Справа № 22-Ц-4878 2006р.                                       Головуючий 1 інстанції

Поліщук Т.В.

Категорія: визнання

права власності Доповідач: Трішкова І. Ю.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 жовтня 2006р, судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого          - Коваленко І.П.

суддів                   - Трішкової І.Ю., Черкасова В.В.

при секретарі           - Голіковій О.П.

адвоката                 - ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Люботинського міського суду Харківської області від 28 липня 2006р, по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю 3-х осіб ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на частину житлового будинку, та перерозподіл ідеальних часток будинку і стягнення судових витрат, -

встановила:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину жилого будинку, посилаючись на те, що з 10.09.1984р. вона проживала разом з ОСОБА_2, з яким знаходилась у фактичних  шлюбних відносинах, мали спільний бюджет, вели спільне господарство. 18.08.1998р. вони зареєстрували шлюб, а в 2002р. розірвали його. На цей час жилий будинок АДРЕСА_1 по 1/2 частині належав ОСОБА_2 і ОСОБА_3. Свою частину будинку ОСОБА_2 придбав разом з першою дружиною, якій відповідач сплатив компенсацію. Вона дала 1000 крб. для виплати компенсації.

Крім того, під час шлюбних відносин сторонами за спільні гроші та спільною працею була збудована прибудова А-1-1 та інші надвірні будівлі. Тому позивачка просила перерозподілити ідеальні частки співвласників будинку, визнавши за нею право власності на 369/2000 частини спільного будинку та стягнути з відповідача судові витрати в сумі 634 грн. 17 коп.

Відповідач ОСОБА_2 проти позову заперечував, посилаючись на те, що він придбав без участі ОСОБА_1 1/2 частини жилого будинку АДРЕСА_1. Своїй колишній дружині ОСОБА_5 він сплатив компенсацію за 1/4 частину будинку в розмірі 3000 крб. відповідно до рішення суду 1984р.

З ОСОБА_1 він проживав разом з 10.09.84р. Всі прибудови зроблені ним до реєстрації шлюбу. Всі прибудови в експлуатацію не приймались, документи на будівлю у нього відсутні.

Третя особа ОСОБА_3 проти позову не заперечував.

Третя особа ОСОБА_4 проти позову заперечувала, посилаючись на те, що всі прибудови робив її батько з допомогою родичів.

Рішенням Люботинського міського суду Харківської області від 28 липня 2006р. ОСОБА_1 в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і направити справу на новий розгляд, посилаючись на те, що в судовому засіданні доведено, що сторони перебували в фактичних шлюбних відносинах під час будівлі, що ОСОБА_1 приймала участь в будівництві. Прибудова А-1-1 є жилим приміщенням, тому висновки суду про те, що прибудова та інші будівлі не прийняті до експлуатації, є безпідставними.

Судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом повно та всебічно досліджені надані докази, дана їм належна оцінка і відповідно до встановленого ухвалене рішення, яке відповідає вимогам ст.ст. 10, 11, 60,212, 214, 215 ЦПК України.

В судовому засіданні встановлено, що жилий будинок АДРЕСА_1 належить на праві власності: 1/2 частина ОСОБА_2; 1/2 частина - ОСОБА_3.

Зазначену частину будинку ОСОБА_2 придбав під час перебування в шлюбі з ОСОБА_5. Рішенням суду від 03.12.1984р. з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 стягнута компенсація за 1/4 частину спірного будинку в розмірі 3000 крб. Термін сплати був встановлений до 15.12.1984р. в розмірі 2000 крб., а решту протягом двох років.

Компенсація ОСОБА_2 була сплачена своєчасно. Даних про те, що ОСОБА_1 передала відповідачу 1000 крб. для погашення боргу в матеріалах справи відсутні.

При розгляді справи суд обгрунтовано застосував норми цивільного кодексу в редакції 1963р., т.я. спірні правовідносини виникли до набрання чинності Цивільного Кодексу України 2003 р.

Відповідно до положень ЦК України та КпШС України, що діяли на час виникнення спору, перебування в фактичних шлюбних відносинах само по собі не давало право на майно однієї з сторони таких відносин.

Тому суд обгрунтовано прийшов до висновку, що при розгляді даного спору позивачка повинна була довести, що між нею та власником будинку була домовленість про створення спільної власності.

Що така домовленість існувала, ОСОБА_1 не довела.

Спірна частина будинку стала належати ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 2-ою Держнотконторою Харківського району 18.09.1982р. Відповідно до зазначеного договору жилий будинок АДРЕСА_1 мав площу 58, 96 кв. м. При цьому будинку були надвірні будівлі.

З наданої копії технічного паспорту вбачається, що після придбання частини будинку були зроблені: прибудова «А 1-1», тамбур «а-1»; колодязь К; навіс Б; вбиральня В, душ Г; сарай «Д» та «Є», погреб «Зп», хвіртка № 4; частина огорожі № 3 та огорожі № 5.

Суду наданий лист Люботинського БТІ, з якого вбачається, що прибудова літ «А-1-1», що розташована АДРЕСА_1, в експлуатацію не приймалась.

Документи, що підтверджує узгодження будівництва з місцевою радою, в матеріалах справи не має. Відповідач ОСОБА_2 стверджує, що таких документів немає і у нього.

Відповідно до ст.376 ЦК України (в ред. 2003р.) будівля чи споруда вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані без належного дозволу. Особа, яка здійснила самочинне будівництво не набуває права власності на нього.

Такі ж положення містились в ст. 105 ЦК (в ред. 1963р.).

Таким чином, прибудова літ «А-1-1» є самовільною будівлею.

Документи, які необхідні для оформлення самовільного будівництва в передбаченому законом порядку, позивачкою не надані.

При таких обставинах суд правильно відмовив ОСОБА_1 в задоволенні позову про визнання права власності на частину жилого будинку.

Відповідно, правильно відмовлено в позові про перерозподіл ідеальних часток, оскільки, ст.119 ЦК України (в ред. 1963р.) передбачалась зміна долей учасників спільної власності, якщо учасник спільної власності на жилий будинок збільшив корисну площу шляхом прибудови, яка зроблена за згодою інших співвласників і в встановленому порядку.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду.

Підстав для скасування чи зміни рішення не має.

Керуючись ст.ст.303,307,308, 314, 319 ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Люботинського міського суду Харківської області від 28 липня 2006р, залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий                      - підпис

Судді                               - підписи

Вірно: суддя  -