Судове рішення #217061
Справа № 22-ц-1725-06

Справа № 22-ц-1725-06                    Головуючий у 1 інстанції    Коцюрба  М.П.

Категорія 33                                                  Доповідач Оношко Г.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ 04 вересня 2 006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області   в складі: головуючого Воробйової Н.С., суддів   Олійника В.І.,   Оношко Г.М., при секретарі  Велицькому О.О,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну

справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на

рішення Києво-Святошинського районного суду від 20 березня 2006 року   по   справі за   позовом ОСОБА_1       до ОСОБА_2   , третя особа: ОСОБА_3 про  розподіл  майна та  визнання   недійсною  угоди   про   відчуження автомобіля.

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду , перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів , -

встановила:

У вересні 2005 року позивачка звернулася до суду з названим позовом. У позові зазначала, що з 1970 року перебувала в шлюбі з відповідачем. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 24 вересня 2002 року шлюб розірваний, 01 жовтня 2003 року видано свідоцтво про розірвання шлюбу.

В період шлюбу 15 липня 1988 року нею відповідачем та за договором купівлі-продажу було придбано 2/3 частини жилого будинку АДРЕСА_1вартістю 100 000 грн. Договір купівлі-продажу оформлений на відповідача. Без згоди позивачки відповідач у 2003 році приватизував на своє ім"я земельну ділянку площею 0, 1724 га, на якій розташований будинок, та одержав  Державний акт на право приватної власності на   землю .

Крім того, в період шлюбу нею та відповідачем був придбаний автомобіль    ВАЗ 21063 вартістю  15 000    грн. ,    зареєстрований    на відповідача.

Всього було придбано майна вартістю 115 000 грн., позивачка вважає, що її частка в майні 1 / 2 , вартістю 57500 грн. . Просить виділити їй у власність 1 / 3 частину будинку в натурі та стягнути з відповідача компенсацію за Уг частину автомобіля.

 

У вересні   2005 року  позивачка звернулася до суду з названим позовом. У позові зазначала, що    з 31 липня   1979 року перебувала   в шлюбі з відповідачем.      Рішенням Оболонського аройного суду м. Києва від 24 вересня   2002 року    року шлюб розірваний, 01 жовтня 2003   року видано свідоцтво про розірвання шлюбу.

В період шлюбу 15 липня 1988 року   нею відповідачем та за договором купівлі-продажу   було придбано    2/3 частини   жилого будинку АДРЕСА_1 вартістю 100 000 грн. Договір купівлі-продажу оформлений на відповідача Без згоди позивачки відповідач у 2003 році приватизував на своє ім."я земельну ділянку,площею 0, 1724 га, на  якій розташований будинок,  та одержавв  Державний акт на право приватної власності на   землю .

Крім того,    в період шлюбу    нею та відповідачем    був придбаний автомобіль ВАЗ 21063     вартістю 15 000 грн , зареєстрований на відповідача.

Всього було придбано майна вартісю   115 000 грн,    позивачка важає, що її частка в майні   1 / 2   , вартістю 57500 грн.. Просить виділити їй у власність 1/3 частину будинку в натурі   та стягнути з відповідача компенсацію за хчастину автомобіля.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду від   20 березня 2006 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.

Перевіривши   матеріали   справи, в   порядку   ст .    303   ЦПК   України, колегія суддів   вважає, що ЦПК України.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що сторони перебували в шлюбі з 1970 року , мають двох   повнолітніх дітей.

У 1992 році подрудні стосунки припинені , , рішенням Оболонського раоцйнногосуду від 24 вересня 2002 року шлюб розірваний , розірвання шлюбу зареєстровано в   органанах РАГС  15 липня 2003 року

В період шлюбу подружжям було придбано задоговоор купівлі-продажу 2/3 частини жилого будинку в с. Мілютинка та автомобіль ВАЗ Див   12-13 Придбана сторнами частина будинку сколадалється з прим.

Будинок поділений в натурі, якщо купив у - ОСОБА_5 , то конкретні приміщення

 

Рішенням Києво-Святошинського районного суду від 20 березня 2006

року в позові ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати рішення суду з підстав порушення норм матеріального та процесуального права , невідповідності висновків суду обставинам справи та передати справу на новий розгляд.

Перевіривши матеріали справи, в порядку ст .303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав .

Постановляючи рішення , суд правильно виходив з того , що сторони перебували в шлюбі з 1970 року , в період шлюбу подружжям було придбано за договором купівлі-продажу 2/3 частини жилого будинку в с. Малютинка та автомобіль ВАЗ -21063, та зареєстровано їх на відповідача .

У 1992 році подружні стосунки припинені , рішенням Оболонського районного суду від 24 вересня 2002 року шлюб розірваний , розірвання шлюбу зареєстровано в   органах РАГС 15 липня 2003 року.

Проте з висновком суду в частині підстав відмови в позові погодитися   не можна.

Відмовляючи в позові суд виходив з того , що у червні 2002 року позивачка вже зверталася до суду з позовом про розподіл майна подружжя , предметом поділу був гараж в автокооперативі „Луч" м. Києва, при цьому в позовній заяві посилалася також на інше майно , придбане в шлюбі , а саме 2/3 частин будинку та автомобіля, які є предметом даного спору.

В судовому засіданні позивачка від позову відмовилася , ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2002 року відмова прийнята судом , провадження по справі закрито. З урахуванням наведеного суд вважав, що право позивачки як власника майна було порушене в червні 2002 року, з цього часу має обчислюватися строк позовної давності . З даним позовом позивачка звернулася до суду 21 вересня 2005 року , тому суд вважав, що позивачкою пропущений строк позовної давності , поважних причин пропуску строку позовної давності не встановлено , в позові має бути відмовлено з наведеної підстави.

Такий висновок суду   є помилковим.

Статтею 9 КпШС    України   ,   який   був   чинним   на    час    розірвання шлюбу   передбачалося,     що   на вимоги , які виливають їх шлюбних та сімейних відносин, позовна давність не поширюється , крім випадків , коли строк для захисту порушеного права встановлено законодавством.

Такий   строк   був      встановлений   ч.   З   ст.   29 КпШС   України,    якою передбачалося ,   що   для   вимог   про   поділ   майна   ,   яке   є   сумісною власністю    розведеного    подружжя    ,    встановлюється    трирічний строк позовної давності .

За правилами ст.   44 КпШС України , шлюб вважався      припиненим з моменту реєстрації розлучення    в органах запису    актів   громадянського стану.

Перебіг трирічного строку позовної давності для вимог про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю розведеного подружжя за змістом ст. 11 і ч. З ст. 29 обчислюється не з моменту розірвання шлюбу, а з дня, коли один з подружжя дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права на це майно, що мало місце після розірвання шлюбу.

Отже строк на захист порушеного права слід відраховувати з часу розірвання шлюбу.

Аналогічна норма закріплена в ст. 72 СК України, якою встановлено, що позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна , що є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу , застосовується позовна давність утри роки.

Наведених вимог закону суд при постановленні рішення суд не взяв до уваги.

Крім того з матеріалів справи вбачається, що позивачка звернулася до суду також з позовом про визнання недійсною угоди по відчуженню автомобіля, зазначену позовну вимогу підтримала також в с удовому засіданні. Проте суд, вирішуючи спір в цій частині , не обговорив питання про залучення до участі в справі другої сторони за угодою , що оспорюється - ОСОБА_4.

За наведених обставин рішення суду не можна вважати законним та обґрунтованим, воно підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд. При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене , з"ясувати обсяг майна на час припинення подружніх стосунків та вирішити     спір у відповідності з вимогами закону.

Керуючись с т. ст.   311,    315     ЦПК України,   колегія    суддів ,-

 

ухвалила:

Апеляційну   скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

 

Рішення Києво-Святошинського районного суду від 20 березня 2006 року скасувати, справу передати на новий розгляд до того ж суду іншим суддею.

Ухвала   набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку   до Верховного Суду України протягом двох місяців.

 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація