Справа № 22-3534 від 2006 року Головуючий в 1 інстанції Дадим Ю.М.
Категорія 38/39 Доповідач Бараннік О.П.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 рік вересень 04 дня Колегія суддів судової палати з цивільних справ
апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Бараннік О.П.,
суддів - Михайловської С.Ю., Кузнєцова В.О.,
при секретарі - Лещинській О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства „Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" про визнання наказу НОМЕР_1 про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
В серпні 2004 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до комунального підприємства „Павлоградводоканал" про визнання наказу НОМЕР_1 про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, посилаючись на те, що з 02 січня 1991 року вона працювала на підприємстві „Павлоградводоканал" на різних посадах, а з 24 липня 1996 року - на посаді головного інженера.
Наказом НОМЕР_1 на підставі пункту 1 ст. 41 КЗпП України позивачка з вказаної посади була звільнена за одноразове грубе порушення трудових обов'язків, з чим вона не згідна і в зв'язку з чим вимушена була звернутись з даним позовом до суду, оскільки вважає, що на момент звільнення, тобто з 12.05.2004 року по 04.06.2004 року вона знаходилась на лікарняному.
Крім того, позивачка вважає, що видаючи наказ про звільнення за відмову від дачі пояснень щодо результатів перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності підприємства, відображених в акті контрольно-ревізійного відділу в м. Павлограді НОМЕР_2 відносно перебування позивачки на посаді виконуючого обов'язки начальника Павлоградського водоканалу в період з 01.08.2001 року по 01.02.2003 року, відповідачем була порушена ст. 63 Конституції України, згідно якої особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.
В додатковій позовній заяві ОСОБА_1 свої позовні вимоги про визнання наказу НОМЕР_1 про її звільнення незаконним, про поновлення на роботі на посаді головного інженера комунального підприємства „Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства", стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди в розмірі 3 000 гривен і понесених затрат на юридичні послуги в розмірі 350 гривень підтримала і посилаючись на поважність пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів, просила поновити їй строк звернення до суду.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2006 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду, як постановлене в порушення норм матеріального і процесуального права, скасувати і постановити нове рішення яким задовольнити її позовні вимоги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення суду -скасуванню з послідуючою постановкою нового рішення виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що нею були грубо порушені трудові обов'язки, які виразились у відмові виконати наказ керівника підприємства відносно дачі пояснень щодо встановлених контрольно-ревізійним відділом фактів порушення фінансової дисципліни.
Але, з таким висновком суду погодитись не можливо, оскільки він зроблений без врахуванням положень пункту 27 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року зі змінами внесеними постановами від 01.04.1994 року № 4, від 26.10.1995 року № 18 та від 25.05.1998 року № 15 „Про практику розгляду судами трудових спорів", згідно якого вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суду треба виходити з характеру саме проступку, обставин, за яких його вчинено, та наявності завданої шкоди.
В той же час, як вбачається з матеріалів справи, підставою для винесення наказу про звільнення позивачки з займаної посади за одноразове грубе порушення трудових обов'язків стало не само порушення фінансової дисципліни, а відмова позивачки дати письмові пояснення відносно встановлених контрольно-ревізійним відділом фактів порушення фінансової дисципліни при перевірці фінансово-господарської діяльності КП „Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" за період з 01.08.2001 року по 01.04.2003 року, що на думку колегії суддів являється порушенням особистих прав, свобод та обов'язків людини, закріплених в ст. 63 Конституції України, яка виключає відповідальність особи за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом, та тягне за собою визнання такого наказу незаконним з послідуючим поновленням позивачки на колишній посаді з моменту її звільнення, тобто з 13 травня 2004 року.
Вирішуючи питання про розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд виходить із розміру середньомісячної заробітної плати позивачки, яка становить 1 046 гривень 60 копійок /а.с.166/, середньоденна - 52, 33 грн., та періоду вимушеного прогулу з 13.05.2004 року по 04.09.2006 року і вважає за необхідне стягнути на її користь заробітну плату за 27 місяців 14 днів у розмірі 28 990 гривень 82 копійок.
Крім того, оскільки, сам факт незаконного звільнення, на думку колегії судців свідчить про наявність і моральної шкоди, підлягають задоволенню вимоги позивачки і в частині стягнення на її користь моральної шкоди, яку вона оцінює в розмірі 3 000 гривень.
Що стосується строків звернення позивачки до суду, то з врахуванням попередніх звернень позивачки до прокуратури за захистом свої прав та охоронюваних законом інтересів, розгляду підприємством протесту прокурора на наказ про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади, а також розгляду прокуратурою м. Павлограда матеріалів перевірки по заяві ОСОБА_1, то на думку колегія суддів, вказаний строк підлягає поновленню, як пропущений по поважній причині.
Відповідно до вимог ст.ст. 79, 80, 81, 88 ЦПК України, ст.ст. З, 4 Декрету Кабміну України „Про державне мито" та постанови Кабміну України від 21.12.2005 року № 1258 „Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів" підлягають стягненню з відповідача в дохід держави судові витрати у розмірі 290 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у розмірі 7 гривень 50 копійок.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 304, 307, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2006 року - скасувати.
Поновити ОСОБА_1 процесуальний строк для звернення до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства „Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" про визнання наказу НОМЕР_1 про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 на посаді головного інженера Комунального підприємства „Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" з 13 травня 2004 року.
Стягнути з Комунального підприємства „Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 13.05.2004 року по 04.09.2006 року у розмірі 28 990 гривень 82 копійок та понесені затрати на оплату юридичних послуг по справі у розмірі 350 гривень.
Стягнути з Комунального підприємства „Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 3 000 гривень.
Стягнути з Комунального підприємства „Павлоградське виробниче управляння водопровідно-каналізаційного господарства" на користь держави судовий збір у розмірі 290 гривень, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у розмірі 7 гривень 50 копійок , перерахування зазначених коштів зробити на їх отримувача - Державне підприємство „Судовий інформаційний центр", код ЄДРПОУ : 30045370 ; розрахунковий рахунок : 26001014180002 ; банк - ВАТ „Банк Універсальний" м. Львів ; МФО банку 325707.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але на нього може бути принесена касаційна скарга протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: /підпис/
Судді - /підписи/
З оригіналом згідно: суддя О.П.Бараннік