У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

 

головуючого	Кармазіна Ю.М.,
суддів	Кліменко М.Р. і   Пекного С.Д.,
за участю прокурора представника потерпілого ОСОБА_1 засуджених захисників	ОСОБА_2,  ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

розглянула в судовому засіданні 4 березня 2008 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним  поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, касаційними скаргами  засуджених ОСОБА_5 і ОСОБА_4, захисників ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_5, захисника ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_4 на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської  області від      14 листопада  2007 року.

 

            Цим вироком засуджено:

                                       ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця й мешканця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, не одруженого, працюючого приватним підприємцем, раніше судимого:

-                  15.07.1998 року за ч.2 ст.142, ч.2 ст. 222 КК України 1960 року  на 5 років позбавлення волі, звільненого 01.08.2001 року на підставі ст. 6 Закону України «Про амністію» від 05.07.2001 року умовно-достроково на 1рік 4 місяці 2 дні,

 

- за ч.2 ст. 15 і ч. 2 п. п. 5, 12 ст. 115 КК України на 12 років позбавлення волі;

  - за ч. 1 ст. 263 КК України на 3 роки позбавлення волі.

          На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів йому остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років.

 

                                 ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця й мешканця м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, не одруженого, не працюючого, судимостей немає,

-                                                 за ч.2 ст. 15 і ч. 2 п. п. 5, 12 ст.115 КК України на 12 років позбавлення волі,

-        за ч. 1 ст. 263 КК України на 3 роки позбавлення волі;

-        за ч. 1 ст. 309 КК України на 2 роки позбавлення волі.

         На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів йому остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років.

 

ОСОБА_4 і ОСОБА_5  засуджені за замах на умисне вбивство ОСОБА_1 за попередньою змовою групою осіб способом, небезпечним для життя багатьох осіб; за незаконне придбання, носіння та зберігання вогнепальної зброї та бойових припасів, а ОСОБА_5 також - за незаконне придбання, зберігання та перевезення  наркотичних засобів без мети збуту.

За вироком суду злочини вчинено  ними за таких обставин.

 

Приблизно в лютому 2006 року у ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на території парка імені «Газети «Правда» в м. Кривий Ріг  на ґрунті особистих неприязних стосунків виникла сварка з їх знайомим ОСОБА_8. Через деякий час ОСОБА_5 та ОСОБА_4 стало відомо, що ОСОБА_8 звернувся до ОСОБА_1 з проханням, щоб люди з оточення останнього  розправились з ними. Тоді у ОСОБА_5 і ОСОБА_4 з мотивів особистої неприязні до ОСОБА_1 виник умисел на його вбивство.

Вступивши для цього у попередню змову, вони на початку жовтня 2006 року у невстановленому місці у невстановленої особи незаконно придбали вогнепальну зброю та бойові припаси до неї - два автомати системи Калашникова: АК-74 калібру 5,45мм, АК-47 калібру 7,62мм, а також  не менше 82 патронів калібру 5,45мм і не менше 49 патронів калібру 7,62мм, які  до 31 жовтня 2006 року незаконно носили при собі, перевозили й зберігали у тайнику біля с. Чкаловка Криворожського  району Дніпропетровської області вздовж автодороги Кривий Ріг - Кіровоград.

Також, встановивши, що ОСОБА_1 повертається на автомобілі з м.Кривий Ріг до свого домоволодіння в с. Чкаловка, вони розробили план учинення його вбивства шляхом обстрілу з автоматів його автомобіля. Для реалізації цього плану  вони  встановили нагляд за ОСОБА_1,  з'ясували маршрут, яким  той повертався додому, та приблизно 9 жовтня 2006 року виїжджали в с. Чкаловка для орієнтації на місцевості.

30 жовтня 2006 року вони знову приїхали в с. Чкаловка, де знайшли придатні для обстрілу автомобіля позиції: нежилий будинок АДРЕСА_1 та кущі вздовж  цієї вулиці. Також вони запропонували особі, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження у зв'язку з розшуком, та невстановленій особі взяти участь у вбивстві ОСОБА_1. Отримавши згоду цих осіб, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 уточнили план вбивства та  розподілили ролі учасників, визначивши дату вбивства - 31 жовтня 2006 року.

На виконання розробленого плану 31 жовтня 2006 року близько 19год. ОСОБА_5 і ОСОБА_4 на автомобілі ВАЗ-21093 держномер НОМЕР_1, що належав співмешканці ОСОБА_4 - ОСОБА_10, під керуванням особи, справа щодо якої виділена в окреме провадження, прибули з м. Кривий Ріг в с. Чкаловка, де зазначена особа  неподалік від АДРЕСА_1 залишилася в автомобілі для забезпечення швидкого відходу з місця злочину, а ОСОБА_5 і ОСОБА_4, вдягнувши заздалегідь приготовлені плащі та рукавички, взявши автомати, зайняли позиції для стрільби: ОСОБА_4 з автоматом АК-47 - у кущах по вул. Чкалова, а ОСОБА_5 з автоматом А-74 - біля вікна у нежилому будинку АДРЕСА_1. Невстановлена особа, виконуючи відведену їй роль, знаходилась в м. Кривий Ріг і вела спостереження за ОСОБА_1, а, коли той виїхав  на автомобілі до с. Чкаловка, повідомила про це ОСОБА_4 по мобільному телефону.

У той же день приблизно о 19 год. 50 хв., коли ОСОБА_1 виїхав на вул. Чкалова в с. Чкаловка, ОСОБА_5 і ОСОБА_4, реалізуючи умисел на вбивство ОСОБА_1, діючи  за попередньою змовою групою осіб способом, небезпечним для життя багатьох осіб, здійснили з автоматів АК-47 і АК-74 не менше 30 цілеспрямованих пострілів по ОСОБА_1, який керував автомобілем «Мерседес-Бенс», заподіявши потерпілому численні вогнепальні поранення нижніх кінцівок,  позачеревне поранення сечового міхура з урогематомою та розвитком геморрагічного шоку, що були тяжкими тілесними ушкодженнями, небезпечними для його життя, та пошкодивши його автомобіль в місці розташування водія. 

У цей же час на вул. Чкалова виїхав автомобіль ВАЗ-2101 під керуванням ОСОБА_11, однак ОСОБА_5 і ОСОБА_4, розуміючи, що той знаходиться в зоні стрільби, продовжили стрільбу з автоматів, у результаті чого була створена реальна загроза життю потерпілого ОСОБА_11 та  кулями пошкоджена передня частина його автомобіля.

Смерть ОСОБА_1 не настала з незалежних від волі ОСОБА_5 і ОСОБА_4 причин, оскільки потерпілому вдалося від'їхати з місця події, зателефонувати своїм знайомим - ОСОБА_12, ОСОБА_13 і ОСОБА_14, які доставили його в лікарню, де йому була надана своєчасна медична допомога.

Після вчинення злочину ОСОБА_5 і ОСОБА_4 на автомобілі ВАЗ-21093 під управлінням особи, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, поїхали з місця події та з метою приховання слідів злочинів закопали автомати  приблизно в 2 км від с. Чкаловка біля автодороги в с.Лозоватка, а також спалили на вогнищі  приклади автоматів, одяг і взуття, в які були вдягнуті під час вчинення злочину.

Крім того, ОСОБА_5 приблизно 17 жовтня 2006 року у вечірній час на території ринку «Ювілейний» у м. Кривий Ріг без мети збуту незаконно придбав у невстановленої особи не менше 11,22 гр наркотичного засобу - марихуани, після чого до 20 листопада 2006 року незаконно перевозив та зберігав цей засіб при собі та за місцем свого проживання в квартирі АДРЕСА_2.

20 листопада 2006 року о 20 год. 50 хв. по пр. Перемоги в м. Кривий Ріг  біля залу ігрових автоматів «Імперія Азарту» працівниками міліції у ОСОБА_5 було виявлено та вилучено в кишені куртки - пакет з марихуаною вагою 10,87 гр, а в задній кишені штанів - пакет з марихуаною вагою 0,35 гр, які він придбав, перевозив та зберігав при собі без мети збуту.

 

У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок суду щодо ОСОБА_5 і ОСОБА_4 змінити, виключивши з вироку  посилання суду як на обтяжуючу покарання засуджених обставину  те, що вони не розкаялися у вчиненому.            

 

У касаційній скарзі захисники ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_7 просять вирок суду щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу провадженням закрити за недоведеності  його участі  у вчиненні злочинів, за які його засуджено.

Посилаються на те, що по справі були допущені істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, а вирок суду обґрунтований недопустимими доказами. Зокрема, вказують на те, що під час допиту як підозрюваного, відтворення обстановки та обставин події і вилучення автоматів та залишків згорілого одягу 22.11.2006 року ОСОБА_5 юридично не було визнано підозрюваним і забезпечено його право на захист; явку з повинною від 01.12.2006 року він дав не добровільно, а під тиском з боку оперативного працівника, і вона не була належно оформлена й передана органу досудового слідства; 20.11.2006 року ОСОБА_5 з порушенням установленого законом порядку було затримано та йому підкинуто пакети з наркотиками. Вказують, що до ОСОБА_5 було застосовано недозволені методи - фізичне насильство, під впливом якого він обмовив себе з урахуванням заздалегідь  показаних йому місць замаху на вбивство ОСОБА_1 і виявлення автоматів, у тому числі він обмовив себе в явці з повинною, при допиті як обвинуваченого і під час відтворення обстановки та обставин події в грудні 2006 року. При цих слідчих діях також було порушено право ОСОБА_5 на захист. Стверджують, що наведені обставини підтверджуються показаннями ОСОБА_5, скаргами його батьків, висновком судово-медичної експертизи про наявність у ОСОБА_5 легких тілесних ушкоджень, матеріалами службового розслідування, рапортом ОСОБА_15 та показаннями в суді працівників міліції ОСОБА_16 та ОСОБА_17, яким суд належної оцінки не дав.

Захисники посилаються у скарзі й на те, що по справі було порушено правила визначення підслідності: вона не визначалась відповідними постановами прокурора. Окрім того, зазначають, що слідчий, хоча й виніс постанову про об'єднання справ за ч.1 ст. 309 КК України і за замах на вбивство ОСОБА_1 в одне провадження,  однак не вирішив питання про прийняття до свого провадження справи за ч.1 ст. 309 КК України щодо ОСОБА_5, а тому не мав права проводити по ній слідчі дії. Це порушення, на думку захисників, разом з притягненням як понятого колишнього слідчого міліції ОСОБА_18, тягнуло визнання недопустимими всіх доказів, отриманих у рамках справи за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 1 ст.309 КК України.

 

Засуджений ОСОБА_5 у своїй касаційній скарзі  висловив аналогічні доводи. Крім того,  вказує на те, що у нього не було мотиву для вбивства ОСОБА_1, оскільки він не знав ні його, ні ОСОБА_8. Зазначає про наявність у нього - ОСОБА_5 на 31.10.2006 року алібі, яке, на його думку, підтверджено показаннями свідків. Стверджує, що при проведенні розшукових заходів  без будь-якого дозволу суду застосовувались оперативно-технічні засоби, чим було порушено його права. Також  дані протоколів відтворення обстановки та обставин події не повністю відповідають їх відеозапису. 

Посилається на недоведеність використання  належного ОСОБА_10 автомобіля  ВАЗ-21093, оскільки на місці злочину такого автомобіля ніхто не бачив; на недоведеність вчинення замаху на вбивство ОСОБА_1  небезпечним для інших осіб способом, оскільки потерпілий ОСОБА_11  не сприймав цього реально та йому ніяких ушкоджень заподіяно не було; на недоведеність здійснення пострілів з виявленого слідством  автомата АК-74 та недоведеність одночасного застосування щодо ОСОБА_1 автоматів АК-47 і АК-74, оскільки це, на його думку, суперечить висновкам балістичної експертизи. З огляду на викладене, просить об'єктивно розібратися у справі.

 

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить вирок щодо ОСОБА_4 скасувати, а справу провадженням закрити зі звільненням ОСОБА_4 з-під варти, мотивуючи тим, що по справі допущені істотні порушення норм кримінально-процесуального закону, однобічність, неповнота дізнання, досудового слідства та судового розгляду справи, а також невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи.

Зокрема, вказує на те, що суд безпідставно обґрунтував вирок показаннями потерпілого ОСОБА_1, які суперечать показанням інших свідків і підтверджують, що він приховував відомі йому обставини, та показаннями потерпілого ОСОБА_11, якими спростовані висновки суду  про вчинення замаху на вбивство ОСОБА_1 способом, що був небезпечним для життя багатьох осіб.

Також захисник  у своїй скарзі оспорює кожний з доказів, на які послався суд у вироку, і вказує, що ці докази, як самі по собі, так і в сукупності, не підтверджують винуватості ОСОБА_4  у вчиненні злочину щодо ОСОБА_1. Зазначає про незаконність деяких експертиз по справі, оскільки вони, всупереч постанові слідчого про їх призначення, проведені комісією експертів.

Крім того, захисник  стверджує, що ОСОБА_4 незаконно продовжено строк тримання під вартою до 4 місяців, оскільки це було зроблено суддею іншого суду, а не того суду, що виніс постанову про застосування зазначеного запобіжного заходу. Внаслідок цього, на думку захисника, ОСОБА_4 з 24.01.2007 року незаконно перебуває під вартою.

 

Засуджений ОСОБА_4 у своїй касаційній скарзі  висловив доводи,  аналогічні доводам касаційної скарги свого захисника.

Крім того, зазначив, що по справі не доведено наявності у нього та ОСОБА_5 конфлікту з ОСОБА_8 і неприязні до ОСОБА_1, тобто мотиву для вчинення замаху на життя останнього, а показання свідка ОСОБА_19 в цій частині є неправдивими, оскільки він - ОСОБА_4, перебуваючи в місцях позбавлення волі з 03.12.1997 року,  не міг працювати зі свідком у 1998-1999 роках і мати неприязні стосунки із ОСОБА_8.

 Також засуджений вважає, що явка з повинною, в якій ОСОБА_5 викривав його у вчиненні злочину, була дана під впливом незаконних методів і з грубим порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а тому суд помилково визнав її доказом по справі. Це ж стосується й інших показань ОСОБА_5 та даних відтворення з ним обстановки та обставин події. На думку засудженого, всім іншим доказам по справі, зокрема, показанням свідків ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26,  висновкам цитологічної експертизи слини на недопалках цигарок, вилучених з місця події, хімічної експертизи слідів продуктів пострілу на вилучених у нього штанях  суд дав невірну оцінку, безпідставно визнавши їх такими, що підтверджують його винуватість у вчиненні замаху на вбивство ОСОБА_1, хоча він цього злочину не вчиняв і мав алібі. Вважає, що вирок суду ґрунтується на припущеннях, а тому як незаконний підлягає скасуванню, а справа - закриттю зі звільненням його з-під варти, оскільки цей запобіжний захід йому було  продовжено неповноважною  на це особою.

 

На касаційні скарги  засуджених та їх захисників надійшли заперечення представника потерпілого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_3

  

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який не підтримав касаційне подання, пояснення засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_4, їх захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на підтримання касаційних скарг, думку представника потерпілого ОСОБА_1 - ОСОБА_3, який заперечував проти задоволення касаційних скарг, думку прокурора, який просив касаційні скарги залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню, а касаційні скарги  задоволенню не підлягають з таких підстав.

 

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 і ОСОБА_4 у вчиненні зазначених у вироку злочинів підтверджений сукупністю доказів, зібраних у встановленому законом порядку, ретельно досліджених у судовому засіданні та належно оцінених судом, і є правильним.

 

Так, факт замаху на вбивство ОСОБА_1 31 жовтня 2006 року АДРЕСА_1 шляхом здійснення в нього пострілів з двох автоматів АК-47 і АК-74 із заподіянням йому вогнепальних поранень, небезпечних для життя в момент заподіяння,  підтверджений  детально наведеними у вироку доказами - показаннями  потерпілого ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_11, свідків ОСОБА_20, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, даними протоколів відтворення обстановки та обставин події з ОСОБА_11 та ОСОБА_20, даними протоколів огляду місць події - вулиці Чкалова в с.Чкаловка в районі будинку № 120, де зупинився автомобіль з пораненим ОСОБА_1, огляду цієї ж вулиці в районі будинку № 77 і  огляду самого будинку № 77,  огляду автомобілів ОСОБА_1 - «Мерседес» і ОСОБА_11 - ВАЗ-2101, під час яких виявлено й вилучено численні гільзи й кулі калібрів 5,45мм і 7,62мм від патронів до автоматів АК-47 і АК-74, даними протоколу огляду одягу ОСОБА_1, висновками  судово-медичної експертизи ОСОБА_1 про виявлення у нього вогнепальних поранень і ступеня їх тяжкості, висновками судово-імунологічних,  цитологічних експертиз  вилучених з місць події слідів крові, висновками судово-балістичних експертиз.

З цих доказів видно, що  в ОСОБА_1, який  проїздив на своєму автомобілі повз нежитлового будинку АДРЕСА_1,  було здійснено  по вікнах і кузову автомобіля з двох місць, розташування яких змінювалось, не менше 30 пострілів з автоматів АК-47 і АК-74, від чого ОСОБА_1 отримав вогнепальні поранення, небезпечні для його життя;  при цьому зазначені постріли було здійснено в нього в момент, коли на вулицю назустріч ОСОБА_1 виїхав на своєму автомобілі ВАЗ-2101 ОСОБА_11, якому пострілами також було пошкоджено капот та лобове скло автомобіля;  ОСОБА_1 після отримання поранень вдалося проїхати по вулиці до будинку № 120, повідомити про вчинене щодо нього, внаслідок чого його своєчасно було доставлено до лікарні, де надана необхідна медична допомога.

Зазначені факти щодо події злочину, встановлені органами досудового слідства і судом, засуджені ОСОБА_4 та ОСОБА_5  фактично не  оспорюють, у тому числі не заперечують їх  у засіданні суду касаційної інстанції.

З огляду на це, є безпідставними  твердження касаційних скарг про неправильність окремих процесуальних і слідчих дій щодо встановлення події замаху на вбивство ОСОБА_1, а внаслідок цього і про недостовірність доказів на підтвердження цієї події. Також безпідставними є твердження у касаційних скаргах, з посиланнями на висновки балістичних експертиз, про недоведеність здійснення пострілів у ОСОБА_1 з автомата АК-74 та одночасного застосування  при вчиненні цього злочину двох автоматів АК-47 і АК-74, оскільки таких даних у висновках балістичних експертиз немає.

 

Доводи касаційних скарг  про те, що показаннями ОСОБА_11 та іншими доказами спростовано  вчинення замаху на вбивство ОСОБА_1 способом, небезпечним для життя багатьох осіб, оскільки ОСОБА_11 не сприймав реально загрозу для свого життя, є такими, що не ґрунтуються на досліджених по справі доказах і вимогах закону.

За змістом ч.2 п. 5 ст. 115 КК України, вбивство (замах на вбивство) вважається вчиненим способом, небезпечним для життя багатьох осіб, за умови, коли винний усвідомлював, що застосовує такий спосіб убивства, який є небезпечним для життя  не тільки тієї особи, яку він бажає вбити, але й інших осіб.  При цьому небезпека для життя інших осіб має бути реальною за обставинами події, а не за сприйняттям потерпілого.   

Як видно з матеріалів справи, обставини події - вчинення замаху на вбивство ОСОБА_1 шляхом здійснення пострілів  в нього з двох автоматів під час руху автомобілем по дорозі населеного пункту в умовах, коли, за показаннями ОСОБА_11, він рухався  в своєму автомобілі назустріч ОСОБА_1 і  в момент пострілів перебував від нежитлового будинку на відстані 20-30м, з якої його повинні були бачити ті, хто стріляв, і внаслідок перебування в зоні стрільби пострілами було пошкоджено передню частину автомобіля ОСОБА_11, свідчать про вчинення цього злочину способом, небезпечним для життя багатьох осіб.

Ті обставини, що ОСОБА_11 спочатку сприйняв постріли як феєрверк і йому не було заподіяно тілесних ушкоджень, не дають підстав вважати, що за обставинами події була відсутньою небезпека для його життя при вчиненні замаху на вбивство ОСОБА_1.

 

Безпідставними  є твердження у касаційних скаргах  про непричетність ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до замаху на вбивство ОСОБА_1 та до вчинення незаконних дій з вогнепальною зброєю та бойовими припасами.

Ці твердження спростовуються  показаннями ОСОБА_5, які він неодноразово давав під час досудового слідства, та іншими зібраними по справі доказами.

 

Так, засуджений ОСОБА_5 під час досудового слідства по справі при допитах 22.11.2006 року, 27.11.2006 року, 02.12.2006 року, при відтворенні з ним обстановки та обставин події 22.11.2006 року, 03.12.2006 року та в явці з повинною від 01.12.2006 року  визнавав свою причетність до замаху на вбивство ОСОБА_1, вказуючи спочатку, що цей злочин учинив самостійно, а потім визнав учинення його разом із ОСОБА_4 та іншими особами, зокрема, водієм, який доставляв їх на автомобілі на місце злочину.

При цьому ОСОБА_5, будучи допитаним з участю захисника і з відеозаписом показань, послідовно вказував, що мотивом злочину стала неприязнь до ОСОБА_1, що виникла внаслідок його й ОСОБА_4 підозр і отриманої інформації  щодо причетності людей з оточення останнього до їх переслідування за те, що вони у лютому 2006 року мали конфлікт зі знайомим ОСОБА_1 - ОСОБА_8 з приводу неповернення ним боргу, пов'язаного з їх попереднім бізнесом. Також він детально розповів про підготовку до вчинення цього злочину,  підшукання місця його вчинення, придбання та заховання біля цього місця  знаряддя злочину - двох автоматів і бойових припасів до них,  надання ОСОБА_4 йому перед учиненням злочину телефонної картки для спілкування по мобільному телефону,  використання для їх доставки на місце злочину в с. Чкаловка автомобіля ВАЗ-21093, що належав співмешканці ОСОБА_4 - ОСОБА_10, на  керування яким водій мав від неї довіреність.  Крім того, ОСОБА_5 детально розповів про обставини вчинення злочину, вказавши, зокрема, що в автомобіль ОСОБА_1 вони з ОСОБА_4 стріляли разом з автоматів: він - з вікна нежитлового будинку, а потім, вискочивши з вікна, і біля будинку,  а ОСОБА_4 - з  поряд розташованих кущів; при цьому вони на свій одяг вдягали: він - рибацький костюм, а ОСОБА_4 -  рибацьку накидку, які в подальшому, поїхавши з місця злочину, разом із взуттям, прикладами автоматів вони спалили, а автомати та бойові припаси до них - сховали біля с. Лозоватка. Зазначені місця ОСОБА_5 показав, внаслідок чого було знайдено місце згарища та автомати АК-47 і АК-74 з магазинами та патронами до них.

 

Показання ОСОБА_5 щодо наявності у нього і ОСОБА_4 на ґрунті боргових зобов'язань конфлікту з ОСОБА_8, який  був хорошим знайомим ОСОБА_1, підтвердили  в своїх неодноразових показаннях свідок ОСОБА_19 і частково - потерпілий ОСОБА_1, який визнав факт свого знайомства з ОСОБА_8, а також  ОСОБА_4, який пояснював, що ОСОБА_1  був особою, відомою у кримінальних колах міста Кривий Ріг.

Це, з урахуванням обставин, які, за показаннями ОСОБА_5, сприяли виникненню у нього та ОСОБА_4 неприязні до ОСОБА_1, давало підстави суду дійти висновку про доведеність наявності у засуджених мотиву для вчинення дій, спрямованих на умисне вбивство ОСОБА_1,  незалежно від того, що останній і ОСОБА_8 заперечували  знайомство із засудженими і вчинення щодо них будь-яких незаконних дій.

Та обставина, що ОСОБА_4 у липні 1998 року був засуджений до позбавлення волі і перебував в ізоляції від суспільства до серпня 2001 року, не спростовує показань свідка ОСОБА_19 про спільну  неофіційну роботу ОСОБА_4 і ОСОБА_5 в його і ОСОБА_8 підприємстві, оскільки час цієї роботи  - 1998-1999 роки - ОСОБА_19 вказував приблизно, а сам факт спільної праці і знайомства зазначених осіб  підтверджував і ОСОБА_5. Крім того, як зазначав  на досудовому слідстві ОСОБА_4,  він перебував у товариських стосунках з ОСОБА_19, що виключало обмову його з боку останнього.

Підстав вважати показання ОСОБА_19недостовірними по справі не встановлено. 

  

Твердження у касаційних скаргах, що визнавальні  показання під час досудового слідства були дані ОСОБА_5 в порушення вимог кримінально-процесуального закону, оскільки станом на 22.11.2006 року щодо нього не було складено протоколу про затримання як підозрюваного в замаху на вбивство ОСОБА_1, та в цих показаннях ОСОБА_5, право на захист якого було порушено, обмовив себе, а в подальшому і ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, оскільки діяв під впливом незаконних методів ведення слідства та застосованого до нього насильства, є безпідставними.

Так, з  матеріалів справи, показань допитаних по справі свідків, які брали участь у затриманні ОСОБА_5, убачається, що останнього було затримано ввечері 20.11.2006 року і у нього вилучено  речовину, яка визнана наркотичним засобом, внаслідок чого  21.11.2006 року було порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_5 за ч.1 ст. 309 КК України та складено протокол його затримання як підозрюваного у вчиненні цього злочину. При цьому ОСОБА_5 було роз'яснено право на захист і він, визнаючи свою вину у незаконних діях з наркотиками,  від участі захисника відмовився.     

Також з матеріалів справи видно, що після порушення кримінальної справи за ст. 15 і ч. 1 ст. 115 КК України за фактом замаху на вбивство ОСОБА_1, в ході оперативно-розшукових заходів було відповідно до вимог закону проведено моніторинг телефонних дзвінків абонентів мобільного зв'язку операторів, які мали зону покриття в місці та в час вчинення злочину щодо ОСОБА_1. У результаті  порівняльного аналізу телефонних  переговорів за азимутом вишки в с. Лозоватка в час вчинення цього злочину було встановлено роботу і зв'язок між собою чотирьох абонентів, у тому числі з послідовними номерами, які було активовано 30.10.2006 року і відключено після часу вчинення  злочину 31.10.2006 року; при  дослідженні за ІМЕІ  мобільних терміналів встановлена  належність їх номерів, зокрема,  ОСОБА_5 та ОСОБА_4,  що  породжувало підозру в їх причетності  до вчинення злочину щодо ОСОБА_1 Тому після затримання ОСОБА_5 було доставлено до прокуратури Криворожського району, де 22.11.2006 року у письмовому виді   під розписку йому роз'яснено, що він підозрюється у вчиненні замаху на вбивство ОСОБА_1 за ст.15 і ч. 1 ст. 115 КК України, ознайомлено з правом на захист, внаслідок чого ОСОБА_5 висловив бажання мати захисника, якого йому і було надано під час його допиту як підозрюваного від 22.11.2006 року, а також  при відтворенні обстановки та обставин події від 22.11.2006 року. Всі подальші слідчі дії з ОСОБА_5 та його допити  проводилися з участю обраних ним захисників.

Як видно з протоколів допитів ОСОБА_5 і відтворень з ним обстановки та обставин події, в тому числі з їх відеозаписом і фото-фіксуванням, показань допитаних по справі понятих, працівників міліції, в тому числі ОСОБА_17 і ОСОБА_16,  слідчого, які були присутніми  при затриманні ОСОБА_5 та проведенні з ним слідчих дій, ОСОБА_5 свої показання давав добровільно, без будь-якого незаконного впливу на нього, власноручно вносив доповнення та уточнення цих показань.

Будь-яких даних, які б свідчили про невідповідність відеозапису слідчих дій показанням ОСОБА_5, зафіксованим у протоколах, у справі не встановлено.

Та обставина, що під час затримання до ОСОБА_5 було застосовано наручники і це потягло виникнення у нього в області зап'ясткових суглобів саден, наявність яких за клопотанням батьків ОСОБА_5 була виявлена проведеною 28.11.2006 року судово-медичною експертизою,  не дає підстав вважати, що до ОСОБА_5 було застосовано незаконні методи слідства і фізичне насильство, під впливом якого він обмовив себе та інших осіб, в тому числі й ОСОБА_4

Крім того, як видно з висновку експертизи, сам ОСОБА_5 ніяких скарг на дії працівників міліції експерту не висловлював, а виявлені у нього тілесні ушкодження не відповідають характеру та механізму їх заподіяння, на які, змінивши свої показання, послався ОСОБА_5  в судовому засіданні.

Також з матеріалів справи  вбачається, що посилання на застосування до ОСОБА_5  недозволених методів слідства перевірялось як під час досудового слідства, так і судом, і свого підтвердження не знайшло, внаслідок чого прокуратурою м. Кривий Ріг було винесено постанову від 6.08.2007 року про відмову в порушенні кримінальної справи.

За таких обставин немає підстав вважати, що ОСОБА_5 без законних підстав було допитано як підозрюваного 22.11.2006 року, при цьому допиті і в подальшому було порушено його право на захист і що до нього застосовувалось фізичне насильство, внаслідок якого  він дав недостовірні показання про обставини злочину щодо ОСОБА_1 та причетних до цього осіб.

 

Безпідставним є і твердження в касаційних скаргах про  те, що ОСОБА_5 перед його допитом 22.11.2006 року показали місця замаху на вбивство ОСОБА_1 та схову автоматів, які були, начебто, самостійно виявлені працівниками міліції  під час здійснення оперативно-розшукових заходів, про що, начебто, свідчать рапорт працівника міліції ОСОБА_15 та матеріали службового розслідування цього факту.

Так, з тексту рапорту оперуповноваженого ОСОБА_15, датованого 22.11.2006 року, видно, що він складений після проведення із ОСОБА_5 відтворення обстановки та обставин події, під час якого ОСОБА_5 вказав місце схову автоматів, де вони й були виявлені. Про це свідчить посилання в рапорті на показання ОСОБА_5 про зброю і місце її заховання. У цьому рапорті немає ніяких посилань на те, що зброя була виявлена без участі ОСОБА_5.

 Крім того, допитаний у судовому засіданні ОСОБА_15 підтвердив, що в рапорті він помилково назвав відтворення обстановки та обставин події з ОСОБА_5 оперативно-розшуковим заходом, що й було використано захистом ОСОБА_5.

Як убачається з показань свідка ОСОБА_15, даних протоколу відтворення обстановки та обставин події від 22.11.2006 року, висновку службового розслідування від 02.02.2007 року, ОСОБА_5 після свого затримання повідомив, не зазначаючи конкретного місця, про заховання на ділянці автошляху біля с. Лозоватка зброї, що була знаряддям злочину щодо ОСОБА_1, та вказав про можливість показу ним цього місця. Тому до проведення з ОСОБА_5 відтворення обстановки та обставин події, з метою виключення можливості переховування зброї іншими особами, на цю ділянку автошляху направлявся для патрулювання оперативний службовий автомобіль. Зброю була знайдено  з участю ОСОБА_5, який вказав при відтворенні обстановки та обставин події на конкретне місце її знаходження. До проведення цієї слідчої дії ніхто місце заховання зброї не знав, ОСОБА_5 на це місце  та місце злочину не возив.

Таким чином, спростовано твердження  про дачу показань ОСОБА_5 на відтворенні обстановки та обставин події під впливом заздалегідь повідомлених йому обставин і заздалегідь показаних місць  злочину і схову зброї.

Ті обставини, що явка з повинною ОСОБА_5 від 01.12.2006 року, в якій він указав на причетність до замаху на вбивство й інших осіб, в тому числі й ОСОБА_4, складається з двох частин без зазначення, хто відібрав другу її частину, та у справі відсутній супровідний документ  направлення отриманої в СІЗО явки слідчому, не свідчать про недостовірність явки і неможливість її використання як доказу у справі.

Як видно з показань в суді працівника СІЗО ОСОБА_41, оперуповноваженого ОСОБА_15, цю явку ОСОБА_5 давав добровільно  спочатку в СІЗО ОСОБА_41 в короткому змісті, а потім більш детально - оперативним працівникам групи, про що ОСОБА_15 було повідомлено при його ознайомленні з цією явкою. Сам ОСОБА_5 не заперечував зазначених обставин і визнавав, що цю явку з повинною в повному обсязі він писав власноручно.

Відібрання явки з повинною під час досудового слідства по справі  та відсутність документа про її спрямування не є порушеннями кримінально-процесуального закону, які тягнуть неможливість визнання цього документу доказом по справі.

       

              Крім того, зазначені вище показання  ОСОБА_5 щодо обставин вчинення ним групою осіб за попередньою змовою з ОСОБА_4 та іншими особами замаху на вбивство ОСОБА_1 та вчинення  незаконних дій з вогнепальною зброєю та бойовими припасами до неї, знайшли підтвердження й іншими доказами, зібраними по справі і наведеними у вироку суду.

 

Так, з показань свідків ОСОБА_19, ОСОБА_33 убачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 товаришували, разом працювали, скаржились на переслідування їх якимись особами. ОСОБА_5 курив та користувався сигаретами «Мальборо», «Кент». 

 

З показань  ОСОБА_4, свідка ОСОБА_10, довіреності на право керування автомобілем та даних протоколу його огляду видно, що ОСОБА_10 була співмешканкою ОСОБА_4, мала на праві власності автомобіль ВАЗ-21093 темного кольору і дійсно довіряла право керування ним іншим особам - знайомим ОСОБА_4.

Потерпілий ОСОБА_11 свідок ОСОБА_20 в своїх показаннях, у тому числі при відтворенні обстановки та обставин події, зазначали, що біля будинку АДРЕСА_1 приблизно в час замаху на вбивство ОСОБА_1 бачили автомобіль ВАЗ темного кольору в місці, яке відповідало  місцю, вказаному  ОСОБА_5 в його показаннях стосовно розташуванню автомобіля ОСОБА_10, на якому вони прибули на місце злочину.

Те, що зазначені особи вказували різну марку автомобіля: ВАЗ-2110, ВАЗ-2109, ВАЗ-21099, не давало підстав вважати їх показання недостовірними, оскільки вони визнавали, що бачили автомобіль в темний час доби, не повністю, а тому можуть помилятися у визначенні точної марки автомобіля.

 

Свідок ОСОБА_21 підтвердив, що 30.10.2006 року в магазині «Говорун» він продав чоловіку чотири стартових пакети «Ейс енд Бейс» з послідовними номерами, які при співставленні співпали з номерами, виявленими оперативним шляхом  як такі, що діяли в зоні вчинення злочину щодо ОСОБА_1. При пред'явленні ОСОБА_21 осіб для впізнання він категорично упізнав ОСОБА_4 як ту особу, що купляла у нього стартові пакети. Це повністю відповідає показанням ОСОБА_5 про використання ним під час злочину нової картки, виданої йому ОСОБА_4

 Та обставина, що, за показаннями ОСОБА_4 в суді, він до 2002 року займався спортом в тому ж Палаці спорту, який відвідував і ОСОБА_21, не свідчить про помилковість впізнання свідком ОСОБА_4, оскільки свідок в судовому засіданні наполягав на тому, що за обстановкою купівлі стартових пакетів він бачив ОСОБА_4 саме 30.10.2006 року і тому впізнав його. 

Також ОСОБА_21 пояснював, що зазначені стартові пакети, чотири з яких купив ОСОБА_4, до їх магазина приніс на продаж постачальник, який купляв їх по оптовій ціні, а потім розповсюджував, а тому, не виключено, що він мав відношення до ЧП «ІНФОРМАЦІЯ_5», яке, згідно з наявною у справі довідкою,  придбало ці стартові пакети певної нумерації.

За таких обставин не вбачається суперечностей в показаннях свідка ОСОБА_21 і долучених до справи документах, як про  це зазначається у касаційних скаргах.

 

З даних протоколів огляду місця події, висновків судово-цитологічних експертиз  видно, що в будинку № 77 та біля нього, крім гільз, було вилучено недопалки сигарет, в тому числі марки «Кент», з яких два недопалка сигарет «Кент» містили слину, що могла походити від ОСОБА_5, а два недопалка сигарет «Кент» містили слину, що могла походити від ОСОБА_4

 

Висновками судово-балістичних експертиз зброї і бойових припасів  підтверджені показання ОСОБА_5 про використання при здійсненні замаху на вбивство ОСОБА_1 саме тих автоматів і патронів, які було виявлено у вказаному ним місці їх схову, та саме за тих обставин, про які ОСОБА_5 повідомляв під час своїх допитів  і відтворення обстановки та обставин події. Також  висновком судово-хімічної експертизи сміття зі згарища, де, за показаннями ОСОБА_5, було знищено речові докази, підтверджено, що в цьому місці дійсно було спалено одяг та приклади автоматів, деякі частини яких вилучено.

 

Згідно з висновком судово-хімічної експертизи одягу ОСОБА_4 та ОСОБА_5, вилученого за місцем їх проживання, встановлено, що на штанях ОСОБА_4 і куртці ОСОБА_5 виявлені сліди продукту пострілів - пороху. Це відповідає показанням ОСОБА_5 щодо здійснення  пострілів в ОСОБА_1 ним і ОСОБА_4 і  щодо одягу, в якому вони були вдягнені в момент вчинення злочину, який допускав попадання пороху на зазначені в експертизі предмети одягу.

При цьому суд, належно оцінивши показання  свідка ОСОБА_22 про придбання ОСОБА_4 штанів, на яких виявлено сліди пороху, лише в листопаді 2006 року, тобто після події злочину щодо ОСОБА_1, обґрунтовано визнав ці показання недостовірними, оскільки вони спростовані всією сукупністю доказів, досліджених судом.

 

  Також суд дійшов правильного висновку про надуманість доводів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про наявність у них алібі на вечір 31.10.2006 року і обґрунтовано визнав, що показаннями свідків ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26,  які вони давали на досудовому слідстві і в суді, це алібі не підтверджено.     

 

          Підстав вважати досліджені судом докази по справі недостовірними та їх оцінку судом неправильною -  немає.

 

У касаційних скаргах не наведено доводів щодо неправильності проведених по справі експертиз, які б заслуговували на увагу.   

Та обставина, що деякі експертизи проведено комісією, хоча про це не було зазначено в постановах про призначення експертиз, не є порушенням кримінально-процесуального закону, яке тягне визнання висновків цих експертиз недостовірними.

 

Також є безпідставним і твердження у касаційних скаргах, що відсутність проведення очних ставок між ОСОБА_4 і ОСОБА_5 свідчить про неправильність досудового слідства і непричетність до злочину ОСОБА_4  Як видно з матеріалів справи,  очні ставки не було проведено внаслідок відмови від них ОСОБА_5 з мотивів учинення щодо нього погроз ОСОБА_4   

 

Таким чином, по справі  спростовані твердження касаційних скарг  про непричетність ОСОБА_5 та ОСОБА_4 до замаху на вбивство ОСОБА_1, вчиненого за попередньою змовою групою осіб способом, небезпечним для життя  багатьох осіб, та до незаконних дій з вогнепальною зброєю та бойовими припасами.

 

Суд, правильно встановивши фактичні обставини справи, дав належну оцінку доказам і правильно кваліфікував дії  засуджених за ч.2 ст. 15 і  ч. 2 п.п. 5, 12 ст. 115 КК України та за ч. 1 ст. 263 КК України.

 

Вирішуючи питання щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 у вчиненні без мети збуту незаконних дій з наркотичними засобами, суд дослідив дані протоколу огляду ОСОБА_5 від 20.11.2006 року, висновки  дактилоскопічної та хімічної експертиз, показання свідків ОСОБА_33 і понятих ОСОБА_34 та ОСОБА_35, якими підтверджено, що ОСОБА_33  16.11.2006 року передав ОСОБА_5 три пакета з наркотичним засобом - марихуаною, а 20.11.2006 року у ОСОБА_5 працівниками міліції в присутності понятих  з дотриманням вимог закону було вилучено з кишені куртки і кишені штанів  два пакети з речовиною, яка виявилась марихуаною, вагою 10,87 г та 0,35 г, та при цьому на пакетах при їх огляді  було виявлено сліди пальців рук, які за висновком експертизи належали ОСОБА_5. Також ОСОБА_5 в присутності понятих пояснював, що вилучене у нього є наркотиком, який  він зберігав для власного вживання. 

 

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_5, будучи неодноразово допитаним під час досудового слідства, в своїх поясненнях та показаннях  визнавав, що періодично вживав наркотики,  незаконно придбав їх в середині листопада 2006 року, частину вжив, а залишок в двох пакетах зберігав при собі до свого затримання 20.11.2006 року; у вчиненому щиро розкаювався.

 

Зазначеними доказами спростовано твердження в касаційних скаргах, що затримання ОСОБА_5 20.11.2006 року було здійснено незаконно і йому було підкинуто пакети з наркотиками.

 

Доводи касаційних скарг про те, що суд безпідставно визнав доказом по справі показання свідка ОСОБА_34, який не міг бути понятим, оскільки раніше працював слідчим міліції, є такими, що не ґрунтуються на законі.

Як видно з показань ОСОБА_34 в суді, він працював слідчим міліції у 1999 році, а за станом на 2006 рік, коли його випадкового запросили бути понятим, працював юристом на підприємстві.

Згідно з вимогами ст. 127 КПК України  передбачена заборона залучення як понятих лише діючих працівників органів дізнання і досудового слідства.

Таким чином, ОСОБА_34 не був особою, заінтересованою у  справі, і на законних підставах був запрошений як понятий.

 

Ті обставини, що прокурор не виносив постанови про передачу справи за ч. 1 ст. 309 КК України за підслідністю в інший орган досудового слідства, а слідчий при об'єднанні справ в одне провадження не вирішив питання про прийняття справи, порушеної за ч. 1 ст. 309 КК України, до свого провадження, не є такими порушеннями кримінально-процесуального закону, які тягнуть визнання неправильним і незаконним усього досудового слідства по справі та дають підстави для скасування постановленого по такій справі вироку.          

 

Таким чином, суд обґрунтовано дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні без мети збуту незаконних дій з наркотиками  і правильно кваліфікував ці дії за ч. 1 ст. 309 КК України.

 

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, в тому числі щодо продовження ОСОБА_4 строку тримання під вартою, які б давали підстави для зміни чи скасування вироку,  по справі не встановлено.

 

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційних скарг і скасування вироку щодо ОСОБА_5 і ОСОБА_4 із закриттям  щодо них провадження у справі. 

 

Покарання засудженим ОСОБА_5 і ОСОБА_4 призначено судом у відповідності до вимог ст. 65 КК України в межах санкції статей КК України, за якими їх засуджено, з урахуванням тяжкості вчинених злочинів, ролі кожного у їх вчиненні, ступеня реалізації злочинного наміру, даних про особу засуджених, обставин, що  обтяжують та пом'якшують  покарання.

 

Разом з тим,  при призначенні покарання ОСОБА_5 і ОСОБА_4   суд помилково послався на  те, що вони у вчиненому не розкаялися, оскільки це є позицією захисту засуджених, яка не може враховуватись при призначенні їм покарання.

Тому це посилання суду підлягає виключенню з вироку, про що правильно зазначено в касаційному поданні прокурора.

 

Внесення зазначених змін у вирок не тягне необхідності в пом'якшенні призначеного засудженим покарання, яке є  необхідним й достатнім для їх виправлення і попередження нових злочинів.

 

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

 

у х в а л и л а :

 

         касаційне подання  прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити, а касаційні скарги  засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_4, захисників ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_5, захисника ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

       

         Вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської  області від 14 листопада  2007 року щодо  ОСОБА_4 та ОСОБА_5  змінити - виключити з вироку посилання суду при призначенні засудженим покарання на те, що вони у вчиненому не розкаялися.

У решті вирок залишити без зміни.

 

Судді:

 

Кармазін Ю.М.                      Кліменко М.Р.                       Пекний С.Д.