Справа № 1705/4/12
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 лютого 2012 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області
в складі головуючого судді Юзьвяк Б.Г.
при секретарі Свирида М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства аграрної політики та продовольства України
про скасування наказу № 288-п від 26.12.2011року, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
ВСТАНОВИВ:
В обгрунтування позову позивач посилається на наступні обставини. Відповідно до ч.3 ст.21 КЗпП України, контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватись угодою сторін.
Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 287-п від 20.12.2011 року відповідачем було поновлено позивача на посаді директора державного підприємства "Мирогощанський державний іподром" на підставі рішення Дубенського міськрайонного суду від 23.09.2011 року у справі №2-1098/11.
Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №288-п від 26.12.2011 року відповідачем було розірвано контракт, реєстраційний №4270 від 26.03.2008 року, та звільнено позивача з посади директора державного підприємства "Мирогощанський державний іподром" за невиконання умов контракту (підпункт "й" пункту 26 розділу 5) в частині невиконання наказів органу управління майном Мінагропромполітики України", згідно п.8 ст.36 КЗпП України.
Підставою для розірвання контракту слугувала службова записка Департаменту правової та законопроектної роботи від 21.12.2011 року №31-4/1142.
Позивач вважає, що наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України №288-п від 26.12.2011 року підлягає скасуванню з поновленням позивача на роботі та стягненням середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з огляду на наступне.
Так підпунктом "й" п.26 розділу 5 Контракту передбачено, що керівник може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний з ініціативи Органу управління майном, у тому числі за пропозицією місцевого органу виконавчої влади, до закінчення терміну його дії у разі невиконання наказів Органу управління майном.
Проте службова записка Департаменту правової та законопроектної роботи від 21.12.2011 року №31-4/1142 на думку позивача не є належним доказом невиконання ним наказів Органу управління майном.
За правилами ст.7 Конвенції Міжнародної Організації Праці № 158 "Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року", ратифікованої Постановою Верховної ради України №3933-ХХІІ від 04.02.1994 року, трудові відносини з працівником не припиняються з причин, пов'язаних з його поведінкою, доти, доки йому не нададуть можливість захищатись у зв'язку з висунутим звинуваченням, крім випадків, коли від роботодавця не можна обгрунтовано чекати працівникові такої можливості.
Про наявність та зміст службової записки Департаменту правової та законопроектної роботи від 21.12.2011 року №31-4/1142 позивача не повідомлялося. Ніяких пояснень з цього приводу позивачем не надавалось. Акту щодо невиконання наказів Органу управління майном не складалось.
Отже на думку позивача в цьому випадку порушено його трудові права в розумінні ст.7 названої Конвенції, оскільки відповідачем позбавлено його права захищатись у зв'язку з висунутим проти нього звинуваченням.
Крім того вичерпний перелік підстав для розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу встановлені ст.ст.40,41 КЗпП України.
Відповідачем же розірвано трудовий контракт на підставі п.8 ст.36 КЗпП України, яка визначає підстави припинення, а не розірвання трудового договору.
З огляду на викладені доводи позивач просить скасувати наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України №288-п від 26.12.2011 року, поновити його на роботі відповідно контракту рестраційний №4270 від 26.03.2008 року, та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу. Допустити негайне виконання рішення в порядку п.4 ч.1 ст.367 ЦПК України.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позов з підстав викладених у позовній заяві. Крім того доповнив, що ознайомившись із поданими письмовими запереченнями може пояснити, що позивач не навів ніяких доказів, які ж накази Органу управління відповідача не виконував ОСОБА_1 Із змісту заперечень можна лише здогадуватись, що мається на увазі розпорядження Уряду щодо реорганізації державних підприємств, пов'язаних з розвитком конярства. Але у виконання цих рішень ОСОБА_1 подав всі належні документи державному реєстратору, і тільки після заборони подальших дій Рівненським окружним адміністративним судом він не вчиняв дій щодо цього. Ніхто ніяких мір щодо позивача, ніяких актів щодо невиконання наказу не приймав з боку відповідача. Ще у серпні 2011 року відповідачем уже сприймались спроби щодо звільнення ОСОБА_1 під будь-яким надуманим приводом. І відразу після поновлення його судом, прийнято нове рішення про звільнення, що свідчить про цілеспрямовані дії по звільненню під будь-яким приводом.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час розгляду справи. До суду по факсу поступило заперечення відповідача проти позову. Але дане заперечення поступило в канцелярію суду 03.02.2012 року, підписане представником відповідача ОСОБА_2. Ніякої довіреності від відповідача щодо повноважень на ведення справи до заперечення не долучено. Так само не долучено і копії листа ДП "Конярство України" від 21.12.2011 року №366. За повідомленням працівника канцелярії суду, по телефону її повідомили, що інші додатки крім заперечення обіцяли дослати в подальшому поштою. Тож взяти це заперечення до уваги суд не може, оскільки воно підписане особою, повноваження якої не засвідчені належним чином.
Вислухавши пояснення представника позивача, ознайомившись з матеріалами справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.
Відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України №288-п від 26.12.2011 року було розірвано контракт, реєстраційний №4270 від 26.03.2008 року, та звільнено ОСОБА_1 з посади директора державного підприємства "Мирогощанський державний іподром" за невиконання умов контракту (підпункт "й" пункту 26 розділу 5) в частині невиконання наказів органу управління майном Мінагропромполітики України", згідно п.8 ст.36 КЗпП України. Як підставу вказано службову записку Департаменту правової та законопроектної роботи від 21.12.2011 року №31-4/1142. (а.с.11.)
Оцінюючи докази та доводи сторін, суд виходить зі слідуючих міркувань.
20 грудня 2011 року ОСОБА_1 було поновлено на посаді директора ДП "Мирогощанський державний іподром" на підставі рішення Дубенського міськрайонного суду від 23.09.2011 року. (а.с.4.)
Отже ОСОБА_1 з вказаного часу продовжив працювати відповідно до укладеного з ним контракту від 26 березня 2008 року, реєстраційний № 4270, термін дії якого закінчується 26 березня 2013 року. (а.с.5-10.)
Відповідно до підпункту "й" пункту 26 розділу 5 вказаного контракту керівник може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний з ініціативи Органу управління майном, у тому числі за пропозицією місцевого органу виконавчої влади, до закінчення терміну його дії у разі невиконання наказів Органу управління майном.
В даному випадку така підстава зазначена у наказі відповідача №288-п від 26.12.2011 року.
Відповідно до змісту ст.7 Конвенції Міжнародної Організації Праці № 158 "Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року", ратифікованої Постановою Верховної ради України №3933-ХХІІ від 04.02.1994 року, трудові відносини з працівником не припиняються з причин, пов'язаних з його поведінкою, доти, доки йому не нададуть можливість захищатись у зв'язку з висунутим звинуваченням, крім випадків, коли від роботодавця не можна обгрунтовано чекати працівникові такої можливості.
Тому суд погоджується з тим, що при звільненні працівника з причин пов'язаних з його поведінкою, роботодавець повинен надати працівнику можливість захищатись у зв'язку з висунутими звинуваченнями. Тобто мало б бути встановлено які накази ( в контракті йдеться саме про випадок невиконання наказів, а не наказу) доведені до працівника, які обов'язки цими наказами на нього покладено, та встановлено факти невиконання цих обов'язків. Крім того в розумінні вказаної норми Конвенції роботодавець зобов'язаний надати працівникові можливість захищатися у зв'язку з висунутим звинуваченням, тобто поставити до відома про висунення такого звинувачення, та надати можливість зробити пояснення ним щодо причин невиконання наказів, тобто з'ясувати чи мала місце об'єктивна можливість їх виконання взагалі.
В даному випадку відповідач таких обставин в суді не довів, і не намагався доводити.
А за змістом ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.
З огляду на наведені доводи суд погоджується з позицією позивача і приходить до висновку, що наказ №288-п від 26.12.2011 року підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 367 ч.1 п.4 ЦПК України, суд
Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до Міністерства аграрної політики та продовольства України про скасування наказу №288-п від 26.12.2011 року, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задоволити.
Скасувати наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України №288-п від 26.12.2011 року, а ОСОБА_1 поновити на роботі згідно контракту реєстраційний №4270 від 26.03.2008 року на посаді директора державного підприємства "Мирогощанський державний іподром".
Стягнути з Міністерства аграрної політики та продовольства України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26 грудня 2011 року по день поновлення на роботі.
Рішення в частині поновлення на роботі на стягнення заробітку в межах одного місяця допускається до негайного виконання.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Рівненської області через Дубенський міськрайонний суд з поданням в 10-денний строк апеляційної скарги з дня проголошення рішення. Сторони що не були присутні в судовому засіданні мають право оскаржити рішення у той же строк з дня отримання копії рішення.
У випадку неподання апеляційної скарги в 10 денний строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку.
В разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили за результатами перегляду судом апеляційної інстанції.
Суддя: