Справа №2-3359
2007 рік
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 серпня 2007 року м. Макіївки
Гірницький районний суд м. Макіївки Донецької області у складі: головуючого - судді Супрун М. Ю. при секретарі - Мирошниченко О.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Макіївці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління комунальної власності Макіївської міської ради про визнання права власності на житловий будинок та господарську будівлю,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2007 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання за нею право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 та господарську будівлю, збудовану на прилягаючій до будинку земельній ділянці.
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 доводи позову уточнила та суду пояснила, що житловий будинок АДРЕСА_1 належав її батьку ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 05 вересня 1969 року, який не зберігся, так як був утрачений. У 1984 році батько самовільно перебудував цей будинок, тобто добудував до нього тамбур, сіни, в зв"язку з чим загальна площа будинку змінилась і складає 60, 5 кв.м, в тому числі житлова - 26, 5 кв.м. Крім того, на прилягаючої до будинку земельній ділянці власником була збудована вбиральня. ІНФОРМАЦІЯ_1 її батько помер, та після нього відкрилась спадщина у вигляді вказаного домоволодіння. Вона є єдиним спадкоємцем першої черги, постійно мешкала з батьком до його смерті, та не заявляла про відмові від спадщини. В наступний час отримати свідоцтво про право на спадщину вона не має можливості, оскільки правовстановлюючий документ на будинок був втрачений, тому просила визнати за нею у порядку спадкування після померлого батька право власності на будинок АДРЕСА_1 та господарську будівлю - вбиральню, розташовану на земельній ділянці, прилягаючої до будинку.
Представник відповідача, Управління комунальної власності Макіївської міської ради, у судове засідання не з'явився згідно листа, який надійшов до суду просив, розглянути справу у його відсутність, проти задоволення позовних вимог не заперечував.
Суд, заслухавши пояснення позивачки, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані ОСОБА_1 докази, прийшов до наступного.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 377 ЦК України, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах встановлених договором.
Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на ту частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.
Згідно ст. 375 ЦК України, власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно . Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 ЦК України
Згідно ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельній ділянці у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Судом встановлено, що згідно відомостям КП „Бюро технічної інвентаризації м. Макіївки" домоволодіння за АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2. На земельній ділянці самовільно збудовані вбиральня, позначена під літерою „Е-1", а також тамбур під літерою „а", сіни -під літерою „а2", в зв"язку з чим змінилась загальна площа житлового будинку та складає 60, 5 кв.м. , в тому числі житлова - 26, 5 кв.м.
Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред"явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Аналізуючи надані позивачкою докази, суд приходить до висновку, що померлий ОСОБА_2 набув право власності на підставах, не заборонених законом, на перебудований будинок за АДРЕСА_1, загальна площа якого в зв"язку з реконструкцією складає 60, 5 кв.м. , в тому числі житлова - 26, 5 кв.м. , а також на господарську будівлю - вбиральню, позначену в технічному паспорті КП „БТІ м. Макіївки" під літерою „Е-1"
Крім того, у відповідності до наданого суду свідоцтва про народження позивачки, виданого 12 травня 1959 року Долгоруковською сільрадою Липецької області, її батьком є ОСОБА_2 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_1.
Витяг із будинкової книги будинку за АДРЕСА_1, , свідчить про те, що позивачка з 1986 року зареєстрована та проживає на даній жилій площі.
Згідно витягам зі Спадкового реєстру Першої та П"ятої Макіївських державних нотаріальних контор, спадкова справа після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 не відкривалась, відомості про заповіти в конторах відсутні.
У відповідності зі ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно ч.3 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, тобто у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, він не заявив про відмову від неї.
У зв'язку з наведеним вище, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 основані на законі, та за нею у порядку спадкування після померлого батька ОСОБА_2 , необхідно визнати право власності на домоволодіння за АДРЕСА_1, загальною площею 60, 5
кв.м. , в тому числі житловою 26, 5 кв.м. , а також господарську будівлю - самовільно збудовану вбиральню, позначену під літерою „Е-1", оскільки позивачка постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, та в шестимісячний строк не заявила про відмову від спадщини.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України ст. ст. 375, 376, 377, 1269, 1270, 1261 ЦК України, суд
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління комунальної власності Макіївської міської ради про визнання права власності на житловий будинок та господарську будівлю - задовольнити.
Визнати право власності у порядку спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 за ОСОБА_1 на перебудований житловий будинок за АДРЕСА_1, із загальною площею 60, 5 кв.м. , в тому числі житловою - 26, 5 кв.м. , з тамбуром під літерою „а", сіньми - під літерою „а2", а також на господарську будівлю - вбиральню, позначену під літерою „Е-1", зобов"язавши Комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації внести відповідні зміни в реєстраційні документи на будинок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10- денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.