Справа №22-ц-714/06 Головуючий у 1 інстанції Веремчук Л.М.
Категорія 16 Доповідач Александрова М.А.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року липня 13 дня місто Луцьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Александрової М.А.,
суддів Здрилюк О.І., Расевича С.І. при
секретарі Гордійчук І.В. розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Волинського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» і виконавчого комітету Луцької міської ради про стягнення майнової і моральної шкоди за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду від 16 травня 2006 року.
Особи, які беруть участь у справі: позивач - ОСОБА_1,
представники позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідачі - Волинське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», виконавчий комітет Луцької міської ради,
представники відповідача - Калішук Володимир Павлович, Кучма Віктор Юрійович, Горбатюк Станіслав Володимирович. Колегія суддів
ВСТАНОВИЛА :
В грудні 2005 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Волинського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» і до виконавчого комітету Луцької міської ради про стягнення майнової і моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовував такими обставинами.
15 квітня 2003 року між ним і Волинським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» укладена кредитна угода НОМЕР_1, згідно з якою Фонд відповідно до Положення про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво /реконструкцію/ і придбання житла надав позивачеві кредит у сумі 72853 грн. терміном на 30 років на будівництво квартири площею 69,12 кв.м. за адресою АДРЕСА_1. Позивачем сплачений попередній внесок в сумі 10285 грн. Житло мало бути здане в експлуатацію 30 грудня 2004 Року.
Однак, відповідач не виконав умов договору.
1 квітня 2005 року позивач переуклав договір про дольову участь в будівництві з відповідачем і ВАТ «Луцьксантехмонтаж № 536», згідно з умовами якого отримав трикімнатну квартиру площею 78,9 кв.м. вартістю 1 кв.м. житла 1889 грн. у дев'ятиповерховому будинку АДРЕСА_2.
Невиконання управлінням своїх зобов'язань мало місце через те, щ0 виконком Луцької міської ради рішенням № 245 від 29 травня 2003 року «Про передачу функцій замовника будівництва 75-квартирного житлового будинку № 6 в 55 мікрорайоні» відмінив розпорядження Луцького міського голови № 139-рв від 18 квітня 2002 року «Про передачу права на завершення будівництва 75-;свартирного будинку № 6 в 55 мікрорайоні». За цим рішенням право на завершення будівництва будинку було передане від ТзОВ «М.Ж.К. - Буд.» до ВАТ «Луцьксантехмонтаж № 536».
Через неналежне виконання зобов'язань відповідачами позивач вважає, що поніс майнову шкоду в розмірі 53124 грн. 15 коп. /в результаті підвищення вартості 1 кв.м. житла з 1215 грн. 69 коп. до 1889 грн./. Просив позивач стягнути з відповідачів солідарне 53124 грн. 15 коп. майнової шкоди, а також заподіяну моральну шкоду в розмірі 10000 грн. відповідно до ст.24 Закону України «Про захист прав споживачів».
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 16 травня 2006 року в позові відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 посилається на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи і порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права. Просить рішення скасувати і ухвалити нове про задовольнення позову.
Позивач вважає, що суд необгрунтоване відмовив в позові, зіславшись на те, що на відносини між позивачем і відповідачами не поширюється Закон України «Про захист прав споживачів».
Представник відповідача - Волинського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» Горбатюк С.В. апеляційну скаргу заперечує. Вважає, що позивач добровільно уклав з відповідачем додаткову угоду до кредитної угоди від 15 квітня 2003 року НОМЕР_1, предметом якої є інший об'єкт кредитування із збільшенням площі квартири та розміру кредиту. Своїм правом на відмову від договору /кредитної угоди/ шляхом розірвання його і на відшкодування завданих невиконанням договору збитків позивач не скористався. Тому в даний час позивач не вправі вимагати відшкодування майнової і моральної шкоди.
Представник відповідача - виконавчого комітету Луцької міської ради Кучма В.Ю. також заперечує апеляційну скаргу позивача. Вважає, що виконком не брав на себе ніяких зобов'язань перед позивачем. А управління виконало перед позивачем свої зобов'язання за додатковою угодою від 22 квітня 2005 року, тому вимоги позивача безпідставні.
Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню ухваленням нового рішення з наступних підстав.
Відмовляючи в позові суд виходив з того, що відносини між сторонами не регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».
Проте, такий висновок є помилковим. Між позивачем і відповідачем -Волинським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» 15 квітня 2003 року укладена кредитна угода НОМЕР_1, згідно з якою відповідач надав позивачеві прямий адресний /цільовий/ кредит у сумі 72853 гри. терміном повернення 30 років на будівництво і придбання житла. Отже, відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, даних в п.2 постанови № 5 від 12 квітня 1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», до відносин, що регулюються Законом «Про захист прав споживачів» належать відносини, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних потреб побутових громадян /у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій/, тобто відносини між позивачем і відповідачем -Волинським регіональним управлінням.
Позивач вважає, що відповідачі не виконали взятих на себе зобов'язань, чим завдали йому майнову і моральну шкоду. Однак, вимоги позивача є безпідставними.
Так, із укладеної 15 квітня 2003 року кредитної угоди НОМЕР_1 вбачається, що управління надало позивачеві кредит в сумі 72853 грн. терміном на 30 років для будівництва і придбання житла, а позивач вніс попередній внесок в сумі 10285 грн. /а.с. 4-8, 50/. Згідно договору № 53 про дольову участь в будівництві /реконструкції/ житла від 15 квітня 2003 року квартира загальною площею 69,12 кв.м. вартістю будівництва 84028 грн. у 75-квартирному будинку АДРЕСА_1 мала бути збудована до 30 грудня 2004 року і передана позивачеві/а.с. 17, 18/.
Однак, позивачеві зазначена квартира передана не була, оскільки рішенням № 245 Луцького міськвиконкому від 29 травня 2003 року функції замовника будівництва 75-квартирного будинку № 6 в 55 мікрорайоні були передані від ТзОВ «М.Ж.К. - Буд» до ВАТ «Луцьксантехмонтаж № 536» /а.с. 20/ в зв'язку із заборгованістю виконкому перед ВАТ «Луцьксантехмонтаж № 536» за виконані ремонтно-будівельні роботи на об'єктах, які оплачуються з міського бюджету.
Отже, позивач відповідно до ст..6П ЦК України і розділів 5, 6 кредитної УГОДИ НОМЕР_1 /а.с. 4-9/ мав право на припинення зобов'язання шляхом односторонньої відмови від зобов'язання і відшкодування збитків та моральної шкоди.
Проте, позивач 22 квітня 2005 року укладає з Волинським регіональним управлінням Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву Додаткову угоду № 1 до Кредитної угоди НОМЕР_1, яка згідно п. 6.2 Кредитної угоди НОМЕР_1 є її невід'ємною частиною. Згідно з додатковою угодою відповідач надає позивачеві кредит в сумі 136236 грн. терміном повернення ЗО років на будівництво квартири НОМЕР_2 загальною площею 78,9 кв.м. АДРЕСА_2 /а.с.45/.
Зобов'язання за додатковою угодою відповідачем перед позивачем виконані - квартира передана позивачеві у власність.
Отже, за погодженням сторін в кредитну угоду були внесені відповідні зміни та доповнення шляхом оформлення додаткової угоди до кредитної угоди яка є невід'ємною частиною цієї угоди. Тому позивач не має права н відшкодування збитків та моральної шкоди.
Щодо другого відповідача - Луцького міськвиконкому, позов безпідставний, оскільки між сторонами не існувало будь-яких зобов'язань.
За таких обставин, в зв'язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Керуючись ст.ст. 309, 313, 316, 209 ЦПК України, на підставі ст.ст. 610, 611, 615 ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів», колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 16 травня 2006 року в даній справі скасувати і ухвалити нове рішення.
В позові ОСОБА_1 до Волинського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» і виконавчого комітету Луцької міської ради про стягнення майнової і моральної шкоди відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.