Справа №  2-1392/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2012 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

в складі головуючого судді          Юзьвяк  Б.Г.

при секретарі           Свирида М.І.

за участю адвоката                                  ОСОБА_1 (представник відповідача)    

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2      до ОСОБА_3  

про звільнення від сплати аліментів   

ВСТАНОВИВ:

В обгрунтування позову позивач посилається на наступні обставини. Відповідно до рішення Дубенського районного суду Рівненської області з нього стягнуто аліменти на користь відповідачки на утримання дітей, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Позивач вказує, що він є інвалідом  другої групи загального захворювання, що підтверджується виписками із акта огляду МСЕК №140293. З 2006 року знаходиться на диспансерному обліку в Кременецькому обласному комунальному протитуберкульозному диспансері з діагнозом туберкульоз легень, постійно проходить  лікування. Як інвалід другої групи отримує пенсію, якої не вистачає на самі необхідні потреби - харчування та ліки. Влаштуватися на роботу не може. Крім того на його утриманні перебуває дружина та її дочка, що підтверджується довідкою про склад сім'ї.

Тому відповідно до ст.197 Сімейного Кодексу України позивач просить звільнити його від сплати аліментів на користь відповідачки.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позов з підстав, викладених у позовній заяві. Доповнила, що після розірвання шлюбу, у 2006 році її син, ОСОБА_2 захворів на туберкульоз легень. Але оскільки діти потребували утримання та матеріальної допомоги, поїхав на заробітки в Тюменську область, де в холодних умовах не шкодував свого здоров'я, щоб заробити кошти на дітей. Коли приїзджав, постійно допомагав дітям, купував їм все необхідне. Також дітям матеріально допомагали представник позивача, як баба дітей, та її чоловік. Хоча документально син не передавав грошей, але фактично завжди допомагав. У 2010 році у сина почався розпад легень і він зараз сам потребує допомоги та догляду. Матеріальну допомогу дітям надавали речами, бо мати могла не витратити цю допомогу на дітей. Просить щоб сина звільнили як від сплати заборгованості по аліментах, так від сплати аліментів на майбутнє, як це передбачено ст.197 СК України.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позову не визнала. Пояснила, що шлюб вони з відповідачем розірвали ще у 2000 році. Але до 2004 року вона не подавала на стягнення аліментів, бо чекала може налагодиться життя, чи чоловік буде підтримувати дітей добровільно. І лише коли добровільної підтримки не поступило, подала на аліменти у 2004 році. З 2004 року до цього часу за весь цей період від позивача поступили аліменти лише одного разу, в грудні 2011 року. Вона постійно зверталась у виконавчу службу з приводу стягнення, брала довідки, що аліментів не отримує, просила притягнути його до відповідальності за неутримання дітей. Але позитивної реакції не було.  Лише після звернення до обласного управління юстиції дізналась, що ці аліменти можна було стягнути, бо у позивача були зареєстровані аж три транспортні засоби як їй пояснили у виконавчій службі. Але цього не зробили, бо не можуть провести експертну оцінку транспорту через певні перешкоди. Того що батьки позивача час від часу допомагали в матеріальному утриманні дітей, цього вона не заперечує, але батько дітей цього не робив. Навіть за проходження старшою дочкою практики, хоча обіцяв коштів не сплатив. Менша дочка ОСОБА_5 теж хворіє на бронхіальну астму і потребує постійного лікування та витрат. А позивач ще у 2011 році їздив на заробітки в Тюменську область і йому не заважав його стан здоров'я. Тому з наведених підстав відповідачка проти задоволення позову і звільнення позивача від сплати аліментів та сплати заборгованості.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що знає сім'ю сторін по справі ще від весілля. Батьки ОСОБА_2 купували внукам всі необхідні речі, купили будинок в с.Верба Дубенського району. Як тільки ОСОБА_8, батько позивача приїзджав із заробітків, йшли на базар і купували все чого бажали діти.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що вона є дочкою сторін. До своєї баби, ОСОБА_9 раніше вони їздили із сестрою практично на кожні вихідні. Вона дійсно допомагала їм матеріально, але батько не допомагав. Одного разу лише купив телефони. Хоча мав таку можливість, бо часто їздив на заробітки в Тюменську область. По приїзду купив прийомній дочці комп'ютер, взуття, а рідним дочкам дав лише гроші на дорогу.

Вислухавши пояснення сторін, свідків, ознайомившись з матеріалами справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення.

За рішенням Дубенського міськрайонного суду від 16.02.2004 року із позивача на користь відповідачки по справі стягнуто аліменти на утримання двох дітей в розмірі 1/3 частини його заробітку, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на кожну дитину. (а.с.3.)

Відповідно до ч.2 ст.197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

В редакції цієї норми йдеться про можливість звільнення чи часткового звільнення  лише від сплати заборгованості за аліментами, тобто від заборгованості що утворилась по виплаті аліментів за минулий період, але аж ніяк не від сплати самих аліментів.

Тому вимога позивача щодо звільнення його від сплати аліментів на майбутній період є безпідставним і безумовно не може бути задоволена.

Щодо звільнення позивача від сплати заборгованості за аліментами до суд приймає до уваги наступні докази.

Виписка з акту огляду МСЕК, та довідка до акта огляду МСЕК вказують на те, що ОСОБА_2 з 29 січня 2008 року встановлено другу групу інвалідності по загальному захворюванню. Протипоказана важка фізична робота в неблагоприємних метеоумовах. (а.с.4,5.)

Відповідно до довідки Великомлинівецької сільської ради  ОСОБА_2 проживає з дружиною та прийомною дочкою ОСОБА_10 (а.с.10.)

Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах відділу ДВС Кременецького районного управління юстиції  заборгованість по аліментах ОСОБА_2  з 03.02.2004 року і до листопада 2011 року включно становить 34 114 грн. 82 копійки. З цьому розрахунку слідує що з 2004 року до грудня 2011 року аліменти за жоден місяць не платились. (а.с.15,16.)

З листа Головного управляння юстиції у Тернопільській області слідує, що міри щодо стягнення аліментів приймались, але боржник на них не реагував. (а.с.17-19.)

Тому з огляду на викладені обставини суд критично сприймає позицію позивача щодо неможливості сплати ним заборгованості за аліментами у зв'язку з його тяжкою хворобою.

Так він не сплачує аліменти ще з 2004 року відразу з часу їх стягнення, хоча ні про яку хворобу на той час не йшлося. Після встановлення йому інвалідності другої групи йому протипоказана не всяка робота, а важка фізична робота та пов'язана з неблагоприємними метеоумовами. Що давало йому можливість відшукувати такий вид роботи. Встановлений діагноз не перешкоджав йому після надання інвалідності виїзджати на заробітки у Тюменську область  на заробітки, але і в цей час аліменти не сплачувались. Також за позивачем зареєстрований транспортний засіб, за рахунок  якого може бути погашено заборгованість по сплаті аліментів. Доводи позивача щодо того, що на його утриманні є дружина та прийомна дочка теж не можуть бути прийняті судом, оскільки дружина є особою, що може себе утримувати сама а обов'язок утримання прийомної дочки лежить у першу чергу на її біологічному батькові.

З огляду на викладене на думку суду позов не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.10,60,212 ЦПК України, суд        

Р І Ш И В:

В задоволення позову  ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про звільнення від сплати аліментів відмовити за безпідставністю позовних вимог.    

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Дубенський міськрайонний суд  з поданням в 10-денний строк апеляційної скарги.

У  випадку неподання апеляційної скарги 10 денний строк, рішення           набирає законної сили після закінчення цього строку.

В разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили у разі його не скасування судом апеляційної інстанції.

Суддя: