавлення його права на житло, що суперечить вимогам ^: Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців Збройних Сил України» і даним законом передбачено збереження і права на житло за військовослужбовцем Збройних Сил України, які виконують особливі місії та завдання, пов'язані з перебуванням за межами території держави.

В решті рішення суду сторонами не оскаржено і відповідно до ст. 223 ЦПК України воно набрало законної сили.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1, який підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, представникаОСОБА_2 - ОСОБА_3, який просить рішення суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи , судова колегія вважає, що апеляційна скарга в оскаржу вальній частині рішення підлягає задоволенню із скасуванням судового рішення: в цій частині з ухваленням нового рішення , яким в позові слід відмовити із наступних підстав.

При постановленні рішення про виселення ОСОБА_1. суд першої інстанції застосував вимоги ст.ст. 116, 157 ЖК України, які передбачають виселення за систематичне руйнування чи псування жилого приміщення або використання його не за призначенням, або систематичне порушення правил співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку , а заходи запобігання і громадського   впливу    виявилися    безрезультатними,    виселення    винних   на   вимогу наймодавця, або інших заінтересованих осіб проводиться без надання іншого житлового приміщення.

ОСОБА_2 не наведено доказів, які б давали підстави для виселення ОСОБА_1 за ст.ст. 116, 157 ЖК України.

Виселення з підстав передбачених ст.ст.- 150, 157 ЖК України позивачкою ОСОБА_2 зазначалися і в позовній заяві та з посиланням на Закон України «Про власність.»

Разом з тим, чинним законодавством передбачено виселення з жилих приміщень лише з однієї підстави, а тому судова колегія вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з підстав передбачених ст. 309 ч.І п.4 ЦПК України і з ухваленням нового рішення, яким в позові слід відмовити, оскільки підстав для виселення ОСОБА_1 за ст.ст. 116, 157 ЖК України відсутні, що не перешкоджає позивачці звернутися з позовом на підставі Закону України «Про власність» або інших підстав передбачених законом.

Керуючись ст. ст. 309, 316 ЦПК України, ст.ст. 116,157 ЖК України, судова колегія,-

РІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 5 червня 2006 року в частині виселення ОСОБА_1 з квартири за адресою АДРЕСА_1 скасувати і в цій частині позовних вимог ОСОБА_2  відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання ним законної сили, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.