РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2006  року місяця  вересня   12  дня  колегія суддів судової палати  у

цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого, судді    Шестакової Н.В.

суддів    Чистякової Т.І.

Данила Н.М.

При секретарі                                                 Бахтагарєєвої М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні жилим будинком та виселення та по зустрічному позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання угоди купівлі-продажу дійсною та визнання права власності на жилий будинок за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 -ОСОБА_6 на рішення Київського районного суду м. Сімферополь Автономної Республіки Крим від 30 травня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом доОСОБА_2.,ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5. про усунення перешкод в користуванні жилим будинком АДРЕСА_1 шляхом виселення, посилаючись на те, що за нею згідно з рішенням Київського районного суду від 22 травня 2003 року як за єдиною спадкоємицею після брата ОСОБА_1 визнано право власності на жилий будинок АДРЕСА_1, але користуватися вказаним майном вона не може оскільки в ньому безпідставно мешкають відповідачі.

У листопаді 2005 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання дійсним договору купівлі-продажу жилого будинку АДРЕСА_1, визнання права власності на будинок, мотивуючи тим, що він в лютому 1999 року у ОСОБА_2 (брата позивачки) придбав недобудований будинок за вказаною адресою за 16000 доларів СІЛА, про що є розписка від 10 лютого 1999 року, вони домовилися про те, що засвідчать договір нотаріально після закінчення будівництва. З березня 1999 року він з сім'єю поселився в будинок, майже добудував його та проживає в ньому до теперішнього часу.

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополь АР Крим від 30 травня 2006 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_2. задоволено, визнана дійсною угода купівлі-продажу жилого будинку АДРЕСА_1 міжОСОБА_2 та ОСОБА_7. від 10 лютого 1999 року дійсною, та визнано заОСОБА_2 право власності на жилий будинок АДРЕСА_1

Не погодившись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 -ОСОБА_6   подала  апеляційну  скаргу,   в  якій   ставить  питання  про

Справа № 22- 5839/2006р.                          

2

скасування судового рішення з ухваленням нового рішення, яким відмовитиОСОБА_8  в задоволенні позову, тому, що рішення прийнято всупереч висновкам почеркознавчої експертизи та на підставі припущень щодо написання розписки членами сім'ї ОСОБА_2, а позовну заяву ОСОБА_1 залишити без розгляду, оскільки рішення Київського районного суду від 22 травня 2003 року скасовано за нововиявленими обставинами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явились, та їх представників, обговоривши підстави апеляційної скарги, судова колегія вважає за необхідне її задовольнити частково.

Згідно зі ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першій інстанції; апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської Ради № 1136 від 14 жовтня 1992 року ОСОБА_1. під будівництво жилого будинку була виділена земельна ділянка 1 385 вАДРЕСА_2 (нині АДРЕСА_1), на якій ОСОБА_1 почав будівництво жилого будинку, без дотримання вимог, встановлених законом.

Згідно довідки Сімферопольського МБРіТІ від 8 жовтня 2002 року на земельній ділянці, площею 600 кв.м., розташованій по вул. Карадагська,21 м. Сімферополь, зведено жилий будинок літер „А" - 66 % готовності, веранда „а-1", відкрита веранда „а-2", веранда „а-3", теплиця „О", сарай „Б".

ОСОБА_2 підтвердив у суді, що згідно розписки від 10 лютого 1999 року він придбав у ОСОБА_2 недобудований жилий будинок, який після вселення він почав добудовувати, до теперішнього часу - будівництво будинку не завершено.

Таким чином, суд першої інстанції визнав дійсною угоду купівлі - продажу самочинного недобудованого будинку, що суперечить діючому законодавства, а саме вимогам ст. ст. 380, 656 ЦК України, роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України „ Про практику застосування України статті 105 Цивільного кодексу України", згідно з п.З якого, вирішуючи позови про право власності на самовільно споруджені житлі будинки або прибудови, в тому числі пов'язані з купівлею -продажем, міною, даруванням, спадкуванням останніх, а також вимоги про поділ цих будівель між учасниками будівництва і визначення порядку користування приміщеннями в них, про відшкодування витрат, понесених на самовільне будівництво, суди повинні враховувати, що щодо таких жилих будинків і прибудов не виникає прав і обов'язків власника ні в осіб, які їх спорудили, ні в осіб, які уклали щодо них угоди.

Рішення Київського районного суду АРК від 22 травня 2003 року, яким визнано право власності за ОСОБА_1. На жилий будинок АДРЕСА_1 скасовано за нововиявленими обставинами. ОСОБА_1 Заявила вимоги про залишення її позову без розгляду.

Виходячи з наведеного, оскільки рішення суду постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, то відповідно до ст.309 ч. 1 п.4 ЦПК України воно підлягає скасуванню, з ухваленням по справі нового

з

рішення про відмову в позові ОСОБА_2 та залишення позову ОСОБА_1 без розгляду.

Керуючись ст.ст. 304 п.1, 307, 309 п.4, 313 п.1, 315, 317, 319 Цивільного процесуального кодексу України колегія суддів судової палати з цивільних справ, -

РІШЕННЯ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 на рішення Київського районного суду м. Сімферополь Автономної Республіки Крим від 30 травня 2006 року задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Сімферополь Автономної Республіки Крим від 30 травня 2006 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5про усунення перешкоди у користуванні жилим будинком та виселення залишити без розгляду.

У позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання угоди купівлі-продажу дійсною та визнання права власності на жилий будинок відмовити.

Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців до Верховного Суду України.