ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  64/90-66/72-201221.03.12

Суддя господарського суду міста Києва Гончаров С.А.

при секретарі судового засідання Климович М.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал”

до відповідача: Житлово-будівельний кооператив “Зв’язківець”

про стягнення 19858,65 грн. заборгованості за холодне водопостачання та водовідведення гарячої та холодної води, 7745,66 грн. інфляційних витрат, 3204,08 грн. пені, 2084,66 грн. три проценти річних

При участі представників:

від позивача: ОСОБА_1 –за довіреністю від 31.12.2011 року № 56

від відповідача: ОСОБА_2. –за довіреністю від 29.02.2012 року

                          ОСОБА_3 –за довіреністю від 29.02.2012 року

СУТЬ СПОРУ:      

Позивач, публічне акціонерне товариство “Акціонерна компанія “Київводоканал” звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, житлово-будівельного кооперативу “Зв’язківець”, про стягнення 92132,04 грн. боргу, 7745,66 грн. інфляційних втрат, 3204,08 грн. пені, 2084,66 грн. три проценти річних, всього 105166,45 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невиконання належним чином відповідачем вимог укладеного між сторонами договору від 26.03.2002 року № 00365/4-05.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.10.2011 року у справі № 64/90, залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2011 року, в позові публічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.02.2012р. рішення господарського суду міста Києва від 05.10.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2011 року у справі № 64/90 скасовано в частині розгляду позовних вимог щодо стягнення 19858,65 грн. заборгованості за холодне водопостачання та водовідведення гарячої та холодної води, 7745,66 грн. інфляційних витрат, 3204,08 грн. пені, 2084,66 грн. три проценти річних та судових витрат.

Справу в наведеній частині направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

В іншій частині, рішення господарського суду міста Києва від 05.10.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2011 року у справі № 64/90 залишено без змін.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 09.02.2012р. за № 04-1/103 щодо призначення автоматичного розподілу справ, призначено проведення повторного автоматичного розподілу даної справи, за результатом проведення якого справа № 64/90 передана на розгляд судді Гончарову С.А.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10 лютого 2012 року прийнято до свого провадження справу № 64/90 за позовом публічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” до житлово-будівельного кооперативу “Зв’язківець” в частині позовних вимог щодо стягнення 19858,65 грн. заборгованості за холодне водопостачання та водовідведення гарячої та холодної води, 7745,66 грн. інфляційних витрат, 3204,08 грн. пені, 2084,66 грн. три проценти річних та судових витрат, та порушено провадження у справі.

Позивач, при новому розгляді справи, наполягав на задоволенні позовних вимог у відповідній частині.

Позивачем  на вимогу суду надані пояснення щодо методики, на підставі якої проводилось розрахункове визначення обсягів стоків по гарячій воді та приладу (лічильника) який його визначає.

Позивачем наведено, що пунктом 3.13 Правил користування № 190 від 18.10.2008 року передбачено розрахунки балансоутримувача бойлерів з виробником питної води на основі укладених договорів; натомість, між позивачем та ПАТ «Київенерго»не було укладено відповідного договору по тепловим пунктам, які подають гарячу воду до будинків, що обслуговує відповідач. З огляду на викладене, враховуючи, що будинки, які обслуговує відповідач, споживають гарячу воду з бойлерів ПАТ «Київенерго», обов’язок оплачувати питну воду, використану для надання послуг з гарячого водопостачання лежить на відповідачеві.

Відповідач, згідно з відзивом на позовну заяву, проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що, по-перше, позивачем, незважаючи на документально підтверджені обома сторонами дані, було неправомірно та безпідставно збільшено обсяг використаної відповідачем холодної води та її стоків за позовний період на 1443 куб.м., внаслідок чого у відповідача утворилась безпідставна заборгованість за таку послугу в розмірі 3230,80 грн.

По-друге, як стверджує відповідач, ним здійснюється розрахунок за надані послуги з водовідведення гарячої води згідно показань будинкового теплолічильника гарячого водопостачання у житловому будинку відповідача, які щомісячно виконуються представниками відповідача та ПАТ «Київенерго»та фіксуються у відомостях обліку споживання теплової енергії. Проте, за твердженням відповідача, позивачем безпідставно не приймаються показання наведеного лічильника та визначається обсяг стоків гарячої води згідно з показанням лічильника, встановленого у тепловому пункті ПАТ «Київенерго»на групу будинків, що призвело до безпідставного виникнення у відповідача суми боргу в розмірі 22576,32 грн.

Відповідач стверджує, що згідно виконаних ним розрахунків, має місце переплата відповідачем вартості наданих позивачем послуг на суму 11416,33 грн.

Окрім викладених вище обставин, відповідач в частині вимог у сумі 2195,06 грн., станом на 01.02.2008 року, проти позовних вимог заперечив, посилаючись на сплив позовної давності у цій частині.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:  

26.03.2002 року між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»(позивач/постачальник), та Житлово-будівельним кооперативом «Зв’язківець»(відповідач/абонент) був укладений договір № 00365/4-05 від 26.03.2002 на послуги водопостачання та водовідведення, відповідно до умов якого постачальник зобов’язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов’язується розрахуватися за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65 (а.с. 17-18 том 1).

Постачальник зобов’язався забезпечити постачання питної води, якість якої відповідає ДСТУ 2874-82 «Вода питна»та зобов’язався приймати каналізаційні стоки, які не перевищують гранично - допустимі концентрації шкідливих речовин.

Пунктом 3.1 договору сторони передбачили, що кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Пунктом 3.3. наведеного договору визначено, що кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об’ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності до п. 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах та селищах Ук раїни.

Відповідно до п. 3.4 договору абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п’ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.

В межах нового розгляду даної справи, у відповідності до Постанови Вищого господарського суду України від 02.02.2012р., предметом розгляду є позовні вимоги про стягнення з відповідача 19858,65 грн. заборгованості за холодне водопостачання та водовідведення гарячої та холодної води, 7745,66 грн. інфляційних витрат, 3204,08 грн. пені, 2084,66 грн. три проценти річних та судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виник спір щодо обґрунтованості сум нарахування позивачем відповідачу заборгованості за договором №00365/4-05 за період з 01.02.2008 року по 31.01.2011 року.

У постанові Вищого господарського суду України від 02.02.2012р. зазначено, що в ході розгляду справи судами попередніх інстанцій належним чином не з’ясовані обставини щодо обсягів наданих позивачем відповідачу послуг по коду 5-277 за період з 01.02.2008р. по 01.02.2011р., розмір вартості наданих послуг з водовідведення та водопостачання за цей період, а також не встановлена загальна сума коштів, що сплачена відповідачем за спірний період.

У постанові встановлено, що наявні розбіжності викликані невірним, на думку відповідача, визначенням позивачем обсягом стічних вод за спірний період, що відображено у його контррозрахунках, наявних в матеріалах справи.

Касаційною інстанцією доручено господарському суду першої інстанції врахувати викладені у постанові обставини і чітко встановити обсяги і вартість наданих послуг з водопостачання та водовідведення за спірний період по коду 5-227, вартість наданих послуг згідно діючих тарифів та суму коштів, яка була сплачена відповідачем згідно діючих тарифів.

Ухвалою суду від 10.02.2012 року судом було зобов’язано позивача надати суду докладний розрахунок вартості наданих відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення за період з 01.02.2008р. по 01.02.2011р. по коду 5-227 у заявленій до стягнення сумі в розмірі 19858,65 грн.

Позивачем, на вимогу суду, надано розгорнутий розрахунок позовних вимог до боржника ЖБК «Зв’язківець», відповідно до якого сума заборгованості відповідача станом на січень 2011 року складає 19858,65 грн.

При цьому, позивачем наведено відомості щодо обсягів наданих позивачем відповідачу послуг, зокрема, відомості щодо спожитої відповідачем питної води, що йде на підігрів (стоки), холодної води (вода та стоки).

Предметом дослідження у даній справи, є відсутність або наявність у відповідача заборгованості перед позивачем за договором № 00365/4-05 від 26.03.2002 року, зокрема, за період з 01.02.2008р. по 01.02.2011р. в розмірі 17663,59 грн.

Спір, що виник між сторонами у даній справі, стосується, зокрема, обсягів наданих послуг за водовідведення гарячої води (стоки).

Так, за даними позивача, обсяги споживання відповідачем гарячої води (водовідведення) за період з 01.02.2008р. по 01.02.2011р. складають 37579,25 грн.

Щодо методики, на підставі якої проводилось розрахункове визначення обсягів стоків по гарячій воді, та приладу (лічильника) який його визначає, позивачем пояснено суду, що, оскільки відповідач не має власного теплового пункту, він отримує гарячу питну воду з бойлеру № 61, який обслуговує групу будинків; питна вода подається на бойлер, де вона підігрівається, в подальшому –розподіляється між будинками; обсяг спожитої гарячої питної води, що була подана на бойлер, визначається за допомогою встановленого 14.12.2006 року водо лічильника типу MWN-NK-80 № 05053635. В подальшому, як стверджує позивач, обсяги спожитої відповідачем гарячої питної води визначаються в процентному співвідношенні пропорційно кількості мешканців, які проживають у кожному будинку.

Проте, з огляду на матеріали справи, суд робить висновок про те, що зазначена методика, якою позивач проводить розрахунок обсягів стоків по гарячій воді, а також визначення позивачем приладу (лічильника) який визначає таки обсяги, є помилковими.

Так, як зазначалось, договором між сторонами визначено, що кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об’ємів стоків, зокрема, з посиланням на п. 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах та селищах України.

Наведеним пунктом Правил визначено, що облік кількості стічних вод у цьому випадку здійснюється: за допомогою приладів обліку; за добовою продуктивністю насосів; за дебітом свердловини; на підставі витрати води на технологічні потреби; на підставі замірів кількості стічних вод, що надходять до комунальної каналізації.

Такі ж методи визначення кількості стічних вод передбачені і новою редакцією правил, затвердженою наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року N 190.

Тобто, метод визначений позивачем для обчислення стічних вод не передбачений ні договором ні, нормативною документацією, на яку посилались сторони при укладанні договору.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, у житловому будинку, який обслуговується Житлово-будівельним кооперативом «Зв’язківець», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Героїв Сталінграда, 15Б, з 2005 року встановлений лічильник MULTICAL UF типу 66-D0-2В2-158 № 4746752/2004, який, згідно відповідного паспорту теплолічильника, затверджено Держстандартом України та занесено до Державного Реєстру засобів вимірювань, дозволених для використання в Україні № У473-2000.

Наведений теплолічильник знаходиться на балансі ПАТ «Київенерго».

Технічним рішенням № 14840 з проекту встановлення вузла обліку теплової енергії на систему ГВП, Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», 19.08.2004 року було узгоджено без зауважень проект –вузол обліку теплової енергії на систему ГВП в житловому будинку по вул. Героїв Сталінграду, 15Б.

Згідно з актом прийняття теплового вузла обліку, затвердженого 30.03.2005 року, енергопостачальною організацією в особі відділення теплоаудиту ЦТА КДР СВП «Енергозбут Київенерго»дозволено з 30.03.2005 року експлуатацію приладу обліку теплової енергії: Теплолічильника MULTICAL UF типу 66-D0-2В2-158, встановленого за адресою: м. Київ, вул.. Героїв Сталінграду, 15Б.

14.08.2008 року, 26.05.2009 року, 23.04.2010 року, 31.05.2011 року складались Акти про готовність вузла комерційного обліку Споживача до роботи в опалювальний період. В наведених актах було зафіксовано обсяг та характеристики встановлених приладів, зокрема,  лічильника MULTICAL UF типу 66-D0-2В2-158 № 4746752/2004, та підтверджено його готовність до роботи в опалювальний період.

Таким чином у житловому будинку, який обслуговується Житлово-будівельним кооперативом «Зв’язківець», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Героїв Сталінграда, 15Б, встановлений та експлуатується окремий прилад обліку теплової енергії. При цьому, такий прилад забезпечує облік як теплової енергії у вимірі ГКал, так і облік витрат води питної у вимірі куб. м, яка потрапляє до будинку та використовується у вигляді гарячої води.

Так, зазначений будинковий теплолічильник фіксує обсяги води питної у подавальному трубопроводі та у зворотному трубопроводі. Різниця між цими даними є обсягом підігрітої питної води, що використана на гаряче водопостачання та у подальшому була скинута до каналізації.

Показання лічильника, встановленого в будинку по пр. Г.Сталінграда, 15-Б, зафіксовані у відомостях обліку споживання теплової енергії, підписані та скріплені печатками з боку ЖБК «Зв’язківець»та ПАТ «Київенерго».

З огляду на викладені вище обставини, наведені дані достовірно та обґрунтовано підтверджують фактичні обсяги використаної відповідачем гарячої води, прийнятих позивачем стоків гарячої води та, як наслідок наданих останнім послуг з водовідведення в цій частині.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, відомостей обліку споживання теплової енергії, обсяги споживання відповідачем гарячої води (водовідведення) за період  з 01.02.2008р. по 01.02.2011р. складають 16671,90 грн.

Натомість, як зазначалось, за даними позивача обсяги споживання відповідачем гарячої води (водовідведення) за цей період складають 37579,25 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 цього ж кодексу визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

З урахуванням викладених вище обставин, суд робить висновок про те, що твердження позивача про обсяг спожитої відповідачем гарячої води (водовідведення) за період  з 01.02.2008р. по 01.02.2011р. в розмірі 37579,25 грн., є необгрунтованим.

Натомість, судом, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, встановлено, що фактичні обсяги споживання відповідачем гарячої води (водовідведення) за період  з 01.02.2008р. по 01.02.2011р. складають 16671,90 куб.м.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно діючих у відповідні періоди тарифів вартість наданих відповідачу  послуг з водовідведення (стоки) гарячої води в обсягах 16671,90 куб.м., складає 14682,73 грн.

Між сторонами також наявний спір щодо обсягів використаної у житловому будинку відповідача холодної води та її водовідведення (стоки).

За даними позивача, відповідачем за період з 01.02.2008р. по 01.02.2011р. використано холодної води в обсягах 34281 куб.м.

Проте, такі твердження позивача спростовуються матеріалами справи.

Так, обсяг зазначеної послуги визначається за допомогою показань будинкового лічильника, встановленого у житловому будинку відповідача.

Обсяг використаної відповідачем холодної води визначається шляхом зняття показань зазначеного приладу обліку один раз на місяць представниками обох сторін –ЖБК «Зв’язківець»та АК «Київводоканал».

При цьому, про щомісячне зняття показань зазначеного приладу обліку, ЖБК «Зв’язківець»та АК «Київводоканал»складались двосторонні акти про зняття показань з приладу обліку за відповідні періоди, в якому зафіксовані, зокрема, поточні та попередні показання лічильника.

Як вбачається з наведених актів про зняття показань з приладу обліку, копії яких наявні в матеріалах справи, відповідачем за період з 01.02.2008р. по 01.02.2011р. використано холодної води в обсязі 32838,38 куб.м.

З урахуванням викладених вище обставин, зважаючи на надані суду докази, суд робить висновок про те, що твердження позивача про обсяг спожитої відповідачем холодної води (вода та стоки) за період  з 01.02.2008р. по 01.02.2011р. в розмірі 34281 куб.м.., не підтверджується матеріалами справи.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно діючих у відповідні періоди тарифів вартість наданих відповідачу  послуг з водопостачання та водовідведення холодної води в обсягах 32838,38 куб.м., складає 70475,17 грн.

Тобто, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачем було надано відповідачу за період з 01.02.2008р. по 01.02.2011р. послуги з водовідведення (стоки) гарячої води в обсягах 16671,90 куб.м., та послуги з водопостачання та водовідведення холодної води в обсягах в обсязі 32838,38 куб.м.

Судом встановлено, що вартість зазначених послуг, які надані позивачем відповідачу за договором № 00365/4-05, укладеного між сторонами від 26.03.2002 року, за період з 01.02.2008р. по 01.02.2011р., складає в загальному розмірі 85157,90 грн., в тому числі: вартість послуг з водовідведення (стоки) гарячої води –14682,73 грн., вартість послуг з водопостачання та водовідведення холодної води –70475,17 грн.

Статтями 509, 510 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої  сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ст. 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем за період  з лютого 2008 року по січень 2011 року сплачено на користь позивача за холодну воду, водовідведення холодної та гарячої води грошові кошти на загальну суму 91550,50 грн.

Наведені обставини вбачаються зокрема, з наданих відповідачем платіжних доручень, а також підтверджені як відповідачем, так і позивачем,  та не заперечуються жодною зі сторін.

З огляду на викладене, суд робить висновок про те, що факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за період з 01.02.2008р. по 01.02.2011р. за договором № 00365/4-05 від 26.03.2002 року в розмірі 17663,59 грн., спростовується матеріалами справи. Та навпаки, матеріалами справи підтверджується належне виконання відповідачем своїх зобов’язань перед позивачем за умовами вказаного договору за наведений період.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за холодне водопостачання та водовідведення гарячої та холодної води в розмірі 17663,59 грн., є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Також, до складу позовних вимог, що є предметом розгляду у даній справі, входять вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 2195,06 грн., яка виникла станом на 01.02.2008 року.

Відповідачем у даній справі заявлено про застосування позовної давності щодо вимог позивача про стягнення заборгованості в сумі 2195,06 грн., яка виникла станом на 01.02.2008 року.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу (ст. 260 Цивільного кодексу України)

Частиною 3 статті 254 Цивільного кодексу України визначено, що строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Дана позовна заява подана Публічним акціонерним товариством “Акціонерна компанія “Київводоканал” до господарського суду 30.03.2011 року, та, з огляду на положення діючого законодавства України, строк позовної давності для звернення до суду з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла станом на 01.02.2008 року, є таким, що сплинув на час звернення позивача до суду з даним позовом.

З матеріалів справи не вбачається та судом не встановлено обставин, передбачених статтями 263, 264 Цивільного кодексу України, які б свідчили про зупинення або переривання строку позовної давності у даних правовідносинах.

Позивачем не наведено жодних поважних причин пропуску ним строку позовної давності.

Частинами 4, 5 статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

З огляду на таке, зважаючи на те, що відповідачем у даному спорі заявлено про застосування позовної давності щодо вимог про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 2195,06 грн., яка виникла станом на 01.02.2008 року, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню з огляду на сплив встановленого строку позовної давності.

Предметом розгляду у даній справі є також стягнення з відповідача 7745,66 грн. інфляційних витрат, 3204,08 грн. пені, 2084,66 грн. три проценти річних.

Наведені вимоги є похідними від суми основного боргу за договором № 00365/4-05 від 26.03.2002 року.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на встановлену судом відсутність заборгованості відповідача перед позивачем за договором № 00365/4-05 від 26.03.2002 року, та, як наслідок, порушення  відповідачем зобов’язань за цим договором, вимоги про стягнення пені, інфляційних витрат та трьох процентів річних також є такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 19858,65 грн. заборгованості за холодне водопостачання та водовідведення гарячої та холодної води, 7745,66 грн. інфляційних витрат, 3204,08 грн. пені, 2084,66 грн. три проценти річних, є такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати, у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача у зв’язку з відмовою в задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 254, 256, 257, 260, 263, 264, 267, 509, 510, 549, 599, 610, 623, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. ст.ст. 1, 2, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 82-85, 11112 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” до Житлово-будівельний кооператив “Зв’язківець”  про стягнення 19858,65 грн. заборгованості за холодне водопостачання та водовідведення гарячої та холодної води, 7745,66 грн. інфляційних витрат, 3204,08 грн. пені, 2084,66 грн. три проценти річних –відмовити.

Суддя                                                                                                       С.А. Гончаров

В судовому засіданні 21.03.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення складено в повному обсязі та підписане 26.03.2012р.