Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22ц-1230/ 12 р. Головуючий у 1 інстанції: Смолка І.О.
Суддя-доповідач: Спас О.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2012 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого Спас О.В.,
суддів: Каракуши К.В.,
Маловічко С.В.
при секретарі Бабенко Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2012 року
у справі за поданням державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції про обмеження виїзду за кордон ОСОБА_3 - особи, яка має невиконанні зобов’язання, покладені на неї судовим рішенням, -
ВСТАНОВИЛА :
19 січня 2012 року державний виконавець Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції звернувся до суду з поданням про обмеження виїзду за кордон ОСОБА_4, який має невиконанні зобов’язання, покладені на нього судовим рішенням.
В поданні зазначав, що у Жовтневому ВДВС Запорізького МУЮ на примусовому виконанні знаходиться виконавче провадження, відкрите на підставі виконавчого листа № 2-424/11, виданого 10.11.2011 р. Заводським районним судом м. Запоріжжя, про стягнення на користь ТОВ «МДІНА ЛТД»з ОСОБА_3 суми заборгованості у розмірі 27 643,06 грн., 276,43 грн. судового збору і 120 грн. витрат з ІТЗ розгляду справи.
Державним виконавцем постанову про відкриття виконавчого провадження за вищевказаним виконавчим документом винесено 17.11.2011 р. Проте від виконання рішення суду боржник ухиляється. На виклик державного виконавця не з’являється. Перевірити майновий стан боржника неможливо, оскільки останній відмовився добровільно надати доступ державному виконавцю до житла, про що складено відповідний акт.
Державний виконавець просив суд вирішити питання щодо прийняття вмотивованого рішення стосовно обмеження ОСОБА_3 права на виїзд з території України до виконання рішення суду.
Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2012 року подання задоволено.
Тимчасово обмежено право громадянина України ОСОБА_3 на виїзд з території України до виконання зобов’язання, встановленого рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20.06.2011 року по справі №2-424/11, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ «МДІНА ЛТД»28039,43 грн.
ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволені подання.
ВДВС подані заперечення на апеляційну скаргу, в яких йдеться про необґрунтованість апеляційної скарги, наводяться обставини, що додатково підтверджують факт ухилення боржника від виконання рішення суду, просять про залишення без змін ухвали суду першої інстанції.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно п.1 ч.2 ст. 307, п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
З матеріалів справи вбачається, що державний виконавець звернувся з вищевказаним поданням, погодженим з начальником ВДВС, відповідно до ст. 377-1 ЦПК України.
Згідно даної норми права питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.
Відповідно ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов’язаний вживати заходів примусового виконання рішень, установлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Закон України від 21 січня 1994 року "Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України" регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в’їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв’язання спорів у цій сфері.
Стаття 6 вказаного Закону визначає підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 6 даного Закону передбачено, як підставу для тимчасового обмеження у праві виїзду громадянина за кордон ухилення від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань (в редакції Закону із змінами, внесеними згідно із Законом N 2677-VI від 04.11.2010).
Частиною 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено право державного виконавця у процесі здійснення виконавчого провадження на перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, безперешкодний вхід до приміщень, що належать боржникам, накладення арешту на майно боржника, його вилучення та реалізацію в установленому законодавством порядку. Здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими законами.
Зокрема, п. 18 ч. 3 ст. 11 даного Закону передбачено, право державного виконавця у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
Під час розгляду подання в суді першої інстанції державний виконавець надав докази на підтвердження ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням суду.
Судом були досліджені та належно оцінені такий доказ як постанова про відкриття виконавчого провадження від 17.11.2011р., якою надано строк для добровільного виконання до 23.11.2011р., роз’яснені наслідки невиконання рішення, а також роз’яснено право знайомитися з матеріалами виконавчого провадження в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень з зазначенням його електронної адреси (а.с.7).
Дана постанова була направлена 17.11.2011р. на адресу боржника.
Стаття 31 Закону України «Про виконавче провадження»передбачає умови та правила надсилання документів виконавчого провадження. Цією статтею визначено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
В цій же нормі даного Закону окремо передбачено, що боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Незважаючи на повідомлення боржника про відкриття відносно нього виконавчого провадження останній не вжив заходів для добровільного виконання йому було запропоновано.
При виході за місцем проживання боржника доступ до квартири отриманий не був, про що державним виконавцем з залученням понятих було складений відповідний акт від 20.12.2011р.
Не з’явився боржник і за вимогою державного виконавця про явку до ВДВС у вказаний день та час –22.12.2011р.
До встановлених судом першої інстанції обставин були належним чином застосовані вищенаведені норми матеріального і процесуального права. Суд дійшов обґрунтованого та такого, що відповідає вимогам закону, висновку про необхідність задоволення подання державного виконавця.
Доводи апеляційної скарги про те, зо 13.01.2012р. боржник не знав про наявність відкритого відносно нього виконавчого провадження не підтверджені належним чином, є голослівними, а тому не можуть бути взяті до уваги апеляційним судом.
Той довід апеляційної скарги, що стягнута сума є значною для боржника і тому він просив ВДВС подати до суду заяву про розстрочку виконання в його інтересах (незважаючи на те, що органи ДВС не мають діяти на користь боржника), як раз і підтверджують, що подання є обґрунтованим і вчасним, а боржник ухиляється від виконання судового рішення, вигадуючи для цього штучні підстави.
Довід апеляційної скарги про розгляд судом першої інстанції подання без участі державного виконавця не спростовує висновки судового рішення.
Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення .
Немає передбачених законом підстав для скасування ухвали суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 307, 312, 313 –315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2012 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: