УХ ВАЛА Іменем   України

2006 р. вересня місяця «20» дня, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого:   Шестакової Н.В. Суддів:   Іващенко В.В.

Мясоєдової Т.М.

При секретарі: Іванові O.K. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2до прокуратури Автономної Республіки Крим, Державного казначейства України, Красноперекопської міжрайонної прокуратури про відшкодування матеріальної та моральної шкоди з апеляційною скаргою ОСОБА_2., ОСОБА_1. на ухвалу Центрального районного суду м. Сімферополя АРК від 08 червня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись з позовом до прокуратури АРК, Красноперекопської міжрайонної прокуратури про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Вимоги мотивовані тим, що кількаразові звернення позивачів у прокуратуру залишилися без належного реагування:

·  19.04.2000р.: про залучення до кримінальної відповідальності посадових осіб державної інспекції по контролю за цінами Автономної Республіки Крим і начальника відділу Комітету з захисту прав споживачів в Автономної Республіки Крим з доповненнями від 20.04.2000р., 29.04.2000р. По результатам розгляду заяви слідчим прокуратури винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи. 31.05.2000р. позивачем подана скарга в прокуратуру Автономної Республіки Крим. Копії постанов про відмову в порушенні кримінальної справи вручені заявником не були, хоча вони зазнали шкоди в сумі 1700 грн., що привело до хвороби ОСОБА_1, який був змушений лікуватися в санаторії «Чорноморець» у м. Ялта.

·  19.11.2002р. позивачами подана заява в прокуратуру м. Красноперекопська про те, що Осипенко схилила їх до внесення 5200 грн. у благодійний фонд «Відродження Криму», фактично створила злочинну організацію. Ще цілий ряд звертань у прокуратуру м. Красноперекопська і прокуратуру Автономної Республіку Крим від 26.11.2001.p., 29.12.2001р., 17.12.2001р., 21.12.2001р., 06.02.2002р. були проігноровані. Позивачеві довелося виступити по телебаченню, що коштувало 150 грн., помістити статтю в газету. Лише після звернення в ДПА була порушена кримінальна справа. У грудні місяці 2002р. позивачі прочитали в газеті «Кримська правда» про те, що злочин розкритий податковою міліцією. Позивачі вважають, що це їхня заслуга, а не правозахисних органів.01.04.2002р. подана заява в прокуратуру про розкрадення алюмінієвих труб в с. Ішунь, про що винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи, яка була скасувана. У наступній заяві також ставилося питання про неправомірну перевірку фірми позивачів Державним комітетом по захисту прав споживачів. Рішення за заявою не ухвалене. На відповідь на скарги позивачів прокуратури призначила перевірку господарської діяльності підприємства позивачів. Справа № 5594/2006

-    13.09.2002р. прокуратура призначила перевірку господарської діяльносг

підприємства позивачів, у зв'язку з чим позивачі подавали скарги на дії заступника

прокурора Сокола Г.Д. і міліції.

· 08.10.2002р. фірма позивачів за замовленням конкурентів піддана перевірці Республіканською інспекцією контролю за якістю лікарських препаратів. За результатами перевірки на фірму позивачів накладений штраф 306 грн. На виявлені позивачами порушення в діяльності державної аптеки інспекція уваги не звернула.

· не одержавши відповіді на свої звернення з прокуратури, 06.11.2002р. позивачі почали голодування, що тривало 35 днів і було припинено лише після зустрічі з заступником прокурора Автономної Республіки Крим Ребровим, котрий обманом змусив їх написати заяву про припинення голодування в обмін на розгляд їхньої скарги прокурором Автономної Республіки Крим. Але вони були обмануті, одержавши відповідь від начальника відділу прокуратури, а не від прокурора.

· 30.10.2002р. за результатами проведеної перевірки прокурор подав позов проти фірми позивачів у господарський суд Автономної Республіки Крим, який рішенням від 18-25.04.2003р. позов задовольнив. Згодом вказане рішення було скасовано постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.10.2003р.

Позивачі вважають, що прокуратура незаконно пред'явила позов, за що її працівники повинні понести покарання, у зв'язку з чим подали заяву про порушення кримінальної справи проти прокурора Осипенко. Згодом прокурором було подано ще 2 позови й ініційовано ще одну перевірку.

- не маючи можливості займатися справами фірми, на який працювали 34 чоловіка,

10.04.2004р. позивачі прийняли рішення про ліквідацію фірми, прийняли рішення про

зміну місця проживання.

Вказаними протиправними діями і бездіяльністю Красноперекопської міжрайонної прокуратури і прокуратури АР Крим їм було заподіяно матеріальну шкоду в розмірі 8800 грн., і моральну шкоду у розмірі 700 000 грн., яку вони просять стягнути з відповідачів.

Ухвалою Центрального районного суду Автономної Республіки Крим від 08.06.2005р. провадження в справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до Красноперекопської міжрайонної прокуратурі Автономної Республіки Крим та Державного казначейства України про стягнення 700.000 грн. морального і 8.800 грн. матеріальної шкоди закрито. Позивачам запропоновано звернутися до місцевого суду з адміністративним позовом.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2 просять ухвалу суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Закриваючи провадження в справі за позовом ОСОБА_2., ОСОБА_1. про відшкодування матеріальної та моральної шкоди суд першої інстанції виходив з того, що всі відповідачі являються суб'єктами владних повноважень, дії чи бездіяльність яких можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства.

З такими висновками суду не погоджується колегія суддів, оскільки відповідно до п.1 ч.І ст. 17 КАС України спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності відносяться до компетенції адміністративних суддів.

Між тим, із змісту позовної заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 вбачається, що спір щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень відсутній.

\

Справа адміністративної юрисдикції згідно з п.1 ч.І ст. З КАС України - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Проте у позові ОСОБА_1, ОСОБА_2відсутні вимоги щодо вирішення публічно-правового спору з суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його дій чи бездіяльності.

У позовній заяві позивачі ставлять тільки питання про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, посилаючись на норми Конституції України як норми прямої дії.

За таких обставин колегія суддів, керуючись п.2 ч.І ст. 312 ЦПК України, колегія суддів скасовує ухвалу суду про закриття провадження у справі з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.2 ч.І ст. 312, 314, 315 Цивільного процесуального Кодексу України

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2задовольнити .

Ухвалу Центрального районного суду м. Сімферополя від 08.06.2006р. скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.Справа № 5594/2006