АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЧЕРКАСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 22-а/2390/405/12Головуючий по 1 інстанції

Категорія 10.3.1 Прилуцький В.О.  

Доповідач в апеляційній інстанції

Нерушак Л. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          20 березня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоНерушак Л.В.

суддівПальонного В.С., Карпенко О.В.

розглянувши у письмовому провадженні в місті Черкаси апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кам’янському районі Черкаської області на рішення Кам’янського районного суду Черкаської області від 03 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Кам’янському районі Черкаської області про стягнення  соціальної допомоги дітям війни ,-

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

07 липня 2010 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Кам’янському районі Черкаської області про стягнення  соціальної допомоги дітям війни.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказувала, що вона має статус «дитини війни» і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30 % від мінімального розміру пенсії за віком. Оскільки такої доплати відповідач не проводив, тому позивач змушена була звернутися до суду за захистом своїх прав та просила зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплату державної соціальної допомоги в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком,  починаючи з 01.01.2007 року по 07.07.2010 року.  

Рішенням Кам’янського районного суду Черкаської області від 03 вересня 2010 року   позов задоволено частково.  

Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Кам’янському районі Черкаської області нарахувати та виплатити ОСОБА_5 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни на підставі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за рахунок коштів Державного бюджету України з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року,  з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року з урахуванням виплачених сум.   

Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в Кам’янському районі Черкаської області на користь позивача судові витрати у сумі  45,50 грн.  

В іншій частині позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

Не погоджуючись з рішенням суду, Управління Пенсійного фонду України в Кам’янському районі Черкаської області подало апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі посилається, що судом першої інстанції неповно та не об’єктивно з’ясовано обставини справи із порушенням норм матеріального та процесуального права, які мають значення для вирішення справи, що в свою чергу призвело до винесення рішення, яке суперечить вимогам закону, просить скасувати  рішення Кам’янського районного суду Черкаської області від 03 вересня 2010 року  та ухвалити нове рішення по справі, яким відмовити в задоволенні вимог позивача в повному обсязі.

Поскільки від усіх осіб, які беруть участь у справі,  відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, то колегія суддів приходить до висновку про можливість   розгляду справи в порядку письмового провадження відповідно до п. 1  ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволені апеляційної скарги, виходячи  з наступних  підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач отримує пенсію за віком та відносяться до категорії громадян, яким встановлено статус  «дитини війни».

Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-У «Про державний бюджет України на 2007 рік» зокрема п.12 ст.71, було зупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та статтею111 встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.  

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнанні неконституційними положення   п.12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».     

Внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якими передбачалося, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону  України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»)  до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки , встановленої для учасників війни, - рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за №10-рп/2008 року було визнано неконституційними.

Відповідно до частини 2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом  України  рішення  про їх неконституційність .

Таким чином з 22.05.2008 року відповідач, як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, був зобов’язаний нараховувати позивачу підвищення до пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 року, відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, і додаткового рішення законодавчого органу про відновлення попередньої редакції Закону, жоден нормативно-правовий акт не передбачає.

Відповідно до роз’яснень, що містяться в абзаці 5 п. 11 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 8 від 19 грудня 2011 року «Про судову практику вирішення адміністративними судами спорів, що виникають у зв'язку із застосуванням статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни» судам необхідно враховувати, що до набрання чинності зазначеною постановою Кабінету Міністрів України, тобто до 23 липня 2011 року, при вирішенні справ цієї категорії щодо розміру підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, дітям війни застосуванню підлягають положення статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни.

Також у п. 12 вказаної Постанови Пленуму ВАСУ роз’яснено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом (абзац дев'ятий статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України від 9 липня 2003 року N 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" непрацездатні громадяни, крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених    законодавством.

Таким чином, пенсія є періодичним платежем, виплата якої, за загальним правилом, не обмежена у часі. Підвищення до пенсії, яке є додатковою виплатою особі, яка визнана такою, що має на нього право, нерозривно пов'язано з виплатою пенсії і також має не визначений у часі граничний термін  виплати.

Отже, вирішуючи питання про зобов'язання нарахувати та виплатити відповідні періодичні платежі дітям війни, суди, у разі відсутності спору про право особи на отримання підвищення до пенсії або встановлення такого права в судовому порядку, не мають підстав обмежувати орган, відповідальний за здійснення їх нарахування і виплати, певним часовим проміжком, якщо не відбулося змін у законодавстві.   

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність  бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обґрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки  питання фінансування цих видатків не виступає  предметом даного спору.

Проблеми надання бюджетних коштів управлінню Пенсійного фонду для виконання покладених на нього обов’язків у справах даної категорії виходить за межі заявлених вимог і судом не розглядались.

Безпідставним є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду України, оскільки суд не ухвалював рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.

Також судом правильно не було взято до уваги доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Колегія суддів  вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалене у справі рішення є законним і обґрунтованим, підстав для його скасування за наведеними у апеляційній скарзі доводами колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 197, 198, 200, 205, 206  КАС України, колегія суддів ,-

у х в а л и л а :

 Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кам’янському районі Черкаської області на рішення Кам’янського районного суду Черкаської області від 03 вересня 2010 року – залишити без задоволення.

Рішення Кам’янського районного суду Черкаської області від 03 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Кам’янському районі Черкаської області про стягнення  соціальної допомоги дитині війни – залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

          Судді :