АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
88000, м.Ужгород. вул. О.Довженка, 7 тел./факс: (0312) 61-53-83
Справа № 22-1022 Головуючий у першій інстанції - Золотар М.М.
Категорія - Доповідач - Куштан Б.П.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2006 р. колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:
головуючого - Куштана Б.П., суддів: Павліченка С .В. та Кеміня М.П., при секретарі Довбака Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хустського районного суду від 26 квітня 2006 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу, -
встановила:
у грудні 2005 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_1 7297 грн. боргу за договором позики.
На обґрунтування зазначав, що 11.05.05 р. позичив відповідачці вказану суму, яку вона згідно з розпискою зобов'язалася повернути до 11.08.05 р. Однак дотепер грошей не повернула, від зустрічей з ним уникає.
Рішенням суду від 26.04.06 р. (а.с.59-60,64) позов задоволено повністю.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення та ухвалити нове про відмову в позові. Посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. Доводить, що грошей не позичала. Боргову розписку написала в неповнолітньому віці та під примусом з боку позивача.
У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала скаргу. Позивач та його представник ОСОБА_3 не визнали такої.
Суд першої інстанції встановив, що відповідачка працювала в магазині позивача продавцем. За час роботи неодноразово позичала в нього різні суми грошей, а коли позика сягнула 7297 грн., написала розписку про повернення боргу до 11.08.05 р. Однак, свого зобов'язання не виконала. Твердження ОСОБА_1 про складення розписки під примусом, спростовується показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та постановою органів дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_2 Позов є обгрунтованим.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення - залишенню без змін, з таких мотивів.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції правильно виходив з того, що 11.05.05 р. між сторонами був укладений договір позики, згідно з яким ОСОБА_1 отримала в борг від позивача 7297 грн., які зобов'язалася повернути 11.08.05 p., про що була складена розписка (а.с.4). У зазначений термін відповідачка борг не повернула.
У судовому засіданні ОСОБА_1 визнала, що розписку написала власноручно.
Відповідно до ст. 1047 ч.2 ЦК однією з форм договору позики може бути розписка
позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому.позикодавцем визначеної суми
грошей, а за ст. 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові
кошти).
За таких обставин суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про необхідність задоволення позову та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги про неповне з'ясування обставин спростовуються як матеріалами справи так і протоколом судового засідання, зауваження на який відповідачка не подавала. Твердження про те, що фактично грошей від позивача не отримувала, є безпідставними. Письмових доказів, які б свідчили про безгрошевість укладеного договору позики, ОСОБА_1 суду не надала. Заперечення договору за його безгрошовістю шляхом показань свідків згідно зі ст. 1051 ЦК не допускається, за винятком укладення такого під впливом тяжкої обставини, обману, насильства чи зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем. Доводи ж апелянта про складення розписки в неповнолітньому віці та під примусом з боку позивача спростовуються письмовими доказами та показаннями свідків (а.с.4,28,48-57).
Керуючись ст.ст. 307 ч.І п.1, 308, 313, 314 ч.І п.1, 315, 317,319 ЦПК України, -
ухвалила:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
2. Рішення Хустського районного суду від 26 квітня 2006 р. залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.