В И Р О К                                                                   

                                                           І м е н е м   У к р а ї н и                           1-180/11                                                                                                                                      

28 березня 2012 року                                                                                                                        м. П’ятихатки

П’ятихатський районний суд Дніпропетровської області

у складі: головуючого –судді Резніченка М.С.,

               при секретарі              Гук С.Р.,

  за участю прокурора               Пономаренка А.Є.,   

                     захисника              ОСОБА_1,

                    потерпілої              ОСОБА_2,

законного представника потерпілої ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. П’ятихатки Дніпропетровської області, громадянина України, маючого середню-спеціальну освіту, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, не працюючого, раніше не судимого, проживаючого в АДРЕСА_1,

у вчиненні  злочину, передбаченого ст.. 296 ч. 2 КК України,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженки м. П’ятихатки Дніпропетровської області, громадянки України, маючої загальну середню освіту, одруженої, не працюючої, маючої на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимої, проживаючої в АДРЕСА_1,

у вчиненні  злочину, передбаченого ст.. 296 ч. 2 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 11 квітня 2011 р. приблизно о 13.00 год. за попередньою домовленістю зі своєю дружиною ОСОБА_5 та неповнолітньою дочкою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, прийшли до загальноосвітньої школи № 3, розташованої по вул.. Петровського, 169 в м. П’ятихатки Дніпропетровської області з метою встановити особу дівчини, яка того дня приблизно о 09.00 год. скривдила ОСОБА_6. Приблизно о 13.15 год. за попередньою домовленістю групою осіб ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 під час проведення занять, які проходили згідно розкладу, затвердженого директором школи, використовуючи малозначний привід, з мотивів явної неповаги до суспільства, ігноруючи правила поведінки, благопристойності та моралі, що встановлені у суспільстві, з метою вивести з класу в коридор та провести бесіду з ОСОБА_2 зайшли до приміщення учбового класу, що в кабінеті № 15, де проходив урок «Риторики», який вела вчитель ОСОБА_7 для учнів 8-го класу, де малолітня ОСОБА_6 вказала на ученицю ОСОБА_2 та пояснила батькам, що та того дня безпідставно нанесла їй удар долонею по обличчю. ОСОБА_4, використовуючи малозначну підставу і не зважаючи на вимоги ОСОБА_7 не переривати навчальний процес, звернувся до неповнолітньої ОСОБА_2 та потребував, щоб та вийшла з кабінету в коридор. ОСОБА_2 відмовилася виконувати його вимоги і ОСОБА_4, діючи умисно, з хуліганських мотивів, в присутності учнів 8-а класу та вчителя ОСОБА_7, розраховуючи на підтримку своїх хуліганських дій ОСОБА_5, з особливою зухвалістю, з мотивів явної неповаги до суспільства, ігноруючи правила поведінки та моральності, встановлені в суспільстві, незважаючи на законні вимоги ОСОБА_7 не переривати проведення уроку і залишити учбовий кабінет та ОСОБА_2 в його приміщенні, пройшов до парти, за якою сиділа неповнолітня ОСОБА_2, вхопив її за одяг і почав виводити з кабінету в коридор, при цьому вимагав вийти з класу і учня 8-а класу ОСОБА_8, який зі слів малолітньої ОСОБА_6 був причетний до конфлікту між ОСОБА_2 і ОСОБА_6. Знаходячись в коридорі другого поверху школи ОСОБА_2 вирвалася та почала бігти на перший поверх, але ОСОБА_4 і ОСОБА_5 групою осіб почали переслідувати її, а наздогнавши ОСОБА_2 біля приміщення буфету на першому поверсі школи ОСОБА_5 почала тримати її за верхній одяг і діючи умисно, з хуліганських мотивів, використовуючи малозначний привід, з особливою зухвалістю, з мотивів явної неповаги до суспільства, достовірно знаючи, що ОСОБА_2 не зможе чинити їй опір, розраховуючи на підтримку ОСОБА_4, в присутності учня ОСОБА_8 та вчителя ОСОБА_9., використовуючи малозначний привід нанесла один удар рукою в ліву частину голови неповнолітньої ОСОБА_2, а ОСОБА_4 в цей час, діючи умисно з хуліганських мотивів та використовуючи той же малозначний привід, в присутності тих же ОСОБА_8 і ОСОБА_9 почав погрожувати продовженням побиття та фізичною розправою ОСОБА_2, якщо вона буде чіпати ОСОБА_6. Внаслідок умисних дій ОСОБА_5 неповнолітня ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді синця з незначним набряком м’яких тканин в лівій скроневій ділянці голови, які згідно висновку судово-медичної експертизи від 08.09.2011 р. № 146 «Е»віднесені до категорії легких тілесних ушкоджень.

Підсудний ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому злочині, передбаченому ст.. 296 ч. 2 КК України, цивільний позов не визнав і показав, що 11.04.2011 р. йому зателефонувала дочка ОСОБА_6 і повідомила про те, що її побила учениця 9-го класу. Звільнившись від справ він прийшов до школи, куди прийшла і дружина з дочкою. ОСОБА_6 розповіла, що її вдарила ОСОБА_2, при цьому її тримав ОСОБА_8. Конфлікт виник через те, що нібито дочка плюнула на ОСОБА_2. Зайшовши в учбовий клас, де були учні і вчитель, дочка вказала на ОСОБА_2 і ОСОБА_8, яким він сказав просити вибачення. В той час він перебував у стані сильного душевного хвилювання, оскільки було принижено його малолітню дочку. ОСОБА_2 вибігла з кабінету, а ОСОБА_8 залишився, попросив вибачення. Після розмови з вчителем вони разом пішли до буфету, де була ОСОБА_2. Вонаговорила по телефону і він повисив на неї голос та вимагав вибачитися. Дружина при цьому також повисила голос, накричала на ОСОБА_2 Потерпіла грубо відреагувала на це і дружина вдарила її долонею в обличчя, після чого він забрав ОСОБА_5 і вони залишили школу. Вину у пред’явленому обвинуваченні не визнав, оскільки попередньо з дружиною не домовлялися про вчинення протиправних дій. У судовому засіданні просив вибачення у потерпілої.

Підсудна ОСОБА_5 вину і цивільний позов не визнала і показала, що 11.04.2011 р. їй зателефонувала дочка ОСОБА_6 і поскаржилася на те, що її вдарили у школі. Після її приходу зі школи побачила червоне лице дочки і та розповіла, що ОСОБА_8 тримав її, а ОСОБА_2 вдарила і вона перелякалася. Прийшовши разом до школи чоловік був там. Директора школи не було, тому разом пішли в учбовий клас, де проходив урок. Вона розповіла вчительці про те, що трапилося, а чоловік говорив ОСОБА_2 і ОСОБА_8, щоб вони вибачилися. Останні один за одним вийшли з класу. Зустрівши на першому поверсі ОСОБА_2 вона вимагала вибачитися, та вона грубо обізвала її і вона вдарила ОСОБА_2 по обличчю, бо не втрималась. Наступного дня у директора школи просила у потерпілої вибачення. У останньому слові підсудна просила вибачення у потерпілої.

Потерпіла ОСОБА_2 показала, що 11.04.2011 р. вона чергувала по школі на першому поверсі. ОСОБА_6 стояла на 2-му поверсі і хотіла з’їхати на перилах вниз, але вона зробила зауваження. ОСОБА_11 сказала, що ОСОБА_6 плюнула на її голову і вона про те повідомила вчителя ОСОБА_12. Через урок вона підійшла до ОСОБА_6 з’ясувати причину такої поведінки відносно неї, і ОСОБА_6 попросила вибачення, а вона злегка штовхнула долонею в обличчя ОСОБА_6, причину для чого не змогла суду пояснити. На уроці риторики в клас зайшли підсудні і ОСОБА_6, яка на питання батька вказала на неї і ОСОБА_8.  ОСОБА_4 запропонував вийти в коридор, але вона не погодилася і він схопив її за комір одягу, витягнув із-за парти і штовхнув, після чого вона злякавшись вибігла з класу в коридор. Вчитель ОСОБА_7 вимагала у підсудних розбиратися у директора поза уроком, та вони на неї не реагували. На першому поверсі до неї підійшли підсудні з дочкою і почали на неї кричати, а ОСОБА_4. погрожував у разі виникнення конфліктів з його дочкою вивезти на автомобілі на межі міста. Підсудна ОСОБА_5 вдарила її тричі в обличчя. В цей час підійшла вчитель ОСОБА_9 і заступилася за неї, робила батькам зауваження, лише після цього вони залишили приміщення школи. Після подій 11.04.2011 р. вона зверталася до лікаря-невропатолога за медичною допомогою, оскільки боліла голова, вживала медичні препарати.

Представник потерпілої ОСОБА_3 пояснила, що про події 11.04.2011 р. вона дізналася від вчителя ОСОБА_12. З дочкою звернулися в П’ятихатський РВ ГУМВС України з заявою, потім відвідали лікарню. Обгрунтовувала заявлений цивільний позов про відшкодування моральної шкоди, який оцінила в 5000 грн., однак в судовому засіданні подала письмову розписку про те, що підсудні сплатили їй в рахунок моральної шкоди 3000 грн. і вона відмовилася від позову, претензій до підсудних не висловила.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_4 і ОСОБА_5 у вчиненні злочину проти громадського порядку ґрунтуються на показаннях свідків, доказах, безпосередньо досліджених судом при розгляді даної справи.

Так, допитаний свідок ОСОБА_14 показав, що він був на уроці риторики і посеред уроку в клас зайшли підсудні з дочкою. Остання вказала на ОСОБА_2 і ОСОБА_4 взяв її за капюшон та витягнув з-за парти. Вчитель ОСОБА_7 стала у ОСОБА_4 на дорозі, намагалася захистити ОСОБА_2 і завадити йому штовхати ученицю, але він відсторонив її. В той же час ОСОБА_15 розповідала вчителю про конфлікт. ОСОБА_6 вказала ще й на ОСОБА_8, якому ОСОБА_4 говорив, що вивезе його в багажнику автомобіля за місто, після чого через 5 хвилин всі вони вийшли з класу. ОСОБА_8 повернувся в клас через 5 хвилин. Пізніше бачив ОСОБА_2, яка була заплакана, трималася долонею за обличчя, забравши речі пішла додому. Урок риторики більше не продовжувався, оскільки вчитель вийшла в коридор, а учні обговорювали те, що сталося.

Свідок ОСОБА_16 дав аналогічні пояснення.

З показань свідка ОСОБА_17 слідує, що потерпіла ОСОБА_2 є її племінницею і 11.04.2011 р. о 13.30 год. до неї зателефонувала ОСОБА_3 та просила піти в школу, щоб забрати ОСОБА_2 зі школи, оскільки її побили, відвести до лікарні. Зустрівши по дорозі племінницю разом пішли в лікарню. Ліва частина обличчя була припухла, вона плакала і була роздратована. З її слів зрозуміла, що її тричі вдарила в обличчя ОСОБА_5 через конфлікт, який виник у неї з дочкою підсудних. У вузловій лікарні порадили з’явитися в П’ятихатську ЦРЛ, зняти побої, тому наступного дня ОСОБА_3 повела дитину в лікарню.

Допитана свідок ОСОБА_12 показала, що 11.04.2011 р. клас, класним керівником якого являється, чергував по школі. ОСОБА_2 чергувала на сходах. Вона підійшла і поскаржилася на ОСОБА_6, що нібито та плюнула на неї. Вона пообіцяла розібратися. Пізніше побачила ОСОБА_6 і ОСОБА_2, які розмовляли. При цьому потерпіла легко махнула рукою перед обличчям ОСОБА_6 і вони розійшлися. Через урок ОСОБА_6 була на уроці і вона запитала що трапилося. Дитина говорила, що не плювала на ОСОБА_2, а та її стукнула. Вона запропонувала наступного дня прийти до школи з батьками. По дорозі додому їй зателефонувала ОСОБА_11 і повідомила, що в клас прийшли батьки ОСОБА_6 і штовхали ОСОБА_2, виштовхали з класу ОСОБА_8. Зателефонувала директору школи, вчителю ОСОБА_18, але той сказав, що вже нікого немає і все скінчилося. Вона зателефонувала ОСОБА_3 і повідомила, що побили її дочку, а також в міліцію. Бачила ОСОБА_2, щока була червона і припухла, вона плакала. Говорила ОСОБА_5 про її поведінку, але вона сказала, що ОСОБА_2 і вона теж не люди і слухати її не буде. Крім того зазначила, що поведінка і психічний стан ОСОБА_2 змінилися, вона стала роздратованою, плаче по незначних приводах.

Згідно показань свідка ОСОБА_19 вона працює в школі медичною сестрою і 11.04.2011 р. приблизно о 12.45 год. до неї за медичною допомогою зверталася ОСОБА_6, скаржилася на головний біль. На її питання відповіла, що вчитель фізкультури на уроці дав велике навантаження. Нічого підозрілого не помітила, синців не було. Вона дала їй пігулку і відправила на урок.

З показань свідка ОСОБА_20 вбачається, що він працює директором школи і 11.04.2011 р. приблизно о 14.00 год. поїхав у відділ освіти.  Йому телефонувала вчитель ОСОБА_12 і повідомила, що підсудні побили ОСОБА_2. Наступного дня він відібрав пояснення у вчителів, спілкувався з батьками. Підсудні скаржилися на ОСОБА_2, яка нібито вдарила їх дочку. Урок риторики був зірваний.

Допитана свідок ОСОБА_7 показала, що 11.04.2011 р. вона проводила урок риторики у класі, де навчається ОСОБА_2. До класу раптово і зі швидкістю зайшли підсудні з дочкою. ОСОБА_6 вказала на ОСОБА_2 і ОСОБА_4 підбіг до неї, але вона схватила його за лікоть, щоб захистити ученицю. ОСОБА_4 відштовхнув її і в цей час ОСОБА_2 вибігла з класу., а за нею побіл ОСОБА_8. За дітьми погналися ОСОБА_4, всі пішли на перший поверх. Залишивши клас вона пішли за всіма, а коли підійшла ближче, то побачила, що ОСОБА_2 біля вчительської кімнати плаче, щока червона, а її заспокоює вчитель ОСОБА_9. Забравши ОСОБА_2 пішли в клас. По дорозі ОСОБА_2 говорила, що її вдарила ОСОБА_5. Урок був зірваний і не продовжувався, оскільки учні були налякані, обговорювали подію, дівчата плакали.

Свідок ОСОБА_9 показала, що 11.04.2011 р. вона проводила останній за розкладом урок. О класу прийшов класний керівник поспілкуватися зі своїми учнями, а вона пішла в коридор, де було шумно і гамірно. Вона впізнала підсудних, які бігли за ОСОБА_2. ОСОБА_5 вдарила по обличчю ОСОБА_2. Підійшовши ближче бачила, що у ОСОБА_2 тремтіли руки, вона плакала і говорила, що її вдарили. ОСОБА_5 на її питання відповіла, що ОСОБА_2 вдарила їх дочку. Намагалася заспокоїти всіх, але ті з’ясовували хто кого і за що вдарив, кричали на ОСОБА_2. До них підійшов ОСОБА_8, теж заспокоював ОСОБА_2, а ОСОБА_4 говорив, що вивезе його в автомобілі за місто. Підсудні діяли емоційно, на її зауваження не реагували. Вважає, що якби вона не стала між ОСОБА_2 і ОСОБА_5, то побиття продовжувалося б.

З пояснень неповнолітнього свідка ОСОБА_6 слідує, що вона 11.04.2011 р. стояла з однокласниками, а ОСОБА_2 зробила їй зауваження і вдарила. Вона пішла до ОСОБА_12 і розповіла про те, повідомила батьків, зверталася до медичної сестри, оскільки боліла голова, прийняла пігулку. Батьки прийшли до школи і втрьох зайшли в клас. Вона показала на ОСОБА_2, яка вдарила її і на ОСОБА_8, який тягнув її до потерпілої. На вимогу батька піднятися ОСОБА_2 сиділа, а ОСОБА_8 вибачився перед нею. Потім ОСОБА_2 вибігла з класу і вони вийшли за нею. В коридорі ОСОБА_2 розмовляла по телефону і погрожувала розбірками з батьками, грубо обмовила матір і та вдарила її правою рукою в ліву частину обличчя. В присутності вчителя ОСОБА_9 мати говорила голосно, але голос ні на кого не підвищувала, спокійно розмовляли з вчителем.

Допитаний свідок ОСОБА_8 пояснив, що був черговим по школі. До нього підбігла ОСОБА_2, плакала і говорила, що на неї плюнула ОСОБА_6. Він знайшов ОСОБА_6, але та втекла від нього на другий поверх. На уроці риторики в клас зайшли підсудні з дочкою і ОСОБА_4 почав витягувати з-за парти ОСОБА_2, взяв її за капюшон і вона вибігла з класу. Підсудний підійшов до нього. І він вибіг з класу слідом за ОСОБА_2, яка залишалася в коридорі, а він пішов до вчительської кімнати, намагаючись когось знайти з вчителів. До ОСОБА_2 підійшли ОСОБА_4 і ОСОБА_5 вдарила ОСОБА_2 в обличчя. ОСОБА_4 говорив їм, що вкине в багажник автомобіля і вивезе за місто. Підійшла ОСОБА_9 і почала захищати ОСОБА_2, але ОСОБА_4 не відступали, вимагали пояснень щодо побиття їхньої дочки.

Згідно показань свідка ОСОБА_11 вона 11.04.2011 р. чергувала в школі і піднімалася по сходах на другий поверх, де ОСОБА_6 з’їжджала вниз по перилах. ОСОБА_2 зробила їй зауваження. Пізніше подивилася на голову ОСОБА_2 і побачила, що хтось на неї плюнув., про що їй сказала. Оскільки ОСОБА_6 втекла, то вони зробили висновок, що плюнула саме вона. Про це розповіли вчителю ОСОБА_12. Підійшли до ОСОБА_6 і ОСОБА_2 схватила її за одяг та замахнулася, може трохи зачепила, питала чи це вона зробила. Зразу ж пішли на урок. На останньому уроці в клас зайшли батьки ОСОБА_6 з нею і вона вказала на ОСОБА_2. Батько схватив ОСОБА_2 за одяг і витяг з-за парти, всі вони вийшли в коридор. Вона зателефонувала класному керівнику. В класі дівчата плакали, бо злякалися.

Свідок ОСОБА_21 пояснила, що вона разом з ОСОБА_6, ОСОБА_22 стояли на сходах. ОСОБА_22 з’їхав на перилах вниз коли ОСОБА_2 і ОСОБА_11 піднімалися по сходах. Вони зробили ОСОБА_22 зауваження і ОСОБА_22 плюнув на ОСОБА_2. До неї підійшов ОСОБА_8 і запитав ОСОБА_6, а підійшовши до неї схватив за одяг і повів на другий поверх. ОСОБА_6 хотіла втекти, однак ОСОБА_2 зловила її і вдарила один раз в обличчя долонею, а потім ще раз кулаком. ОСОБА_6 плакала і зателефонувала батькам.

Згідно довідки директора П’ятихатської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів № 3 учбовий процес був порушений 11.04.2011 р. відносно одного уроку «Риторики»(а.с. 49).

З протоколу огляду медичного журналу П’ятихатської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів № 3 на сторінці № 43 міститься запис про те, що до медичної сестри зверталися ОСОБА_6 зі скаргами на головний біль та ОСОБА_22 зі скаргами на нудоту (а.с. 82).

Постановою від 27.09.2011 р. (а.с. 83) копію сторінки № 43 з журналу прийому хворих дітей П’ятихатської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів № 3 визнано речовим доказом і долучено до матеріалів кримінальної справи.

Згідно висновку судово-медичної експертизи від 08.09.2011 р. № 146 «Е»(а.с. 60) у ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження у вигляді синця з незначним набряком м’яких тканин в лівій скроневій ділянці голови, віднесені до категорії легких тілесних ушкоджень.

Оцінюючи сукупність наведених доказів, суд приходить до переконання, що ОСОБА_4 і ОСОБА_5 вчинили злочин проти громадського порядку та моральності, віднесений відповідно до ст.. 12 ч. 3 КК України до категорії злочинів середньої тяжкості, а їх дії органами досудового слідства вірно кваліфіковані за ст.. 296 ч. 2 КК України як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене групою осіб.

Призначаючи покарання ОСОБА_4 і ОСОБА_5 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особи винних, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. При цьому суд критично відноситься до невизнання своєї вини підсудними в частині вчинення злочину групою осіб, оскільки ОСОБА_4 і ОСОБА_5 діяли спільно, спиралися у своїх діях один на одного, між їхніми діями є причинний зв’язок, вони усвідомлювали, що своїми спільними діями вчиняють протиправні дії і свідомо допускали настання суспільно небезпечних наслідків, тому суд вважає, що всі об’єктивні й суб’єктивні ознаки хуліганства встановлені. До того ж, у судовому засіданні підсудні кожен окремо не заперечували обставини, за яких відбувалися події 11.04.2011 р.. Крім того, суд враховує і те, що у момент вчинення злочину підсудні, які є батьками малолітньої дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, перебували у стані сильного душевного хвилювання і цей стан був викликаний і спровокований діями самої потерпілої ОСОБА_2. Стан душевного хвилювання у винних виник раптово, а вчинений ними злочин був відповідною реакцією не поведінку потерпілої, яка вчинила неправомірні дії щодо їхньої малолітньої дочки.    

ОСОБА_4 раніше не судимий (а.с. 121, 122), на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває (а.с. 127, 129), за місцем проживання характеризується позитивно, згідно характеристики Всеукраїнського благодійного фонду «Запорука»сприяє роботі Італійської благодійної асоціації, надає допомогу онкохворим дітям, бере активну участь в діяльності фонду.

ОСОБА_5 раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася (а.с. 123, 124), на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває (а.с. 128, 130), в побуті характеризується позитивно, є волонтером Всеукраїнського благодійного фонду «Запорука» і також сприяє роботі Італійської благодійної асоціації, бере активну участь в діяльності фонду, допомагає в організації інформаційних кампаній фонду.

До обставин, що пом’якшують покарання ОСОБА_4 і ОСОБА_5 відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України, суд відносить позитивні характеристики за місцем проживання, наявність на утриманні малолітньої дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, актовий запис № 89 (а.с. 137).

Обставин, які б згідно ст.. 67 цього Кодексу обтяжували покарання підсудних, суд не встановив.

Враховуючи зазначені обставини суд вважає доцільним обрати покарання ОСОБА_4 і ОСОБА_5 у виді позбавлення волі з застосуванням положень ст. 75 КК України, оскільки дійшов висновку про можливість їх виправлення без відбування реального покарання, так як вони мають постійне місце проживання, в побуті характеризуються позитивно, беруть активну участь у громадському життя, судимості відсутні, мають на утриманні неповнолітню дитину.

Керуючись ст..ст. 321, 323, 324, 328, 330-339 КПК України, суд,

З а с у д и в:

ОСОБА_4 і ОСОБА_5 визнати винними у вчиненні злочину, передбаченого ст.. 296 ч. 2 КК України, призначивши покарання 1 рік 6 місяців позбавлення волі кожному.

Відповідно до ст.. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 і ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 рік кожному.

Запобіжний захід –підписку про невиїзд – ОСОБА_4 і ОСОБА_5 залишити дотеперішній до вступу вироку в законну силу.

Речові докази: ксерокопію сторінки № 43 з журналу прийому хворих дітей загальноосвітньої школи № 3 м. П’ятихатки залишити в матеріалах справи.

Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Головуючий –суддя: