Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22 ц –351/ 12 Головуючий у 1 інстанції: Аксьоненко В.І.
Суддя-доповідач: Денисенко Т. С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 лютого 2012 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Боєвої В.В.,
суддів: Денисенко Т.С.,
Коваленко А.І.,
при секретарі: Посник Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Розівського районного суду Запорізької області від 09 листопада 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: бюро технічної інвентаризації комунального підприємства „Розівський комунгосп”, Новомлинівська сільська рада про визнання права власності на житловий будинок , -
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності на житловий будинок.
В позовній заяві зазначав, що в 1977 році після смерті матері залишилося спадкове майно, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1. Оскільки на той час він проходив службу у Збройних силах СРСР та проживав за межами України, то від прийняття спадщини відмовився на користь брата, який оформив житловий будинок на своє ім’я. Брат в будинку не проживав та намагався його продати. Позивач за рішенням правління колгоспу „Перемога” №8 від 08.08.1990 року отримав земельну ділянку площею 0,07 га для будівництва житлового будинку. Протягом 1991 -1992 років на матеріальну допомогу, надану Міністерством оборони СРСР, спланував територію батьківського подвір’я та відремонтував хату. Відповідач не заперечував проти цього. Також в цей час він передав брату 500 радянських рублів в якості компенсації половини ринкової вартості будинку. У 1993 році після демобілізації з армії переїхав на постійне проживання в с. Новомлинівка. З цих підстав просив визнати за ним право власності на житловий будинок.
Рішенням Розівського районного суду Запорізької області від 09 листопада 2011 року відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставина справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення представників апелянта ОСОБА_5 та ОСОБА_6, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Як установлено судом, згідно зі свідоцтвом про право власності на жилий будинок, виданим 12 березня 1990 року виконкомом Куйбишевської районної ради, житловий будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4(а.с. 31)
Із виписки з рішення правління колгоспу „Перемога” від 08 серпня 1990 року вбачається, що за заявою ОСОБА_3 йому була виділена земельна ділянка площею 0,07 га під побудову жилого будинку в с. Новомлииновка. Зазначене рішення колгоспу було затверджено рішенням виконкому Новомлиинівської сільської ради від 09 серпня 1990 року №34 (а.с.34-35).
Згідно з наданої до позовної заяви копії технічного паспорту по АДРЕСА_1 знаходиться два жилих будинки: жилий будинок літ.А та жилий будинок літ А-1 (а.с. 17-29).
Між тим, із рішення реєстратора про відмову в державній реєстрації від 01.06.2011 року вбачається, що ОСОБА_3 відмовлено у реєстрації права власності на нерухоме майно –житловий будинок (новобудову), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з таких причин: право власності на житловий будинок (зруйнований) зареєстровано за ОСОБА_4, рішення виконкому Новомлиинівської сільської ради про списання зазначеного будинку з обліку БТІ відсутнє (а.с.41).
Частиною 1 ст. 344 ЦК України передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Позивачем заявлені вимоги про визнання права власності на жилий будинок АДРЕСА_1 на підставі ст. 344 ЦК України –за набувальною давністю у вересні 2011 року. Проте, зареєстрований за ОСОБА_4 жилий будинок зруйнований у 2010 році, виконкомом Новомлиинівської сільської ради не приймалося рішення про його списання з обліку БТІ, а на новобудову відсутня державна реєстрація.
З огляду на зазначене, суд дійшов до правильного висновку про відмову у визнані права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 Розівського району за набувальною давністю.
Доводи апеляційної скарги такі висновки суду не спростовують.
Рішення суду відповідає обставинам справи та вимогам матеріального і процесуального права. Підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Розівського районного суду Запорізької області від 09 листопада 2011 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: