УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Шестакової Н.В.
суддів М'ясоєдової Т.М.
Соловйова М.В
При секретарі Войциховської'Е.В.
з участю: представника позивача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за апеляційною скаргоюОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 21 лютого 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 доОСОБА_1 про стягнення суми за договором позики та по зустрічному позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою доОСОБА_1 про стягнення 14700 грн. за договором позики. Позовні вимоги мотивовані тим, що 30.05.2001 року між ним та відповідачем був укладений договір позики, згідно якого ОСОБА_1 отримав від позивача 2800 доларів США, що еквівалентно 14700 грн. яку відповідач зобов'язувався повернути в строк до 01 січня 2005 року, що підтверджується власноруч написаною розпискою. ОСОБА_1 гроші не повернув у встановлений договором строк до 01 січня 2005 року, тому позивач просить стягнути з відповідача вказану суму.
Відповідач ОСОБА_1 позов не визнав і заявив зустрічний позов про визнання договору позики недійсним, мотивуючи свої вимоги тим, що розписку від 30.05.2001 року він не писав і гроші від ОСОБА_2 не отримував.
Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 21 лютого 2006 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 14700 грн. в рахунок погашення боргу, у відшкодування витрат на проведення експертизи 453 грн. і 147 грн. державного мита, а всього 15300 грн. У зустрічному позові ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції від 21.02.2006 року як необгрунтованого, постановленого з порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, почеркознавська експертиза по справі проведена з грубим порушенням законодавства, місцевим судом було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про допит свідків та проведення повторної або додаткової почеркознавської експертизи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача Зільберової
П.І., представника відповідача ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи.
обговоривши доводи апеляційної скарги відповідача, судова колегія вважає, що не має
правових підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача..
Згідно зі статтею 303 Цивільного процесуального кодексу України при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2, місцевий суд виходив з того, що відповідачем позивачу не був повернутий борг в сумі 2800 доларів у виконання укладеного між сторонами 30.05.2001 року договору позики, який підтверджується складеною відповідачем розпискою виконаною власноручно ОСОБА_1, що підтверджується висновком почеркознавської експертизи.
З такими висновками місцевого суду погоджується суд апеляційної інстанції, оскільки вважає їх обґрунтованими.
Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) гроші, кошти або інші речі визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики вважається укладеним з моменту .передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною другою статті 1047 Цивільного кодексу України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позивальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно зі статтею 215 наведеного кодексу, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203' вказаного кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
На підставі ст. 1051 Цивільного кодексу України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, 30 травня 2001 року між сторонами було укладено договір позики згідно якого, ОСОБА_1 позичив у ОСОБА_2 1800 доларів США, суму еквівалентну 14700 грн., і зобов'язався повернути ці гроші до 01.01.2005 року. Укладення між сторонами договору позики та отримання відповідачем грошей в сумі 2800 доларів США підтверджується розпискою, складеною власноручно ОСОБА_1 (а.с. 4).
Висновком почеркознавської експертизи НОМЕР_1 встановлено що розписка на а.с. 4 виконана саме відповідачем ОСОБА_1
В зв'язку з тим, що заявник згідно з п. З ст. 10 ЦПК України не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, місцевий суд обґрунтовано задовольнив позов ОСОБА_2, а зустрічний позов ОСОБА_1 визнав таким, що не підлягає задоволенню.
Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, по суті не спростовують висновків суду першої інстанції і не можуть бути прийняті до уваги, тому що зроблені судом висновки
Справа № 22ц-3666/06
відповідають фактичним обставинам, матеріалам справи та вимогам закону, в зв'язку з чим, оскаржуване рішення не може бути скасоване чи змінено по суті.
При розгляді справи суд повно, об'єктивно та всебічно з дотриманням вимог процесуального права дослідив обставини справи, дав належну оцінку наданим сторонами доказам.
Додаткових доказів, що мають відношення до справи, відповідач апеляційному суду не надав.
Посилання апелянта на те, що розписка була ним написана у зв'язку з трудовими відносинами з ЗАТ „Кримський торгово-промисловий дім" безпідставне, оскільки зі змісту оспорюваної розписки, написаною власноручно ОСОБА_1, це не вбачається.
Не надано доказів і про те, що висновки почеркознавської експертизи не обґрунтовані або не відповідають фактичним обставинам справи, тому не можуть бути визнані згідно положень статей 58, 59 ЦПК України допустимим доказом по справі.
Вказана експертиза проведена судом першої інстанції з дотриманням вимог частини 2 статті 59, статей 53, 60 Цивільного процесуального кодексу України, висновок експерта відповідає за змістом статті 66 наведеного кодексу, і Підтверджується поясненнями експерта в судовому засіданні, порушень норм процесуального законодавства при проведенні експертизи не встановлено, суперечливих висновків експерт не зробив. Необхідності в проведенні повторної або додаткової почеркознавської експертизи відповідач та його представник належним чином не мотивували, тому в задоволенні їх клопотання місцевим судом було відмовлено, обгрунтовано.
Судове рішення постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і правових підстав для його скасування з постановою нового рішення по справі не встановлено.
З урахуванням наведеного, керуючись статтями 303, 308, 313, 315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргуОСОБА_1 відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 21 лютого 2006 року залишити без змін.
Справа № 22ц-3666/06 Головуючий суду першої інстанції
Чумаченко Р.Д. Доповідач М'ясоєдова Т.М.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України у двохмісячний строк з дня набрання нею законної сили.