1-104

ВИРОК

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

11 вересня 2007 року                                                                                            місто Київ

Військовий місцевий суд Київського гарнізону в складі: головуючого - судді підполковника юстиції РИМАРА Є.П.,  при секретарі ШЕРЕМЕТ О.Ю.,  за участю державного обвинувача - старшого помічника військового прокурора Дарницького гарнізону капітана юстиції БОНДАРУКА Р.В.,  у відкритому судовому засіданні в приміщенні військового суду розглянув кримінальну справу за обвинуваченням військовослужбовця військової частини А-2215,  лейтенанта

ОСОБА_1,  який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.  Вінниця,  громадянина України,  українця,  з вищою освітою,  неодруженого,  не судимого,  призваного на військову службу Жовтневим РВК м.  Харкова в 2001 році,  проживаючого за адресою:АДРЕСА_1  -у вчиненні злочину,  передбаченого ч.2  ст. 407 КК України. Судовим слідством військовий місцевий суд,  -

ВСТАНОВИВ:

22 травня 2007 року,  ОСОБА_1 попередньо отримавши направлення на стаціонарне лікування у Головному військовому клінічному госпіталі МО України,  бажаючи тимчасово ухилитися від несення обов'язків військової служби,  самовільно залишив розташування військової частини А-2215 та направився до місця проживання батьків. До місця служби ОСОБА_1 за власною волею повернувся 13 червня 2007 року. Протягом часу з 22 травня по 13 червня 2007 року підсудний проводив час на власний розсуд,  до органів державного та військового управління не звертався,  про себе як військовослужбовця не повідомляв. 27 липня 2007 року підсудний з'явився з повинною до правоохоронних органів.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1винним себе у викладеному вище визнав повністю,  про обставини вчиненого діяння дав покази,  які по своєму змісту відповідають вказаному раніше і пояснив,  що в зв'язку із травмою ноги він отримав направлення до Головного військового клінічного шпиталю,  однак,  маючи бажання тимчасово ухилитися від несення обов'язків військової служби до шпиталю не прибув,  а 22 травня 2007 року поїхав до своїх батьків,  повернувшись добровільно до місця служби 13 червня цього ж року. 27 липня 2007 року він добровільно з'явився з повинною до військової прокуратури Дарницького гарнізону. Мети зовсім ухилитися від несення військових обов'язків він не мав.

Крім особистого визнання,  вина підсудного підтверджується всією сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів,  які не викликають сумнівів у своїй достовірності,  підсудним та іншими учасниками процесу не заперечуються. За клопотанням ОСОБА_1,  яке підтримали інші учасники судового засідання,  судове засідання проведено у відповідності до вимог ч.3  ст.  299 КПК України. Про цьому судом роз'яснено,  що в цьому випадку учасники процесу будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи та розмір цивільного позову в апеляційному порядку.

Таким чином,  на підставі викладеного,  дії лейтенанта ОСОБА_1,  який будучи військовослужбовцем,  самовільно залишив військову частину з 22 травня по 13 червня 2007 року,  тобто тривалістю понад десять діб,  але не більше місяця,  суд кваліфікує за ч.2  ст.  407 КК України.

Призначаючи підсудному ОСОБА_1 покарання,  суд бере до уваги і визнає обставинами,  які пом'якшують покарання,  його щире каяття у вчиненому,  явку з повинною,  активне сприяння розкриттю злочину.

Беручи до уваги вказані обставини,  а також враховуючи особу винного,  який раніше ні в чому протизаконному замічений не був,  до кримінальної відповідальності притягається вперше,  дав в судовому засіданні негативну оцінку своїм діям,  суд вважає можливим не застосувати до ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі,  а застосувати до нього покарання у вигляді штрафу,  оскільки на думку суду саме даний вид і розмір покарання є справедливим,  а також необхідним і достатнім для його виправлення.

На підставі викладеного та,  керуючись  ст.   ст.  299,  323,  324,  325,  332 КПК України,  військовий місцевий суд Київського гарнізону,  -

ЗАСУДИВ :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину,  передбаченого ч.2  ст.  407 КК України,  на підставі якої,  призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 90 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,  тобто 1530 (одна тисяча п'ятсот тридцять) гривень 00 коп.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1  - підписку про невиїзд - скасувати.

Вирок може бути оскаржений і на нього може бути внесене подання прокурора в апеляційному порядку до військового апеляційного суду Центрального регіону через військовий місцевий суд Київського гарнізону протягом 15 діб з моменту його проголошення,  а засудженим - протягом того ж строку з моменту вручення йому копії вироку.