27.03.2012
Справа №22ц-2190/1144/2012 Головуючий в І інстанції:
Кузьміна О.І.
Категорія: 27 Доповідач: Майданік В.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2012 року березня місяця 27 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області у складі:
головуючого: Орловської Н.В.,
суддів: Кутурланової О.В.,
Майданіка В.В.
при секретарі: Гулько К.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, діючої в інтересах приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_4, на ухвалу Суворовського районного суду м.Херсона від 20 лютого 2012 року у справі за позовом ОСОБА_5 до приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню з моменту вчинення, -
ВСТАНОВИЛА:
17 лютого 2012 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.
Позов обґрунтований наступним. 10 листопада 2011 року між ним (позичальником) та ОСОБА_6 (позикодавцем) був укладений нотаріально посвідчений договір позики грошей, за яким він отримав від позикодавця у власність 144000грн. із зобов’язанням повернути вказану суму в строк до 20.12.2011 року. У 2012 році на його адресу надійшов від Херсонської філії ДП "Інформаційний центр" витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень майна, згідно якого йому стало відомо про те, що на його майно накладено арешт у зв’язку з виконанням виконавчого напису нотаріуса про стягнення з нього на користь позикодавця грошових коштів. Через порушення вказаним нотаріусом законодавства, зокрема відсутності безспірності заборгованості, вважав, що зазначений виконавчий напис нотаріуса не підлягає виконанню з моменту його вчинення.
Ухвалою суду від 20 лютого 2012 року було вжито заходи забезпечення позову. Суд ухвалив: зупинити виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого напису приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_4 від 30.01.2012 року за реєстровим номером 361, вчиненого на договорі позики грошей, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_4 10.11.2011 року за реєстровим номером 7719 про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 боргу в сумі 146440,00грн., реєстраційний номер виконавчого провадження в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень 30954166; заборонити виконавчій службі проводити дії по примусовому виконанню вказаного виконавчого напису.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, діюча в інтересах приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_4, просить скасувати зазначену ухвалу, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права. Зокрема, вказала, що забезпечення позову допускається, якщо невжиття такого заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення. Проте, прийняте у справі рішення не може бути утрудненим чи виконання його неможливим, оскільки предметом спору (яким є визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню) не є матеріальні об’єкти, які можуть зникнути та зробити неможливим виконання судового рішення.
У своєму запереченні ОСОБА_7, діюча в інтересах ОСОБА_5, просять апеляційну скаргу відхилити, а ухвалу суду залишити без змін.
Заслухавши доповідача, перевіривши відповідність ухвали вимогам процесуального закону, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню на такій підставі.
З матеріалів справи вбачається наступне.
За нотаріально посвідченим договором позики, укладеним 10.11.2011 року між позичальником ОСОБА_5 та позикодавцем ОСОБА_6, позичальник отримав від позикодавця у власність 144000грн. із зобов’язанням повернути вказану суму в строк до 20.12.2011 року.
На вказаному договорі позики нотаріусом вчинено 30.01.2011 року виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 грошових коштів у сумі 144000,00грн., строк повернення яких настав 20.12.2012 року, а також суму у розмірі 2440грн. за вчинення виконавчого напису. Виконавчий напис зареєстровано в реєстрі за №361.
З зазначеним позовом до суду звернувся позивач ОСОБА_5, який у своїй письмовій заяві просив забезпечити позов шляхом зупинення виконавчого провадження по примусовому виконанню вказаного виконавчого напису та заборони посадовим особам відповідної виконавчої служби вчиняти будь-які дії по примусовому виконанню вказаного виконавчого напису.
Оскаржуваною ухвалою суд задовольнив вказану заяву.
Відповідно до ч.3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Згідно зі ст.152 зазначеного Кодексу позов забезпечується, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку (п.6 ч.1); види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
За п.4 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає обов’язковому зупиненню у разі, зокрема, зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Отже, закон чітко визначає вид забезпечення позову у справах, в яких боржником в судовому порядку оскаржується виконавчий документ, а саме –зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Однак позивач просив суд обрати вид забезпечення позову, який законом не передбачений.
Суд же першої інстанції на вказане уваги не звернув та задовольнив вказану заяву.
Крім того, слід звернути увагу на таке.
За положенням ч.2 ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Однак, за нормою ст.19 Основного Закону суди не можуть виконувати функції на виконання повноважень інших органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, тобто не можуть собою підміняти інші органи.
Закон України "Про виконавче провадження" передбачає, що зупинення виконавчого провадження у визначених законом випадках провадиться державними виконавцями.
Отже своєю ухвалою, яка оскаржується, суд фактично здійснив функцію на виконання повноважень державного виконавця, що законодавством не передбачено.
З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вирішив вказане питання в порушення встановленого для його вирішення порядку, а тому з порушенням норм процесуального права.
На підставі вказаного ухвала суду підлягає скасуванню з постановленням ухвали про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст.303, 307, 312 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, діючої в інтересах приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_4, задовольнити.
Ухвалу Суворовського районного суду м.Херсона від 20 лютого 2012 року –скасувати і постановити ухвалу з цього питання.
Відмовити ОСОБА_5 в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом зупинення виконавчого провадження по примусовому виконанню вказаного виконавчого напису приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 заборгованості за договором позики грошей та заборони посадовим особам управління виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області вчиняти будь-які дії по примусовому виконанню вказаного виконавчого напису.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
судді