АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
88000. м.Ужгород. вул. О.Довженка. 7 тел./факс: ("0312) 61-53-83
Справа № 22-888 Головуючий у першій інстанції - Уліганинець П.І.
Доповідач - Куштан Б.П.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2006 р. колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:
головуючого - Куштана Б.П.,
суддів: Кеміня М.П. та Павліченка С.В.,
при секретарі Талпа CM., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за апеляційною скаргою управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Закарпатській області на рішення Свалявського районного суду від ЗО березня 2006 р. у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Закарпатській області й Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України про оплату вимушеного прогулу, стягнення компенсації та моральної шкоди, -
встановила:
у листопаді 2005 р. ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та до управління виконавчої дирекції Фонду в Закарпатській області.
Просив стягнути з відповідачів 17303.65 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсацію вказаного доходу та 20000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
На обгрунтування зазначав, що з листопада 2002 р. працював на посаді начальника відділення виконавчої дирекції Фонду в Свалявському районі Закарпатської області, з якої 02.01.03 р. був незаконно звільнений. Поновлений на роботі 02.09.04 р. За цей період не отримав 14153.23 грн. заробітної плати, 1735 грн. компенсації за невикористану відпустку, 1415.32 грн. середньомісячної плати на оздоровлення, а всього - 17303.65 грн., які підлягають компенсації через порушення строків їх виплати. Внаслідок незаконного звільнення та пов'язаних з цим поневірянь він зазнав моральної шкоди, яку оцінює в 20000 грн.
У процесі розгляду справи позивач збільшив розмір матеріальної вимоги.. Просив стягнути також 840 грн. доплати за вислугу років та 3839.7 грн. компенсації втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (а.с.43-46).
Ухвалою суду від 16.01.06 р. належним відповідачем визнано управління виконавчої дирекції Фонду в Закарпатській області, а сам Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України залучений до участі в справі як третя особа (а.с.70-71).
Рішенням суду від 30.03.06 р. змінений позов задоволено частково. Стягнуто з управління виконавчої дирекції Фонду в Закарпатській області на користь позивача 20175.98 грн. оплати за час вимушеного прогулу та 10000 грн. моральної шкоди. У решті позовних вимог відмовлено.
У апеляційній скарзі відповідач в особі представника ОСОБА_2 просить скасувати рішення та передати справу на новий розгляд до іншого суду першої інстанції. Просить скасувати також ухвали суду від 16.01.06 р. та від 30.03.06 р. Доводить про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Фонд (виконавча дирекція) соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України не оскаржила рішення.
У запереченні на апеляційну скаргу позивач указує на її безпідставність. Рішення суду вважає законним і обґрунтованим (а.с.166-168).
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення - зміні, з таких мотивів.
Суд першої інстанції встановив, що середній заробіток за час вимушеного прогулу (437 робочих днів, що не оспорюється) складає 16336.28 грн., які підлягають стягненню. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.01 р. № 159 «Про затвердження порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» вимога про стягнення 3839.70 грн. компенсації також підлягає задоволенню як правомірна. Заподіяння моральної шкоди є обґрунтованим, однак розмір такої слід визначити в сумі 10000 грн.
Колегія суддів з'ясувала, що фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини встановлені правильно. Наявні докази оцінені з дотриманням норм процесуального права. Висновок суду про порушення трудових прав позивача та необхідність їх захисту є правильним. Вимога про оплату вимушеного прогулу вирішена згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100 (зі змінами та доповненнями станом на 30.11.05 p.). Присудження моральної шкоди узгоджується з положеннями трудового (ст. 237-1 КЗпП України), цивільного (ст. 23 ЦК України) законодавства та роз'ясненнями, даними в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 р. № 4 (зі змінами станом на 25.05.01 р.) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди». Розмір такої з урахуванням моральних і фізичних страждань позивача (тривалий час вимушеного прогулу, несвоєчасне поновлення на роботі, відсутність заробітку та хвороба) визначений розумно і справедливо. У контексті наведеного відповідні доводи апеляційної скарги є безпідставними.
Разом з цим, суд невірно застосував до спірних правовідносин Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 p. N 159), оскільки таким оплата вимушеного прогулу не регулюється. Дія цього Порядку поширюється на випадки порушення передбачених ст. 115 КЗпП строків виплати заробітної плати, тому доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими. Як наслідок - стягненню підлягає лише середній заробіток за час вимушеного прогулу на суму 16336.28 грн.
Твердження апелянта про однобічний розгляд справи спростовуються матеріалами останньої, а також технічним записом і журналом судового засідання, зауваження щодо яких відповідач не подавав. Доводи апелянта про необхідність зарахування до суми оплати за час вимушеного прогулу соціальних виплат і заробітку позивача за місцем нової роботи не ґрунтуються на законі, позаяк ч.З ст. 117 КЗпП виключена, а ст. 235 цього Кодексу не регулює вказаних питань. Решта доводів як неістотні не дають підстав для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 23 ЦК, 235, 237-1 КЗпП, 10, 60, 212, 213, 307 ч.І п.З, 309 ч.І п.4, 313, 314 ч.2,316, 317,319 ЦПК України, -
рішила:
1. Апеляційну скаргу управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Закарпатській області задовольнити частково. Рішення Свалявського районного суду від 30 березня 2006 р. змінити.
2.1. У задоволенні позовної вимоги про стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати на суму 3839.70 грн. відмовити.
3. Решту рішення залишити без змін.
4. Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
5. Копію рішення надіслати відповідачам.