Справа №22-ц-1150/12Головуючий у І інстанціїПодрєзова Г.О.
Категорія40Доповідач у 2 інстанції Малород
03.03.2012
УХВАЛА
Іменем України
28 лютого 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
Головуючого: Поліщука М.А.
суддів: Малорода О.І., Іванової І.В..
при секретарі: Клименко В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Київ
цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 липня 2011 року та на додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування квартирою, -
в с т а н о в и л а:
В травні 2011 року позивачі звернулися до суду з позовом та після зміни позовних вимог просили визначити порядку користування квартирою.
Мотивували вимоги тим, що згідно свідоцтва про право власності на квартиру від 18 вересня 1998 року квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності позивачам та відповідачці в рівних частинах, яку вони отримали в порядку приватизації.
Після розірвання шлюбу 15 грудня 2010 року відносини між колишнім подружжям погіршились, у них почали виникати конфлікти щодо порядку користування житловими приміщеннями у вказаній квартирі. Також погіршились відносини у відповідачки та сина відповідача ОСОБА_5 і останній став проживати з батьком.
Квартира складається з двох жилих кімнат. В квартирі зареєстровані та проживають 4 особи: сторони по справі та неповнолітня дочка - ОСОБА_6 – 2001 року народження.
Посилаючись на зазначені обставини, а також на те, що відповідач створює позивачам перешкоди у належному користуванню квартирою, добровільно вирішити спір не бажає, просили суд визначити порядок користування квартирою виділивши їм у користування кімнату 17,7 кв.м., відповідачці –12,1 кв. м., залишивши інші приміщення у спільному користуванні.
Рішенням суду позов задоволено.
Основним та додатковим рішенням суду визначено порядок користування квартирою АДРЕСА_1 таким чином, що позивачам виділено у користування жила кімната площею 17,6 кв. м, відповідачці з неповнолітньою дочкою виділено у користування жила кімната площею 12,1 кв. м., підсобні приміщення залишено у загальному користуванні.
ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та додаткове рішення, ухвалити нове, яким відмовити в позові, мотивуючи тим, що судом першої інстанції під час розгляду справи було допущено порушення норм матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції при винесенні рішення було погіршено житлові умови її /відповідачки/ та її неповнолітньої дитини, а саме порушено норму закону, яка встановлює розмір жилої площі на одну особу. Крім того, не було враховано, що позивач ОСОБА_3 фактично забезпечений іншим житлом, проживає в власній однокімнатній квартирі та перешкод йому у доступі до спірної квартири вона /відповідачка/ не чинить.
Апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності сторонам по справі в рівних частинах по 1/3 частині кожному, що підтверджуються копією свідоцтва про право власності на квартиру від 18 вересня 1998 року, власником якої сторони стали в порядку приватизації.
Квартира має загальну площу 52,0кв.м. та житлову - 29,7 кв.м., складається з двох жилих кімнат площею 17,6 кв.м., 12,1 кв.м., кухні - 8,9кв.м.,ванної 3,4 кв.м., туалету-1,0 кв.м., коридор - 8,5 кв.м.
Також встановлено, що сторони ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого у них народилося двоє дітей син - ОСОБА_4 - 1992 року народження та дочка ОСОБА_6 - 2001 року народження.
Неповнолітня дочка ОСОБА_6 - 2001 року народження не є співвласником квартири.
15 грудня 2010 року шлюб між подружжям розірвано і з цього часу між сторонами стали виникати конфлікти з приводу користування квартирою.
Встановлено, що між сином та матір’ю також виникають конфліктні ситуації.
Суд задовільнив позовні вимоги та при постановленні рішення послався на положення ст.. 48, 63 ЖК України та ст.. 358 ЦК України.
При постановленні рішення суд виходив з того, що співвласник має право на надання йому у володіння та користування тієї частини майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
На думку колегії суд вірно встановив обставини справи та прийшов до правильного висновку про визначення порядку користування квартирою.
Заперечення викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновки суду.
Апелянт стверджує, що суд допустив порушення вимог ст.. 63, 48 ЖК України, п.53 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень в Українській РСР затверджених Радою Міністрів Української РСР № 470 від 11 грудня 1984 року та Постанови виконкому Київської обласної ради від 8 липня 1991 року № 112.
Указані нормативні акти передбачають, що в населених пунктах Київської області житлова площа на одну особу не повинна бути меншої 9 кв. м. В той час як їй та дочці на двох виділено житлову кімнату загальним розміром 12,1 кв.м., що є порушенням.
Ст. 48, 63 ЖК України, на які послався суд у рішенні, п.53 Правил обліку громадян, Постанова виконавчого комітету Київської обласної ради регулюють відносини користування жилими приміщеннями в будинках державного та громадського житлового фонду і не регулюють відносини власників приватизованої квартири. Такі відносини регулюються главою 6 ЖК України.
Відповідно до п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1995 року (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 1998 року) № 15 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" квартира, яка є спільною сумісною чи спільною часткою власністю, на вимогу учасника (учасників цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення із самостійними виходами, які можуть використовуватись як окремі квартири або, які можна переобладнати в такі квартири). В протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщенням квартири, якщо про це заявлено позов.
Пункт 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 (із внесеними змінами від 10 березня 1989 року та від 25 травня 1998 року) зазначає, що при розгляді спорів, що не урегульовані житловим законодавством, суд застосовує норми цивільного законодавства.
З зазначеного випливає, що відносини, що склалися між сторонами - власниками спірної квартири повинні вирішуватись відповідно до ст.. 358 ЦК України та ст.. 150 ЖК України.
За таких обставин колегія виключає з мотивувальної частини рішення суду посилання на положення ст.. 48,63 ЖК України, поскільки названі норми матеріального права не регулюють спірні правовідносини.
Також колегія вважає необґрунтованим посилання в апеляційній скарзі на зазначені в ній норми матеріального права, поскільки вказані норми матеріального права, не регулюють спірні правовідносини.
Неповнолітня ОСОБА_6 - 2001 року народження не є співвласником квартири, народилась після її приватизації, правомірно, як член сім’ї вселилась у спірну квартиру і не позбавлена права користуватись спірною квартирою.
На думку колегії суд правомірно застосував до спірних правовідносин положення ст.. 358 ЦК України і визначив порядок користування квартирою лише між її співвласниками.
Частка відповідачки у спільній частковій власності становить 1/3 частину, що відповідає 9,9 кв.м. житлової площі, в той час як відповідачка отримала у користування 12,1 кв.м. житлової площі. /29,7:3=9,9 кв.м./
Згідно ст. 308 ч.1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За встановлених обставин, апеляційну скаргу необхідно відхилити, рішення суду залишити без змін поскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 308, 315 ЦПК України, колегія суддів ,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги –відхилити.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 липня 2011 року та додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2011 року –залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів.
Головуючий :
Судді :