Верховний Суд України

Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22- 4204/ 2006 р.                 Головуючий у 1-й інстанції: Урупа І.В.

Суддя-доповідач: Сапун О.А.

^УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

«30 » серпня  2006 року                                                                   м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:                       Маловічко С.В.

Судців:                                   Краснокутської О.М.

Сапун О.А.

При секретарі:            Тахтаул О.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ПП „Антей" на ухвалу судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від «02» червня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1, ПП „Антей" до приватного нотаріуса ОСОБА_2, Мелітопольської філії акціонерно-комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк" про визнання дій нотаріуса по здійсненню виконавчого напису неправомірними, -

ВСТАНОВИЛА   :

У січні 2006 року ОСОБА_1 та ПП „Антей" звернулися до суду з позовом до приватного нотаріуса ОСОБА_2, Мелітопольської філії акціонерно-комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк" про визнання дій нотаріуса по здійсненню виконавчого напису неправомірними.

Ухвалою судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19 травня 2006 року позовна заява залишена без руху та позивачам надано строк до 01 червня 2006 року для виправлення її недоліків, у тому числі для сплати судового збору відповідно до ціни позову.

Оскільки у зазначений термін судовий збір у передбаченому законом розмірі сплачений не був, ухвалою судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02 червня 2006 року позовна заява визнана неподаною та повернута позивачам.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, ПП „Антей" просять ухвалу судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02 червня 2006 року скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, справу повернути до суду першої інстанції для відкриття провадження.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення ОСОБА_1- представника ОСОБА_1 за довіреністю, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1, ПП „Антей" звернулись в суд з позовною заявою про визнання неправомірними дій нотаріуса по здійсненню виконавчого напису №К-95 від 05 січня 2006 року щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь АКБСР „Укрсоцбанк" 201 973 грн. 46 коп. При подачі позовної заяви оплачено судовий збір в сумі 51 грн. (а. с. 1-3, 33 ).

Оскільки позовна заява не відповідала вимогам статті 119 ЦПК України, у тому числі не оплачена державним митом у передбаченому Декретом Кабінету Міністрів України „Про державне мито" розмірі, суддя Мелітопольського мвськрайонного суду Запорізької області ухвалою від 19 травня 2006 року надав позивачам термін до 01 червня 2006 року для виправлення недоліків поданої заяви (а. с. 80 ).

31 травня 2006 року ОСОБА_1, приватне підприємство „Антей" у виконання ухвали від 19 травня 2006 року подали до суду нову позовну заяву. Однак судовий збір у відповідності до пп.. "а" ч. 1 статті 3 Декрету „Про державне мито" доплачено позивачами не було ( а. с. 84-104 ).

За таких обставин суддя Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області ухвалою від 02 червня 2006 року правильно на підставі статті 121 ЦПК України повернув позовну заяву ОСОБА_1. та ПП „Антей".

Твердження апелянтів про те, що їх спір не носить майновий характер, тому вони не повинні оплачувати судовий збір у розмірі 1 % від ціни позову, суперечать вимогам закону.

Так, стаття 50 Закону України „Про нотаріат" надає заінтересованій особі, яка вважає неправильною вчинену нотаріальну дію, право оскаржити цю дію в суді в порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України. Спір про право, оснований на вчиненій нотаріальній дії, розглядається судом в порядку позовного провадження.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 січня 1992 року № 2 (із наступними змінами ) „Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні" також передбачено, що правильність вимог, зазначених у виконавчому напису, може бути оскаржена боржником лише в позовному порядку. При повній або частковій обґрунтованості цих вимог суд постановляє рішення про скасування виконавчого напису і стягнення з боржника на користь кредитора дійсної суми боргу.

Тобто, спір ОСОБА_1, ПП „Антей" про неправомірність вчинення виконавчого напису щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь АКБСЗ „Укрсоцбанк" 201 973 грн. 46 коп. носить майновий характер, тому при подачі позовної заяви необхідно сплачувати судовий збір у розмірі 1 відсотка від ціни позову.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала судді Мелітопольського міськрайонного суду від 02 червня 2006 року відповідає вимогам закону, підстав для її скасування немає.

Керуючись ст. ст. 307,312,314 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ПП „Антей" відхилити.

Ухвалу судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02 червня 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили до Верховного Суду України.