УХВАЛА
Іменем України
ЗО серпня 2006 року колегія судців судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді Шестакової Н.В. Суддів: БерзіньшВ.С. Летягіної О.В. При секретарі Сафіній Ф.Ф.,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до Головного управління МВС України в АР Крим про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення грошового утримання за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, третя особа начальник Головного управління МВС України в АР Крим, за апеляційною скаргою ОСОБА_1на постанову Київського районного суду м. Сімферополя від 29 травня 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 1999 року ОСОБА_1 звернувся зі скаргою на дії начальника ГУМВС України в АР Крим, посилаючись на те, що наказ від 15 жовтня 1999 року про звільнення його з органів внутрішніх справ за дії, які дискредитують звання співробітника внутрішніх справ, є незаконним; йому невідома причина звільнення, ніяких дискредитуючих дій він не вчиняв; перевірки ввіреного йому підрозділу проводилися за його відсутністі; 11 жовтня 1999 року він подав рапорт про звільнення з посади командира окремого батальйону патрульно-постової служби міліції при Сімферопольському міському управлінні за станом здоров'я.
В додаткових позовних заявах до ГУМВС України в АРК та окремого батальйону патрульно-постової служби міліції при Сімферопольському міському управлінні ГУМВС України в АР Крим позивач просив скасувати накази начальника ГУМВС України в АРК від 22 липня 1999 року та від 15 жовтня 1999 року, перерахувати пенсію з розрахунку 50-відсоткової надбавки, стягнути з ГУМВС України в АРК допомогу у зв'язку з виходом на пенсію у розмірі 27026грн. 50коп., пенсію у розмірі 3676грн. 70коп., частину втраченої зарплати у сумі 420 грн, не отриману компенсацію за речове майно у розмірі 380грн. та знижку 50 відсотків при сплаті за житло у сумі 1353грн., стягнути всі суми з урахуванням індексу інфляції, а також моральну шкоду у розмірі 50000грн. Позивач обґрунтовував зазначені вимоги незаконним звільненням з посади (а.с. 122-123,129-130).
У січні 2006 року позивач надав суду уточнену позовну заяву, у якій просить поновити його на посаді командира полка ППСМ при СМУ ГУМВС України в АР Крим, стягнути з відповідача грошове утримання з 15.10.1999 року до дня поновлення на роботі і моральну шкоду у розмірі 100000грн.
У подальшому позивач відмовився від усіх вимог до окремого батальйону патрульно-постової служби міліції, а також від вимог щодо перерахування пенсії з розрахунку 50-відсоткової надбавки, стягнення з ГУМВС України в АРК допомоги у зв'язку з виходом на пенсію у розмірі 27026грн. 50коп., пенсії у розмірі 3676грн. 70коп., частини втраченої зарплати у сумі 420 грн, не отриманої компенсації за речове майно у розмірі 380грн. та знижки 50 відсотків при сплаті за житло у сумі 1353грн. Ухвалами суду
Справа № 22-5855/2006р. Головуючий в 1 інстанції Сінані О.М.
Доповідач Шестакова Н.В.
від 16 і 29 травня 2006 року відмова від зазначеної частини позову прийнята судом і провадження у зазначеній частині позову закрито (а.с.289, 302).
Постановою суду від 29 травня 2006 року у задоволенні позову відмовлено.
У апеляційній скарзі представник ОСОБА_1- ОСОБА_2 ставить питання про скасування постанови з тих підстав, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, не дана належна правова оцінка всім наданим доказам; судом не прийнято до уваги, що звільнення позивача з займаної посади за дискредитуючі дії заперечуються постановою про закриття кримінальної справи, де встановлена невинність ОСОБА_1у вчиненні дій, які дискредитують звання співробітника міліції.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши позивача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади накладено на позивача на підставі фактів підготовлення та підпису ОСОБА_1попередніми датами 10 наказів про заохочення особового складу на загальну суму більш 60000грн., безконтрольності за фінансово-господарською діяльністю, здійснення робітниками міліції окремої конвойної роти охорони об"єктів без належних документів за винагороду, яку вони отримали від ОСОБА_1, використання позивачем підлеглих в особистих інстересах та присвоєння списаного майна. Ці факти свідчать про здійснення позивачем дискредитуючих дій, відповідачем виконані вимоги п.28 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України щодо строку накладення дисціплінарного стягнення, позивач не може виконувати обов"язки командиру батальона за віком, тому звільнення позивача з посади відповідає вимогам п.66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України.
Висновки суду відповідають вимогам матеріального і процесуального права.
Як свідчать матеріали справи, позивач був звільнений з посади командира окремого батальйону патрульно-постової служби міліції наказом №465 л/с від 15 жовтня 1999 року (а.с.5) на підставі висновків службової перевірки (а.с.43-53) і наказу №335 від 27 травня 1999 року. Зазначені документи містять різні факти щодо неправомірних дій і бездіяльності позивача по організації роботи підрозділу, зокрема щодо незаконної роботи його підлеглих по охороні окремих об"єктів без договорів на охорону за розпорядженнями ОСОБА_1 одержання підлеглими коштів за цю роботу бепосередньо від ОСОБА_1готівкою; щодо присвоєння позивачем списаної радіостанції; щодо незаконної роботи ОСОБА_3 у 1998 році у квартирі позивача; щодо порушень при підготовці та підпису наказів про заохочення особового складу батальону, а також щодо порушень фінансової діяльності ОБ ППСМ.
П.66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України у якості заходів дисциплинарного стягнення передбачає звільнення з посади за здійснення дискридитуючих дій, тобто дій, які здійснюються особою, відносно якої віришується питання про звільнення; дії повинні мати ознаки дискридитуючих. За змістом зазначеної норми ці дії по суті повинні бути несумісними з виконанням роботи у міліції, оскільки порочать звання робітника міліції як особи, котра стоїть на варті закону і правопорядку.Колегія суддів вважає, що дії позивача щодо організації охорони окремих
об"єктів його підлеглими без договорів на охорону з виплатою цим підлеглим
винагороди особисто позивачем як командиром батальону, тобто без фінансових
документів, а також використання позивачем своїх підлеглих в особистих інтересах та
присвоєння списаного майна є безумовними і достатніми підставами для звільнення з
посади відповідно до ст.66 зазначеного Положення, приймаючи до уваги те, що ці факти
мають характер дискридитуючих обставин, і не сумісні з виконанням роботи у міліції.
Справа № 22-5855/2006р._ Головуючий в 1 інстанції Сінані О.М.
Доповідач Шестакова Н.В.
Постанова про закриття кримінальної справі (а.с.274-277) не може бути прийнята до уваги як доказ відсутності вини позивача у здійсненні дискредитуючих дій, оскільки ця постанова стосується тільки фінансових порушень щодо використання державних коштів.
Відносно строку притягнення до дисциплінарної відповідальності колегія суддів дійшла висновку, що цей строк було додержано відповідачем. Справа містить документальні дані про те, що позивач з 19.06.1999 року до 08.08.1999 року знаходився у відпустці, на протязі відпустки і пясля неї неодноразово хворів, тому колегія суддів погоджується з висновками суду про те, що стягнення було накладено на позивача у межах встановленого місячного строку.
На підставі наведеного відповідач, який заперечував проти адміністративного позову, надав достатньо доказів щодо правомірності свого рішення про звільнення позивача з посади.
Позивач, який оспорює вищезазначені факти, не надав суду ніяких доказів про необґрунтованість висновків службової перевірки, яка зроблені на підставі числених рапортів (а.с.151-168). Колегія суддів також звертає увагу на те, що висновки службової перевірки не були оспорені позивачем у встановленому порядку. Усі доводи позивача по суті зводяться до усних пояснень про відсутність підстав для його звільнення зщпо ст.66 зазначеного Положення.
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, і судове рішення по суті ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.195,198,200 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення.
Постанову Київського районного суду м. Сімферополя від 29 травня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Справа № 22-5855/2006р. Головуючий в 1 інстанції Сінані О.М.
Доповідач Шестакова Н.В.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду Суду України на протязі одного місяця.