Справа № 11-538/06 р. Головуючий в 1 інстанції Мосієвич І.B.
Ст.185 ч.З, 357 ч.1,3 КК України Доповідач Матвієнко Н.В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м.Луцьк 10 жовтня 2006 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Хлапук Л.І.
суддів Силки Г.І., Матвієнко Н.В.
прокурора Смолюка Б.С
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку справу за апеляцією Любомльського міжрайонного прокурора на вирок Любомльського районного суду від 10 серпня 2006 року по кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_1, -
ВСТАНОВИЛА:
Зазначеним вироком ОСОБА_1, уродженка та мешканка ІНФОРМАЦІЯ_1 , українка, громадянка України, з середньою спеціальною освітою, розлучена, на утриманні малолітня дитина, не працююча, не судима, -
засуджена за ст.. 185 ч. З КК України на 3 роки позбавлення волі; за ст.357 ч.1 КК України на 1 рік обмеження волі; за ст.. 357 ч. З КК України на 1 рік 6 місяців обмеження волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначене покарання 3 роки позбавлення волі.
На підставі ст.. 75 КК України ОСОБА_1 звільнена від відбування покарання з випробуванням, якщо вона протягом одного року іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на неї передбачені ст.76 КК України обов'язки, зокрема, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи.
Стягнуто з засудженого ОСОБА_1 в доход держави 211 грн. 86 коп. судових витрат.
Вирішена доля речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_1 визнана винною в тому, що 8 червня 2006 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, переслідуючи корисливу зацікавленість, проникла через відчинені двері в будинок ОСОБА_2 в с. Олеськ Любомльського району, звідки таємно викрала гроші в сумі 3150 грн. і 100 доларів США, які привласнила, та незаконно заволоділа шляхом викрадення паспортами на ім'я ОСОБА_3, ОСОБА_4, свідоцтвами про народження ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, свідоцтвом про шлюб, свідоцтвом про смерть, ощадними книжками, які у себе вдома умисно знищила шляхом спалювання.
В апеляції Любомльський міжрайонний прокурор, який затверджував обвинувальний висновок, не оспорюючи доведеності вини та кваліфікації дій засудженої ОСОБА_1, посилається на те, що суд призначив покарання засудженій за ст. 357 КК України у вигляді обмеження волі всупереч вимог ч.З ст. 61 КК України, згідно якої дане покарання не застосовується до жінок, які мають дітей віком до 14 років, не звернувши уваги на те, що засуджена має на утриманні дитину 2002 року народження. Просить вирок суду змінити в частині призначення засудженій ОСОБА_1 покарання за ст.357 ч.1,3 КК України.
Заслухавши доповідача, який доповів зміст вироку суду, повідомив ким і в якому обсязі він оскаржений та виклав суть апеляції, заслухавши прокурора, який підтримував апеляцію, перевіривши матеріали справи, колегія суддів судової палати приходить до висновку, що апеляція прокурора підлягає до задоволення.
Висновки суду про вчинення ОСОБА_1 злочину при зазначених у вироку обставинах ґрунтується на зібраних у справі і досліджених в судовому засіданні доказах, і не оспорюються в апеляції.
Кваліфікація дій засудженої ОСОБА_1 за ст. 185 ч.З КК України, як таємне викрадення чужого майна з проникненням в житло, а також за ч.1 ст. 357 КК України, як умисне знищення офіційних документів.
Разом з тим, ОСОБА_1 безпідставно засуджена за ч.З ст. 357 КК України. Як вбачається з показань засудженої, її умисел був направлений на викрадення грошей, а не на незаконне заволодіння паспортом або іншими важливими особистими документами. З показань засудженої вбачається, що вона з корисливих мотивів викрала у потерпілої пакет з грошима, в яких знаходились також паспорти та інші документи, які вона одразу спалила, залишивши собі тільки гроші. Таким чином документи виявились у засудженій лише тому, що вона викрала пакет з грошима, в якому знаходились і інші документи. При відсутності прямого умислу на викрадення паспортів та інших документів, дії засудженої слід кваліфікувати тільки як викрадення чужого майна, тому вирок суду в цій частині підлягає скасуванню, а справа закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч.З ст. 357 КК України.
Крім того, призначаючи засудженій ОСОБА_1 за ст. 357 ч. 1 КК України покарання у вигляді обмеження волі, суд порушив вимоги ч.З ст. 61 КК України, згідно якої дане покарання не застосовується до жінок, які мають дітей віком до 14 років. Як вбачається з матеріалів справи, засуджена має на утриманні дитину 2002 року народження, інваліда дитинства, тому в частині призначення їй покарання за ч.1 ст. 357 КК України вирок слід скасувати і призначити їй інше покарання в межах санкції даної статті, залишивши їй призначене судом остаточне покарання за сукупністю злочинів та звільнення від відбування покарання на підставі ст.75 КК України, яке відповідає вимогам ст. 65 КК України.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів судової палати в кримінальних справах, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію Любомльського міжрайонного прокурора задовольнити.
Вирок Любомльського районного суду від 10 серпня 2006 року відносно ОСОБА_1 змінити.
В частині засудження ОСОБА_1 за ч.З ст. 357 КК України вирок скасувати, а справу провадженням закрити на підставі ст.6 п. 2 КПК України за відсутністю і її діях складу злочину.
За ч.1 ст. 357 КК України призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді штрафу в розмірі 30 (тридцяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 510 (п'ятсот десять) грн. За ст. 185 ч.З КК України залишити призначене судом покарання у вигляді З років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_1 покарання З (три) роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, якщо вона протягом одного року іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на неї передбачені ст.76 КК України обов'язки: повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання; не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи.
В решті вирок залишити без змін.