Дата документу Справа №
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-1266/2012р. Головуючий у 1-й інстанції: Пантилус О.П.
Суддя-доповідач: Онищенко Е.А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2012 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької с області у складі:
Головуючого: Онищенка Е.А.
Суддів: Ломейка В.О.
Подліянової Г.С.
При секретарі: Карацюпі О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 29 листопада 2011 року по справі позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Степанівка», Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області, виконавчого комітету Приазовської районної ради народних депутатів, Комунального підприємства «Нерухомість-П»Приазовської районної ради Запорізької області, третя особа на стороні відповідача: Степанівська Перша сільська рада Приазовського району Запорізької області, про визнання права власності, -
В С Т А Н О В И Л А:
В червні 2011 року ОСОБА_3 звернулася з позовом до ОСОБА_6, ТОВ «Агрофірма «Степанівка», Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області, виконавчого комітету Приазовської районної ради народних депутатів, КП «Нерухомість-П»Приазовської районної ради Запорізької області, третя особа на стороні відповідача: Степанівська Перша сільська рада Приазовського району Запорізької області, про визнання права власності.
В обґрунтування позову зазначала, що 27.02.2002 року між нею та ТОВ «АФ «Степанівка» було укладено договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1
З моменту укладення договору та до початку 2011 року позивач відкрито користувалася цим майном
У вересні 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до неї про повернення майна із чужого незаконного володіння, ґрунтуючи свої позовні вимоги на факту існування дублікату виданого 18.06.2008 року Приазовською районною державною адміністрацією про право особистої власності на житловий будинок, оригінал рішення якого видано 17.07.1990 року виконавчим комітетом Приазовської районної ради народних депутатів. Під час розгляду справи між сторонами була укладена мирова угода, яка затверджена судом. За умовами цієї мирової угоди ОСОБА_6 відмовився від вимог до позивача щодо витребування майна з чужого незаконного володіння. Проте, в 2010 році ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом про виселення з будинку ОСОБА_7, який є сином ОСОБА_3
З 1989 року і до укладення договору купівлі-продажу спірного будинку між позивачем та ТОВ «АФ «Степанівка»в 2002 році, нерухоме майно перебувало у власності ТОВ «АФ «Степанівка», яке є правонаступником колгоспу «Більшовик». В 1989 році колгоспом ОСОБА_6 було надано нерухоме майно для тимчасового проживання, в 1996 році він виїхав зі спірного будинку.
Право власності ОСОБА_6 зареєстровано 18.06.2008 року КП «Нерухомість-П»Приазовської районної ради Запорізької області на підставі дублікату свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 18.06.2008 року. З дублікату вбачається, що оригінал свідоцтва видано 17.07.1990 року виконкомом Приазовської районної ради народних депутатів. На думку позивача дублікат є недійсним, оскільки Приазовська районна державна адміністрація не має повноважень на видачу дублікатів документів, оригінали яких вона не видавала та рішення про їх видачу не приймала.
Позивач вважає, що свідоцтво про особисту власність колгоспного двору від 17.07.1990 року видано незаконно, містить недостовірні відомості, тому має бути визнано судом недійсним, так як законодавство, що діяло на момент видачі свідоцтва не передбачало можливості видачі документів про право власності на нерухоме майно замість записів у господарській книзі. Крім того, між колгоспом «Більшовик»та ОСОБА_6 будь-які правочини щодо відчуження будинку на користь голови колгоспного двору ОСОБА_6 не вчинялись.
Про відсутність у ОСОБА_6 права власності на нерухоме майно стверджує і він сам у своїй заяві на ім’я директора ТОВ «АФ «Степанівка»від 24.02.2006 року. В заяві він вказує про те, що він користувався спірним будинком виключно як наймач.
Виходячи з викладеного просила суд визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_1; визнати недійсним дублікат свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, виданий 18.06.2008 року Приазовською районною державною адміністрацією
Рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 29 листопада 2011 року в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог процесуального та матеріального права.
Згідно ст. 47 ЦК України, редакції 1963 року, який діяв на час укладення спірної угоди, нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі.
Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.
Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка у відповідно до ст.ст. 10, 60,57,58 ЦПК України як сторона, яка приймала участь у справі не довела суду ті обставини, на які вона посилалася як на підставу своїх вимог , а саме не довела, що продавець за договором купівлі продажу товариство «Агрофірма «Степанівка»ухиляється від нотаріального посвідчення договору, а також не довела , що вона виконала умови договору.
Судом встановлено, що 27 лютого 2002 року між позивачкою та ТОВ «АФ «Степанівка»було укладено договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 за 3615 грн.
Договір нотаріально не посвідчений.
Належні докази, що позивачка виконала умови договору в матеріалах справи відсутні.
Також судом встановлено, що рішенням № 150 виконавчого комітету Приазовської районної ради від 14.06.1990 року спірний будинок передано ОСОБА_6 на підставі цього рішення 17.07.1990 року ОСОБА_6 видано свідоцтво про право особистої власності.
З огляду наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав визнання за позивачкою права власності на спірний будинок за вищенаведеним договором купівлі продажу.
Отже встановив, що ОСОБА_3 не є власником спірного будинку, суд посилаючись на ст. 3 ЦПК України правильно визначився, що її права при видачі дублікату ОСОБА_6 свідоцтва про право власності на спірний будинок не порушені, і тому відсутні підстави для визнання його недійсним.
Таким чином вказані та інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права , які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 307, 308 , 317 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 29 листопада 2011 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: