РІШЕННЯ Іменем    України

20 вересня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого, судді Шестакової Н.В. Суддів:     М"ясоєдової Т.М. Іващенко В.В.

При секретарі            Іванові O.K.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за заявою ОСОБА_1, зацікавлена особа Перша Ялтинська державна нотаріальна контора, про встановлення факту належності заповіту

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ялтинського міського суду від 03 липня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2006 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту належності заповіту, мотивуючи свої вимоги тим, що після смерті її тітки ОСОБА_2. вона звернулася до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом, про який їй було відомо зі слів покійної тітки, й дізналася, що заповіт складено на фамілію «Грінова». Позивачка зазначила, що спадкодавець помилково вказала у заповіті іншу фамілію, оскільки сама помилялася відносно фамілії заявниці, що підтверджується записом у телефонній книжці ОСОБА_2.; позивачка є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2.

Рішенням суду у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення з постановою нового рішення про задоволення заяви, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, відсутність правової оцінки всіх наданих доказів та неповне дослідження всіх обставин по справі у сукупності.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заповіт як особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті, одностороння юрідична угода, тому встановити дійсну волю завовідача в момент складання заповіту в 1998 році неможливо.

Висновки суду не відповідають вимогам матеріального і процесуального права.

За змістом до п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 „Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" на підставі п.6 ст.273 ЦПК України можливе встановлення фактів належності особі , зокрема, заповіту. Зазначена правова норма ідентична п.6 ч.І ст.256 ЦПК України у редакції 2003 року.

Справа №22-6292/2006р.                                              Головуючий в 1 інстанції Земляна Г.В.

Крім того, ч.2 ст.256 ЦПК України зазначає, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Колегія суддів звертає увагу на те, що жоден правовий акт не встановлює порядок внесення змін у призвіще нащадка у заповіті після смерті спадкодавця, тобто у

разі помилки щодо призвіща    нащадка не існує другого порядку виправлення цієї                                

помилки, крім   встановлення   факту належності заповіту  відповідної особи у судовому                      

порядку.                                                                                                                                                            

Оцінюючи докази, які були надані  заявником, колегія суддів дійшла висновку                      

про те, що ці докази є допустимими та достатніми при вирішенні спірного питання про                      

встановлення особи нащадка, який зазначений у заповіті.                                                                         

Відсутність звернень інших   осіб, які претендують на   одержання майна після                      

смерті спадкодавця на підставі заповіту, записи у записній книжці померлої про Грінову                     

Галину Сергіївну із зазначенням навпроти номеру телефону заявниці та показання свідків

у сукупності   підтверджують, що   дійсно мала місце помилка у   призвищі   нащадка у

заповіті, фактично заповіт стосується ОСОБА_1                                                                                         

На підставі наведенного колегія суддів вважає, що рішення суду    підлягає                            

скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення заяви.                                                           

Керуючись   ст.ст.303,307,309   Цивільного   процесуального   кодексу   України,                 

колегія суддів                                                                                                                                                    

ВИРІШИЛА:                                                                                               

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.                                                                            

Рішення Ялтинського міського суду від 03 липня 2006 року скасувати.

Встановити юридичний факт того, що    заповіт від імені ОСОБА_2

, який був посвідчений у Першій Ялтинській державній нотаріальній конторі 22                                    

жовтня 1998 року із зазначенням   нащадка ОСОБА_3, було укладено                                                     

відносно нащадка ОСОБА_1.                                                        

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.