Справа № 22ц-0590/4002/12 головуючий в I інстанції Орєхов О.І.
Категорія 25 суддя доповідач Никифоряк Л.П.
__________________________________________________________________________
У Х В А Л А
Іменем У К Р А Ї Н И

28 березня 2012 року апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Краснощокової Н.С.
Суддів Безрученко Ю.О., Никифоряка Л.П.
при секретарі судового засідання Зоріковій О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 16 лютого 2012 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» до відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», за участю третьої особи ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу, –

В С Т А Н О В И В:

29 червня 2011 року публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна» /надалі ПАТ «СК «Універсальна»/ звернулося в суд з позовом про стягнення в порядку регресу з ОСОБА_1, винного в порушенні правил безпеки дорожнього руху понесених страховою компанією збитків в розмірі частини виплаченого потерпілій ОСОБА_2 страхового відшкодування в сумі 9383,12 грн. Також позивач просив стягнути в порядку регресу з відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» /надалі ВАТ «НАСК «Оранта»/, в якій ОСОБА_1 застрахував свою цивільно-правову відповідальність частину виплаченого страхового відшкодування в сумі 25500,00грн.

В подальшому позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути виплачене потерпілому страхове відшкодування в порядку регресу з ВАТ «НАСК «Оранта» в розмірі 34 883,12 грн.

Ухвалою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 06 грудня 2011 року задоволено клопотання представника ПАТ «СК «Універсальна» та виключено ОСОБА_1 із числа відповідачів, та останнього залучено до участі у справі в якості третьої сторони без самостійних вимог.

Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 16 лютого 2012 року в позові ПАТ «СК «Універсальна» відмовлено.

З рішенням суду позивач не погодився, представник якого в апеляційній скарзі просить ухвалене в справі судове рішення скасувати та позов задовольнити, посилаючись на те, що суд відмовляючи в задоволенні позову з підстав пропуску позивачем строків позовної даності не врахував того, що ПАТ «СК «Універсальна» зверталася з вимогами до ОСОБА_1, винного в порушенні правил безпеки дорожнього руху, про виплату понесених страховою компанією збитків в розмірі частини виплаченого потерпілій страхового відшкодування 29 грудня 2010 року, та останній вчинив дії що свідчать про визнання боргу та повідомив про те, що він застрахував свою цивільно-правову відповідальність та про існування страхового полісу. Також, згідно апеляції, суд не врахував того, що з моменту повідомлення про існування страхового полісу виникли нові правовідносини, що витікають із договору страхування.
Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача та третьої особи, за відсутності позивача, який просив розглянути справу за відсутності його представника, дослідивши матеріали справи, та перевіривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити за наступних підстав.

Рішенням суду встановлено, що 14 грудня 2007 року між ПАТ «СК «Універсальна» та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу /надалі Договір страхування/, та страхова компанія при настанні страхового випадку виконала взяті за договором зобов’язання та виплатила страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 35231,95 грн., з огляду на що, отримала право на стягнення виплаченої суми в порядку регресу з ОСОБА_1 винного в ДТП, та страхової компанії ВАТ «НАСК «Оранта» в якій останній застрахував свою цивільно-правову відповідальність, разом з тим, суд дійшов висновку про те, що позивачем без поважних причин пропущено строки звернення до суду, що мало своїм наслідком відмову від позову.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції повно встановив обставини у справі та вірно визначив матеріальні норми, якими регулюються спірні правовідносини.
Згідно встановлених судом першої інстанції обставин в результаті настання страхового випадку дорожньо-транспортної пригоди 16 лютого 2008 року, страхова компанія зазнала збитків в розмірі визначеному Договором страхування, згідно виплаченого на користь потерпілої ОСОБА_2 страхового відшкодування в сумі 35231,95 грн.
При цьому судом обґрунтовано враховано постанову Ворошиловського районного суду м. Донецька від 08 квітня 2008 року у справі про адміністративне правопорушення, якою встановлено, що ОСОБА_1 винний в скоєнні правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке полягало в порушенні п. 10.5. ПДР.
Та суд виходив з того, що постанова в справі про адміністративне правопорушення, що набрала законної сили, обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою /стаття 61 ЦПК України/.
Отже, суд першої інстанції належно оцінивши наведені обставини, виходив із змісту ст.ст. 1166, 1187 ЦК України, у відповідності з якими майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, в повному обсязі в натурі або особа зобов’язана відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Та при цьому суд обґрунтовано виходив з того, що розмір такої шкоди визначено відповідно до письмових доказів в сумі, яка сторонами не оспорювалася.
У той же час, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 на момент ДТП управляв транспортним засобом автомобілем ЗАЗ-DAEWOO Lanos реєстраційний номер НОМЕР_1, який був застрахований.
Та вірні висновки суду з приводу того, що між ВАТ «НАСК «Оранта» та власником автомобілю ОСОБА_1 було укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що підтверджується страховим полісом N ВА/6365184, відповідно до пункту 2 якого ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 25500 грн.
Також судом враховано, що відповідно до положень ст. 1192 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу)до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
З огляду на що, узгоджуються із вимогами чинного законодавства висновки суду з приводу того, що ПАТ «СК «Універсальна», яка відшкодувала шкоду завдану ОСОБА_2 третьою особою ОСОБА_1, має право зворотної вимоги до останнього, та оскільки автомобіль під його керуванням було застраховано, таке відшкодування мала би здійснити ВАТ «НАСК «Оранта» у сумі, яка не перевищує визначеного договором ліміту відповідальності, без врахування суми франшизи, яку має сплатити винна особа ОСОБА_1
У той же час, суд першої інстанції відповідно до положень частини 3 статті 267 ЦК України виходив з того, що сплив строк позовної давності, що стало підставою для відмови в позові.

Та суд встановив, що строк для звернення з позовом пропущено ПАТ «СК «Універсальна» без поважної причини, врахувавши що чинним законодавством статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, та правовідносини щодо стягнення відшкодування охоплюються дією саме цієї статті.

Стосовно встановлених у справі обставин, позивач звернувся до суду з вимогою про захист свого права за межами строку передбаченого наведеною вище статтею, оскільки право на отримання відшкодування у позивача виникло в момент виплати страхового відшкодування ОСОБА_2 16 квітня 2008 року, а позов подано 29 червня 2011 року, та позивачем не наведено жодних підстав в підтвердження того, що строк звернення до суду пропущено з поважних причин.

Отже, враховуючи дійсний зміст наведених норм, суд може застосувати наслідки спливу позовної давності передбачені статтею 267 ЦК України та відмовити у позові з цих підстав, встановивши, що позивачем строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення /а.с. 88/, та встановлені обставини свідчать про наявність підстав для застосування строків позовної даності.
Таким чином, ПАТ «СК «Універсальна» на яке покладено обов’язок доказування тих обставин, на які воно посилалося як на підставу для своїх заперечень, в судовому засіданні не підтвердило належними та допустимими доказами обставини щодо звернення до суду в межах визначених законодавством строків чи поважності причин через які цей строк пропущено, також товариством не надано доказів з приводу звернення в межах трьохрічного строку з вимогами до ОСОБА_1 чи ВАТ «НАСК «Оранта», чи доказів щодо вчинення останніми дій які би свідчили про визнання боргу, а відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Із наведеного необхідно зробити висновок, що судом першої інстанції повно з’ясовані обставини що мають значення для справи, та судом ухвалене обґрунтоване рішення, на підставі норм матеріального і процесуального права.
При цьому суд виходить з того, що відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи у апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» відхилити.
Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 16 лютого 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту проголошення до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: